Типи рівноправних партнерів
"Рівноправні" партнери – це ті співрозмовники, які мають між собою симетричні стосунки, взаємини.
Взаємини – це специфічний вид ставлення людини до людини, в якому є можливість одночасного чи відстроченого особистого ставлення у відповідь, а спілкування – це інформаційна і предметна взаємодія, в процесі якої проявляються і формуються ці міжособистісні взаємини.
А) Рівноправні співбесідники-квадрали(Таблиця 2.2., початок). Вони мають певні типи під час спілкування (взаємодії) як партнери. Це через те, що між відомими типами ІМ існують також відомі об’єктивні стосунки. А вступаючи у спілкування, люди мимовільно вступають у стосунки. Тому кожен із двох співбесідників набуває наукової назви цих стосунків. У квадрі це рівноправні (з однаковим впливом одне на одного) співбесідники таких типів – “тотожний“, “дзеркальний”, “дуал” та “активатор”.
Таблиця 2.2
| № | Назва стосунків (типи співрозмовників) | Коротке пояснення. Приклади |
| Тотожні («тотожники») | З тотожною ієрархією функцій. Найкраще взаєморозуміння: ІЛЕ+ІЛЕ. Аугуста+Букалов О.В., класики соціоніки | |
| Дзеркальні ("дзеркала") | Квадрали з одного ІЛ-клубу: ІЛЕ + ЛІІ. Добре розуміють одне одного і налаштовані на конструктивну критику. Букалов О.В.+Гуленко В.В., соціоники, Топ-менеджмент МІС | |
| Дуальні («дуали») | Якнайкраща ділова, інформаційна і психологічна сумісність. Розуміння проблем і підтримка без слів. Різні доповнюючі ТІМи. ІЛЕ + СЕІ (ірраціональна діада). Подружжя Букалов О.В.+Карпенко О.Б., соціоники | |
| Активації ("активатори") | Квадрали. Доповнюючіта активізуючі одне одного. Дуже продуктивна спільна діяльність: ІЛЕ + ЕСЕ: К. Маркс + Ф. Енгельс |
1. Тотожні стосунки(співрозмовники типу «тотожний», Додаток 2.Г, №9)
В обох партнерів цілком однакові ієрархії функцій у психіці: і за місцями, і за властивостями, і за міцністю. Найкраще взаєморозуміння з будь-якого приводу.
Це дуже спокійні, рівні стосунки. У партнерові все ясно, всі вчинки мотивовані, зрозумілі, він – наче прозорий для іншого. Про тотожний допустима думка «по собі», тобто проецирування на партнера своїх рис, тому «тотожники» виключно продуктивно навчають одне одного. Якщо ви читаєте книгу, дивитеся фільм або п'єсу, знайомитеся з новацією тотожногоавтора, то у вас виникає відчуття, що і ви могли б написати (зробити) так само. Такого автора ви схильні оцінювати як художника (ученого) дуже глибокого, здатного проникнути в суть речей. Справу такого майстра ви готові продовжити. Так виникають наукові школи.
Приклад – Олександр Букалов продовжує справу Аугусти (яка значно старша та вже ми її не маємо); Андрій Данилко та Микола Басков, А. Пугачова та М. Распутіна, Адріано Челентано і Тото Кутуньо тощо.
Співпраця має яскраво виражений однобічний характер: те, що може один, може й інший, і в цьому напрямі їх зусилля підсумовуються з відповідною надбавкою «валового» продукту діяльності. Проте те, чого не може один, того не може й інший, і в цьому напрямі діяльності вони не можуть нічим допомогти одне одному. Та якщо їх знання вирівнюються, вони стають нецікаві одне одному: у них однакові сильні функції і однакові слабкі місця.
Остання обставина може призводити до певної міри взаємного незадоволення і робити взаємодію короткочасною та епізодичною по характеру. Як говорив Емерсон, «люди, пізнання яких однакові, ненадовго залишаються якнайкращим суспільством одне для одного». Винятком може бути випадок, коли перед ними стоїть велика спільна мета.
2. Дзеркальні стосунки(співрозмовники типу "дзеркало", Додаток 2.Г, №5)
Вони виникають між квадралами, в яких обидві головні функції однакові, але помінялися місцями, а обидві слабкі (див. моделі "Ю") абсолютно різні. Обмін інформацією йде по сильних каналах. Конфлікти тут малоймовірні. Кооперація продуктивна. Люди, між якими реалізуються дзеркальні стосунки, можуть відчувати внутрішню схожість і приходити в подив від того, наприклад, як те, що думає один, без зайвих слів реалізує інший. Причому реалізується це не так, як у тотожних типів, які можуть говорити одними і тими ж словами або робити однотипно.
Навіть якщо два фахівці, що знаходяться в дзеркальних стосунках (саме всередині клубу-сфери їх місце), одного профілю та одного рівня кваліфікації об'єднаються в якійсь справі, у них не буде однакових підходів до вирішення завдань, їхня взаємодія завжди висікатиме іскри новизни. У дзеркальних стосунках немає старших і молодших, начальників і підлеглих – це стосунки рівних – легкі, ігрові, забарвлені теплим гумором і об'єднуючі партнерів не лише духом однієї квадри, але й "одноклубними" інтересами.
Приклад – Ленін і Сталін; А. Пугачова і С. Ротару.
3. Стосунки активації(співрозмовники типу "активатор", Додаток 2.Г, №13)
Це стосунки повного доповнення тільки за функціями (базисом Юнга). У цих стосунках вплив одне на одного має вигляд зворотного зв'язку: сильні сторони одне одного щебільше посилюються (активізуються), а слабкі – прикриті партнером. Друга, сильна творча функція кожного з партнерів активізує слабку дуальну функцію іншого партнера, п'яту. Тобто люди підстібають активність одне одного. Активаториніби заряджають одне одного впевненістю, що, незалежно від складності завдання, вони в змозі вирішити його. Причому, зовсім необов'язково, що це буде прямий вислів: «Ти це можеш!», навіть навпаки – активатор ніби обмежує активність партнера, а це викликає зворотний ефект.
Стосунки сприятливі, але, оскільки немає повної компенсації (обидва – екстраверти або інтроверти) може настати стомлення одне від одного у зв'язку з різними ритмами життя: один – раціональний, інший – ірраціональний. Інколи можуть виникнути певні труднощі у взаєморозумінні (адже вони – з протилежних клубів-сфер!), але найчастіше це спостерігається на рівні термінології, різночитаннях у значенні тих або інших понять. Проте при цьому після бурхливої дискусії досягається прийнятний компроміс. У цілому стосунки активації – це хороші дружні взаємини, в яких квадральна взаємодопомога у важких ситуаціях поєднується з повною самостійністю у виборі життєвих орієнтирів.
Приклад– класики марксизму Карл Маркс і Фридрих Енгельс; В.Янукович і Р. Ахмєтов.
4. Дуальні стосунки (повного доповнення,співрозмовники "дуали",
Додаток 2.Г, №1)
Повне доповнення дає повну ділову, психологічну, інформаційну тощо сумісність.
У дуальних партнерів інформація (часто – невербальна: просто мовчазна допомога) з сильного першого каналу (функції) приходить на четвертий (слабкий, байдужий до критики, але такий, що охоче приймає допомогу; функція в ньому так і зветься: дуальна). Дуали відрізняються (доповнюють одне одного) по 3-х із 4-ох ознак: екстраверсія – інтроверсія, етика – логіка, сенсорика – інтуїція. Але за ознакою раціональність – ірраціональність збігаються. (Ознака раціональність – ірраціональність взагалі відповідальна за всі непорозуміння і неприємності у контактах: зважте – у найважкіших стосунках співрозмовники обов’язково мають різні полюси цієї дихотомії).
Дуали – надійні партнери в роботі, в сім'ї, тому що вдвох здатні впоратися майже з будь-якою роботою, завданням.
У діалогу Платона «Пір» дається дуже точний опис поняття повного доповнення, в яких партнери з протилежними якостями врівноважують психіку одне одного: «Колись люди були не такими, як тепер... тіло у всіх було округле, спина не відрізнялася від грудей, рук було чотири, ніг стільки ж, і у кожного на круглій шиї голова з двома обличчями, що дивилися в протилежні боки. Страшні своєю великою силою і потужністю дволикі живили великі задуми і робили замах на владу богів». Зевс покарав гордівників, розрізавши їх на половинки і розкидавши по всьому світу. «Отже, – продовжує Платон, – кожен із нас – це половинка людини, розітнутої на дві частки, і тому кожен шукає завжди відповідну йому половину, обох охоплює таке дивне відчуття прихильності, близькості і любові, що вони справді не хочуть розлучатися».
У дуальних стосунках кожен відчуває себе впевненішим у своїх силах; життєдіяльність разом із комфортністю і захищеністю характеризується високою ефективністю і результативністю. У таких стосунках немає суперечок через лідерство, вони можуть бути ієрархічними (для стосунків керівник – заступник вони ідеальні, обов’язкові для ефективності організації) або стосунками рівних, але завжди приносять задоволення, відчуття самоцінності і значущості.
Приклади –фізики Йоффе і Курчатов; детективи Холмс і Ватсон; подружжя М. та Р. Горбачови, Н. Корольова і "Тарзан", Валерія і Пригожин; композитори І. Крутий та І. Ніколаєв, маестро Р.Паулс і А. Пугачова.
Б) Рівноправні співбесідники з ортогональних квадр(Таблиця 2.2., продовження 1). За своїм “духом” квадри дуже різні. Але кожна має за ним споріднену, близьку духом, а також – одну далеку, дуже несхожу. З 4-х квадр, розташованих у вигляді сторін квадрату (Додаток 2. Ґ), ті, що навпроти (ортогональні), є найбільш далекими одна одній за своїми поглядами на життя, людей, світ, гумор тощо. Саме між представниками з цих “ворожих” квадр виникає під час контакту найбільше нерозуміння, неприйняття, майже відсутність взаємодії, відомі у побуті як конфлікти. Такі контактори так і звуться – “тихі конфліктери” та “гучні конфліктери”. Вони також рівноправні, як і інші дві пари – “погасителі” та “квазітотожні”.
Таблиця 2.2. Продовження 1
| № | Назва стосунків (типи співрозмовників) | Коротке пояснення. Приклади |
| Конфліктні (конфліктери, («квазідуали») | Співбесідники мають протилежні ієрархії психіки. Потенційне найбільше взаємонерозуміння і взаємонеприйняття, конфлікт: ІЛЕ і ЕСІ. | |
| Квазітотожні («паралельні») | Важко взаємодіяти («У тебе своє весілля, у мене своє!») Одноклубники з ортогональних квадр: ІЛЕ іЛІЕ, СЕІ таЕСІ | |
| Повної протилежності ("погасителі, нейтралізатори") | Усі функції мають протилежну вертність щодо своїх місць. В основному інтроверт гасить активність екстраверта: ІЛЕта ІЛІ | |
| Супер-Его («квазіактиватори») | Співбесідник – ваша маска, володіє тими властивостями та уміннями, які ви в собі виховуєте, вважаючи, що суспільство чекає від вас саме них. Коли доходить справа до конфлікту, то він «гучний», явний, всім видний (один із співбесідників зривається): ІЛЕ і СЕЕ |
5. Конфліктні стосунки (співрозмовники типу "конфліктер",
Додаток 2.Г, №1)
Це стосунки людей з повністю протилежними ієрархіямифункцій у психіці (зважте на їхні абревіатури типів: адже всі літери в них різні й українською, й англійською мовами, з урахуванням позицій).
Необхідно, перш за все, відзначити, що визначення стосунків як "конфліктні" зовсім не означає, що люди, що беруть участь у них, тільки і роблять, що конфліктують, лаються між собою. Слід підкреслити, що з погляду соціоніки немає поганих або хороших стосунків – всі вони потрібні і навіть необхідні, але є правильні або неправильні дистанції. У конфліктних стосунках дистанція має бути значною, оскільки кожен із партнерів впливає іншому на болісний мозоль —"місце" або «точку найменшого опору» в третьому каналі. При дотриманні дистанції партнери поважають одне одного, спілкування йде на рівні загальних обговорень, що взаємно збагачують одне одного.
Тут справа в тому, що конфліктер належить до протилежного клубу-сфери, як і ваші доповнюючі квадрали.Та якщо вам потрібно щось із цієї сфери, а своїх "рідних" доповнюючих немає поблизу, "під боком", автор цього посібника як соціоник радить вам у таких випадках звертатися по допомогу саме до "квазідоповнюючих" – конфліктера або Супер-Его. Це буде значно ефективніше, ніж звернутися у серйозній, складній для вас справі до напівдуала, своїх одноклубників тощо.
Ну а душа при цьому "зобов’язана трудитися", нічого не вдієш: і з конфліктером треба навчитися співпрацювати.
Приклад:Н. Могілевська – І. Крутий, М. Жванецький – Р. Дубовицька.
6. Стосунки квазітотожності(уявної тотожності, партнери – "квазітотожники", або "паралельні", Додаток 2.Г, №14)
Це стосунки одноклубників із протилежних квадр. Відрізняються партнери одне від одного (їхні ТІМи) лише однією ознакою: раціональністю – ірраціональністю. І це вже "розводить" їх по протилежнихквадрах, із дуже відмінними поглядами на життя, світ тощо.
У цих стосунках здійснюється взаємодія по тотожних слабких функціях. Партнерів об'єднує спільність одноклубних інтересів, оскільки у них однакові сильні функції (хоча вони і різної вертності). Але кожному здається, що партнер поступається йому в чомусь істотному, хоча багато що йому чомусь удається зробити краще. Причина ж у тому, що немає прямих комунікацій по сильних функціях. У результаті партнери можуть обговорювати якісь загальні теми, але зі скрутного становища кожен виходить власним шляхом. Конфлікти в цих стосунках рідкі (не зачіпають точки найменшого опору). У разі потреби партнери легко і без тертя розлучаються.
Приклад –О. Воробей та Ю. Гальцев, А. Данилко і Ф. Кіркоров.
7. Стосунки повної протилежності (співрозмовники типу "погаситель, нейтралізатор", Додаток 2.Г, №3)
Це теж стосунки одноклубників з протилежних, "ортогональних" квадр. По всіх каналах є збіг функцій, але вони різної вертності: там, де в одного функції екстравертні, в іншого – інтровертні. Відтак, партнери по комунікації дивляться на одні і ті ж проблеми з протилежних боків, спілкування поверхневе, нібито на різних мовах. Але досить приємне, доки в розмову не втручається третє лице. Якщо це хтось із впливом на дуальну функцію партнера (його дуал, активатор, замовник тощо), то вам стане далі неперéлівки! Адже всі ці його підтримуючі, яких він буде притягати на свій бік у дискусії, для вас – дуже неприємні співрозмовники: конфліктер, "гучний конфліктер", підревізний тощо.
Приклад – А. Пугачова – С. Павліашвілі, Н. Корольова – С. Ротару.
8. Стосунки Супер-Его (суперництва, співрозмовники типу "Супер-Его",
Додаток 2.Г, №11)
Співрозмовників таких можна назвати "квазіактиватори": адже є "квазітотожний", який відрізняється від тотожного тільки іншим полюсом ознаки раціональність – ірраціональність.
Різні перші функції (див. ІЛЕ і СЕЕ), тому й інтереси абсолютно різні (протилежніклуби-сфери). Але кожен розуміє, що в партнера є такі якості, які він хотів би розвинути у себе. Тому при подальшому спілкуванні поважають, цінують одне одного. Стосунки на змагання, прагнення перевершити суперника надають прискорюючий, інтенсифікуючий вплив на мислення і діяльність індивідуумів, що беруть участь у них. Проте якщо стосунки довгий час здійснюються тет-а-тет, від суперництва накопичується втома і відбувається взаємне витіснення.
Приклад: Л. Доліна – М. Басков, І. Крутий – Алсу, А. Пугачова – Д.Арбєніна.
В) Рівноправні співбесідники з суміжних квадр(Таблиця 2.2, продовження 2) Звичайно, у соціоні більшість стосунків – рівноправні: їх 12. Тому й рівноправних співбесідників більшість: 4 – усередині квадри, 4 – між ортогональними і 4 – між суміжними. Ці останні типи такі: “ділові”, “напівдуальні”, “міражні” та “споріднені”. Тут найкраще взаєморозуміння – у “споріднених”, найкраще сприйняття – у “напівдуальних” і “міражних”, найкраща взаємодія – звичайно, між “діловими”.
Таблиця 2.2. продовження 2.
| № | Назва стосунків (типи співрозмовників) | Коротке пояснення. Приклади |
| Ділові ("службовці") | Дуже схожі в спілкуванні люди, позаяк другі функції у них однакові. Але дистанція не повинна скорочуватися до відносно близької. Спілкування – тільки у справі: ІЛЕ + СЛЕ | |
| Міражні ("міражні дуали") | Обидва цікаві одне одному, але мало зрозумілі: не взаємодія, а міраж її. Підходять найкраще для відпочинку. ІЛЕ та ІЕІ | |
| Споріднені ("родичи") | Добре взаєморозуміння з аспекту (теми) однакової першої функції, але дуже погане – з аспекту другої: в одного вона сильна, в іншого – МНО! І навпаки. ІЛЕ та ІЕЕ | |
| Напівдуальні ("напівдуали") | Є доповнення тільки по першій функції, по другій – однакові труднощі. Напіврозуміння, напівдопомога. ІЛЕ та СЛІ |
9. Ділові стосунки (співрозмовники типу "товариш по службі",
Додаток 2.Г, №12)
Партнери добре розуміють один одного по другомутворчому каналу (оскільки функції, розташовані тут, однакові). Дані стосунки ефективно діють тоді, коли є загальна справа. Як тільки спільна робота закінчена, партнери спокійно розходяться, не роблячи спроб перемкнути стосунки на коротшу дистанцію. У тісних взаєминах не зацікавлений жоден із партнерів, більш того – вони дратують комунікантів. Проте при виникненні ситуації, що вимагає продовження спільної дії, вони напрочуд швидко знаходять одне одного і знов включаються до роботи. Причому один із них знає, що необхідно робити, а інший – як, тобто володіє методами і технологіями.
Приклад: М. Басков–А. Пугачова, Т. Гвердцителі – В. Леонтьєв.
10. Міражні стосунки(співрозмовники типу "міражний дуал",
Додаток 2.Г, №4)
Сильні перші канали майже однакові, також майже однакові (тільки за назвою) дуальні функції: доповнення не виходить, воно "міражне". Часто люди в цих стосунках взаємно помиляються одне в одному (тим більше – не знаючи про відкриття соціоніки), покладаючись на свої помилкові уявлення. Взаємодопомога можлива в справах не дуже серйозних. Стосунки краще за все підходять для спільного відпочинку.
Приклад: А. Пугачова – І. Крутий, Л. Доліна – С. Павліашвілі.
11. Споріднені стосунки (співрозмовники типу "родич", Додаток 2.Г, №10)
Особливість даного типа стосунків полягає в тому, що обидва партнери в областях, визначуваних найсильнішою функцією, дуже схоже сприймають світ, оскільки сильні і дуальні функції у них однакові. Там, де мова йде про ділову активності, ці стосунки можуть розвиватися достатньо плідно. Тим більше, якщо виникають труднощі або небезпека, загрозлива справі, самим учасникам. Але як тільки труднощі подолані і немає необхідності у взаємодопомозі, стосунки набувають характеру повної незалежності.
Приклад:А. Данилко – "Кузьма Скрябін", М. Галкін – О. Буйнов.
11. Напівдуальні стосунки(співрозмовники типу "напівдуал",
Додаток 2.Г, №2)
По першій дихотомії – це стосунки доповнення (один логік – другий етик, або один – сенсорик, другий – інтуїт), але немає компенсації по другій (напівдоповнення). Тому, коли люди знайомляться, будують плани, домовляються про справи, все йде добре, але при реалізаціїзадуманого вони не можуть ефективно допомагати одне одному: другі (творчі, реалізаційні) функції у них майже збігаються і в результаті може виникнути взаємне розчарування з інтерактивноїсторони спілкування. Напроти – з комунікативної сторони саме з аспекту (теми) цієї однакової за назвою функції вони добре розуміють одне одного, мають взаємний інтерес.
На основі таких стосунків часто створюються подружні пари.
Приклад:Л. Агутін – А. Варум, А. Пугачова – В. Пресняков молодший.
Стосунки, що ми розгледіли, є стосунками симетричними. Це означає, що партнери обмінюються інформацією на рівних рівнях, за принципом «як він до мене, так і я до нього». Стосунки соціального замовлення і ревізії, які будуть розглянуті нижче, представляють іншу групу – асиметричних стосунків, в яких зворотний зв'язок ослаблений, тут діє принцип не обміну, а однобічної передачі інформації. Асиметричні стосунки задовольняють потреби суспільства як єдиного цілого. Вони сприяють зародженню соціальних інтересів і утворюють комунікативний механізм соціального прогресу.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 1051;