ІV. Забезпечення доказів

У відповідності зі ст. 133 ЦПК особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Інститут забезпечення доказів передбачає вжиття судом невідкладних заходів щодо закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді цивільної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є:

- допит свідків;

- призначенням експертизи;

- витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Судом можуть також бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити (ч. 1 ст. 134 ЦПК).

Заява про забезпечення доказів може бути подана протягом усього періоду розгляду справи. У разі, коли подання заяви про забезпечення доказів передує поданню позовної заяви, заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, заявник зобов’язаний відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК).

Питання про забезпечення доказів вирішується судом, який розглядає справу, протягом п’яти днів з дня надходження заяви з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; якщо позов ще не пред’явлено, – місцевим судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Розглянувши заяву, суд постановляє ухвалу про забезпечення доказу (доказів), в якій зазначає порядок і спосіб її виконання або відмовляє у забезпеченні доказів. На ухвалу суду про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу, яка не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу (ст. 135 ЦПК).

Висновки з четвертого питання:

Таким чином, забезпечення доказів є процесуальною гарантією належного озгляду і вирішення справи, забезпечення у ній доказової бази, захисту прав та інтересів заінтересованих осіб.

висновки З ТЕМИ:

Питання щодо поняття, змісту і основних ознак доказів, доказування, засобів доказування в цивільному судочинстві, класифікації доказів, їх забезпечення є одним з пріоритетних у практичній діяльності юриста. Докази і доказування в цивільному судочинстві є невід’ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, важливою передумовою ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення.

Важливим є те, що судове доказування охоплює процесуальну діяльність всіх суб'єктів цивільного процесу, оскільки оцінка фактів і рішення у справі є результатом процесуальної діяльності не лише суду, а й інших осіб, які беруть участь у справі. Процес доказування відбувається в межах передбаченої процесуальної форми і структурно складається з декількох етапів (стадій), які взаємопов’язані й взаємообумовлені. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд. При цьому, активна роль суду у збиранні і витребуванні доказів передбачена лише у справах окремого провадження, оскільки особливістю цього провадження є зменшена (спрощена) роль змагальності і диспозитивності процесу у цих справах.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від правильного встановлення судом обставин у справі на основі дослідження доказів, поданих особами, які беруть участь у справі. Для цього на суд покладено обов’язок вживати всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін. Правильне вирішення судом всіх питань судового доказування та судових доказів служить виконанню завдань цивільного судочинства, які, відповідно до ст. 1 ЦПК, полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Актуальність даної теми зумовлена становленням України як демократичної, соціальної та правової держави і, відповідно, створенням справедливого і доступного правосуддя.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

1. Вивчаючи дану тему, студенти повинні навчитися:

характеризувати засоби доказування у цивільній справі, їх зміст, належність доказів і допустимість засобів доказування у справі, етапи доказування, підстави забезпечення доказів;

складати процесуальні документи: ухвалу про направлення судового доручення; заяву про забезпечення доказів; ухвалу про забезпечення доказів; заяву про призначення експертизи; ухвалу про призначення експертизи; заяву про виклик свідка.

2. Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань:

1. Поняття та види доказів.

2. Доказування. Стадії доказування.

3. Предмет доказування у цивільній справі.

4. Факти, які не потребують доказування: загальновідомі, преюдиційні, презюмовані, визнані факти.

5. Характеристика збирання і подання доказів.

6. Дослідження доказів.

7. Оцінка доказів.

8. Належність, достовірність, достатність доказів.

9. Допустимі засоби доказування.

10. Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, як засід доказування.

11. Показання свідків як засіб доказування.

12. Письмові докази як засіб доказування.

13. Речові докази як засіб доказування.

14. Висновок експерта як засіб доказування.

15. Забезпечення доказів. Способи забезпечення доказів.