ЗАКЛЕПКОВІ З’ЄДНАННЯ

Клепанням називається процес з'єднання двох або кількох деталей за допомогою заклепок. Цей вид з'єднання належить до групи нерозумних, бо роз'єднання склепаних деталей можливе лише внаслідок руйнування заклепки.

Заклепкові з'єднання широко застосовують при виготовленні металевих конструкцій мостів, ферм, рам, балок, а також у котлобудуванні, літакобудуванні, суднобудуванні тощо.

Процес клепання складається з таких основних операцій:

· утворення отвору під заклепку в з'єднуваних деталях свердлінням або пробиванням;

· зенкування гнізда під закладну головку заклепки (при клепанні заклепками з потайною головкою);

· вставлення заклепки в отвір; утворення замикаючої головки заклепки, тобто власне клепання.

При виконанні слюсарних робіт звичайно використовують лише холодне клепання. Гаряче клепання, як правило, виконують у спеціалізованих цехах. Холодне клепання широко, застосовують у літакобудуванні. Перевага гарячого клепання полягає у тому, що стержень краще заповнює отвір у склепуваних деталях, а при охолодженні заклепка краще стягує їх. Утворення замикаючої головки може відбуватися при швидкій (ударне клепання) і повільній (пресове клепання) дії сил. Залежно від інструмента й обладнання, а також способу нанесення ударів або тиску на заклепку розрізняють клепання трьох видів —

· ударне ручними інструментами ;

· ударне за допомогою клепальних пнемо - молотків ;

· пресове за допомогою клепальних пресів або скоб .

Ударне ручне клепання внаслідок високої вартості й низької продуктивності застосовують обмежено — при незначному обсязі робіт або в умовах, коли через відсутність клепального інструмента не можна виконати ударне чи пресове клепання. Заклепкові з'єднання мають ряд суттєвих недоліків, основними з яких є: збільшення маси клепаних конструкцій; послаблення склепуваного матеріалу у місцях утворення отворів під заклепки; значне число технологічних операцій, потрібних для виконання заклепкового з'єднання (свердління або пробивання отворів, зенкування або штампування

гнізд під потаємну головку, встановлення заклепок і власне клепання); значний шум та вібрації (коливання), які виникають при роботі ручними пневматичними молотками і шкідливо впливають на організм людини, тощо. Заклепка — це циліндричний металевий стержень з головкою певної форми. Головка заклепки, виготовлена разом зі стержнем, називається закладною , а та, що утворюється під час клепання з частини стержня, яка виступає над поверхнею склепуваних деталей,— замикаючою .

Інструменти й пристрої для клепання.

При ручному клепанні застосовують слюсарні молотки з квадратним бойком , підтримки, обтискачі, натяжки й чекани.

Масу м о л о т к а вибирають залежно від діаметра заклепки:

· Діаметр заклепки, мм 2 2,5 3 3,5 4 5 68

· Маса молотка, г 100 100 200 200 400 400 500

Підтримки служать опорою при розклепуванні стержня заклепок. Форма і розміри підтримок залежать від конструкції склепуваних деталей і діаметра стержня заклепки, а також від вибраного методу клепання (прямий чи зворотний). Підтримка має бути в 3...5 разів масивнішою за молоток.

Обтискачі служать для надання замикаючій головці заклепки після осаджування потрібної форми. На одному кінці обтискача є заглиблення за формою головки заклепки.

Натяжка — це бородок з отвором на кінці; вона застосовується для осаджування листів.

Чекан — слюсарне зубило з плоскою робочою поверхнею і застосовується для створення герметичності заклепкового шва, що досягається обтискуванням (підчеканюванням) замикаючої головки та краю листа.