Суть та класифікація інструментів зовнішньоторгової політики

Зовнішньоторгова політика держави — це система загальнодержавних заходів, спрямованих на оптимізацію торговельного та платіжного балансів країни. Головні напрямки зовнішньоторгової політики держави:

– протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання інструментів тарифного і нетарифного регулювання;

– фритредерство — політика вільної торгівлі та обмеження втручання держави в зовнішньоторговельну діяльність.

Державне регулювання міжнародної торгівлі здійснюється на різних рівнях: одностороннє; двостороннє; багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи використовуються здебільшого при загостренні політичних відносин.

При двосторонньому регулюванні заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами - торговими партнерами. Кожна із сторін попереджує свого торгового партнера про прийняття будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає погодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.

Економічні інструменти зовнішньоторгової політики методи поділяються на тарифні та нетарифні. Класифікація інструментів торгової політики представлена у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1