EHEA та ERA

Останні роки Європейську Комісію хвилювало тривожне відставання ЄС від конкурентів, передусім від США та Японії, за темпами проведення наукових досліджень та реалізації їх результатів у промисловості. У березні 2000 р. у Лісабоні (Португалія) Рада Європи на своєму засіданні оголосила стратегічну мету на найближче десятиліття — зробити економіку Євросоюзу найбільш динамічною, конкурентоспроможною та наукоємною у світі, здатною забезпечувати стійке зростання, дедалі більшу зайнятість населення та соціальну єдність суспільства.

Аналіз світового досвіду показує, що цієї мети можна досягти шляхом широкого запровадження політики сприяння інноваційному розвитку, оскільки лише на основі інновацій можуть успішно розвиватися промисловість і бізнес. Самі ж інновації, як відомо, є продуктом науково-технологічних та інших досліджень. Отже, можна сказати, що визначальним для розвитку економіки і суспільства в цілому є стан наукових досліджень. На цьому ґрунтується науково-технологічна політика Євросоюзу. Для вирішення поставленого завдання європейський комісар з питань науки Філіпп Бускен у 1999 р. запропонував створити єдиний європейський дослідницький простір (European Research Area – ERA), який сприятиме об’єднанню дослідницьких зусиль усіх європейців

Головна мета ERA – створення можливостей для ефективнішого використання засобів і ресурсів шляхом об’єднання і кращої координації національних та європейських дослідницьких програм, тіснішого наукового і технологічного співробітництва між європейськими організаціями.

Необхідність створення ERA зумовлена тим, що слід подолати значні розбіжності між загальноєвропейськими міжнародними науково-дослідницькими і національними програмами. Це дасть можливість лише за рахунок організаційних заходів досягти значних успіхів.

Основні цілі ERA Європейська Комісія визначила, сформулювавши свої пріоритети в науково-технологічному напрямі. Ось вони:

– оптимізувати на європейському рівні використання матеріальних і кадрових ресурсів і наукового устаткування шляхом обліку та забезпечення їх ефективного використання для досягнення наукової переваги Європи;

– зробити приватне інвестування динамічнішим за рахунок спільного використання інструментів непрямої підтримки досліджень, застосовуючи надійний захист інтелектуальної власності, зокрема через патенти Європейського Союзу, і відшукуючи нові шляхи інвестування дослідницьких проектів;

– створити загальну довідкову науково-технічну систему, яка б забезпечувала управлінські структури інформацією (враховуючи потреби населення), необхідною для прийняття адекватних рішень;

– надати більшого різноманіття і більшої мобільності людським ресурсам: сприяти залученню кадрів з однієї країни до іншої та дослідницьких кіл до індустрії за допомогою європейських дослідницьких грантів, створювати більше робочих місць для жінок та підвищувати їхню роль у дослідженнях, виховувати у молоді потяг до наукової кар’єри;

– зробити європейський континент динамічнішим, відкритішим і привабливішим для дослідників та інвесторів через підвищення ролі різних регіонів Європи, інтеграцію наукових спільнот Західної та Східної Європи, формування на континенті клімату, сприятливого для дослідників з решти регіонів світу;

– створити умови для пайової участі вчених різних країн у програмах та проектах шляхом пошуку загальних або близьких інтересів науки і суспільства, які сьогодні часто замикаються лише на Європі, та сприяти кращій координації національних засобів і методів встановлення таких зв'язків між зацікавленими сторонами.

Докторська освіта і навчання залишаються ключовим зв’язком між EHEA та ERA. Європейська асоціація університетів (European University Association, EUA) виокремлює одним із напрямків вдосконалення ЄПВО (EHEA) після 2010 року – зміцнення зв’язків між вищою освітою та дослідницькою роботою. Цей процес, зокрема, передбачає подальше зближення між собою ЄПВО та ЄДП (ERA). Тут важливими є реформи в галузі докторської освіти, мобільність магістрантів і докторантів, подальші кар’єрні перспективи молодих дослідників.

Лісабонська стратегія передбачає створення на європейському континенті динамічної і конкурентноздатної економіки, побудованої на знаннях. Важливим чинником тут виступають дослідження, а європейський дослідницький простір – інструментом досягнення поставленої мети. Одним із завдань є підготовка 700 тис. дослідників, створення їм найкращих умов для самореалізації, підтримка мобільності в ученому світі та інших секторах ринку праці. Це актуалізує роль вищої школи, відповідальної за кадрове забезпечення дослідно-інноваційної діяльності. У зв’язку з цим особливого значення набуває докторський – VI (найвищий) освітній рівень за Міжнародною стандартною класифікацією освіти, або ІІІ (завершальний) цикл вищої освіти за визначенням Болонського процесу, визнання відповідних ступенів, кваліфікацій.

Отже, внесок вищої школи в реалізацію Лісабонської стратегії троякий. По-перше, вищі навчальні заклади здійснюють дослідження і розробки. У розвинених країнах з цією метою витрачається 25–30 % від загального обсягу асигнувань на вищу освіту. По-друге, вища школа є основним постачальником висококваліфікованих дослідників. Наприклад, в українських вищих навчальних закладах готується понад 80 % аспірантів і докторантів країни. По-третє, економіка знань вимагає від працівників передусім теоретично базової фахової освіти. Щодо вітчизняної вищої школи, то критичною проблемою для неї є відрив підготовки персоналу найвищої кваліфікації від фінансування наукової і науково-технічної діяльності – останніми роками в обсязі трохи більше 3 % від загальних витрат на вищу освіту замість законодавчо визначених не менше 10 %.

Понад 50 мільярдів євро — такий загальний бюджет сьомої Рамкової програми фінансування досліджень, технологічного розвитку та демонстраційних заходів, що виділений ЄС на 2007–2013 роки для малих і середніх підприємств та науково-дослідних центрів і вищих навчальних закладів Європи. Вже рік, як астрономічні для вітчизняного малого і середнього бізнесу фінансові ресурси стали доступними й українським підприємствам, науково-дослідницьким центрам і навіть індивідуальним дослідникам – у Києві запрацював проект ЄС «Офіс спільної підтримки інтеграції України до європейського дослідницького простору» (JSO-ERA).

Незважаючи на те, що 2014 рік є роком створення ERA, сьогодні є багато перешкод, що стоять на шляху досягнення цієї мети. Європейською Комісією було опубліковано п'ять планів дій, які демонструють проблеми з якими стикаються європейські дослідження.

Плани дій, спрямовані на:
(1) Підвищення ефективності національних систем наукових досліджень. ЄК вважає, що механізми формування національних державних бюджетів на дослідження не є достатньо прозорими, оскільки тільки 40% цих коштів розподіляється прозоро, тобто на конкурсній основі, у відповідності до рівня досліджень.
(2) Поліпшення транскордонного співробітництва і конкуренції. Хоча міжнародні проекти в рамках ЄС вже існують, вони залишаються винятком, лише 1% від загального фінансування, що виділяється на розвиток міжнародного наукового співробітництва.
(3) Більш відкритого ринку праці для дослідників. Європейський ринок, до сих пір не існує. Вісімдесят відсотків дослідники бачать в цьому гальмо розвитку їх професійної кар’єри та наукової мобільність.
(4) Гендерна рівність. 40 % дослідників – жінки, але тільки 15% досягають відповідних постів.
(5) Максимально сприятливий обіг та передача наукової інформації.

Після презентації, Комісія підписала чотири меморандуму про взаєморозуміння з головними асоціаціями та науково-дослідними центрами ЄС (EUA, EARTO, Leur, NordForsk і SE), а також спільну заяву з першими чотирма.

З початку наступної рамкової програми фінансування наукових досліджень та інновацій (Горизонт 2020), всі наукові результати, субсидованих проектів повинні бути доступні для всіх, через Інтернет-видання (витрати покриваються ЄК) або безпосередньо дослідником через вільний доступ до архівів. Комісар Нелі Крус вважає: «Платники податків не повинні платити двічі за наукові дослідження, вони повинні мати безперешкодний доступ до "необроблених" даних. Ми хочемо винести поширення та використання результатів наукових досліджень на новий рівень».