Лекція 3. Анатомічна характеристика системи травлення

План лекції:

1. Будова травної системи людини.

2. Ротова порожнина, слинні залози, язик, зуби.

3. Глотка, стравохід, шлунок – їх будова.

4. Тонка кишка, товста кишка– їх будова.

7. Анатомія печінки, підшлункової залози.

До органів травлення відносяться: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник, а також травні залози – слинні, печінка, підшлункова залоза. Форма і структура органів травлення пристосовані до приймання, механічної і хімічної обробки їжі, всмоктування продуктів її розщеплення і виведення неперетравлених залишків.

Ротова порожнинапочинається ротовою щілиною, яка обмежена верхньою і нижньою губами і поділяється на присінок і власне ротову порожнину. Вся порожнина вкрита слизовою оболонкою. Присінок – простір, обмежений верхньою і нижньою губами, щоками (спереду), зубами і яснами (ззаду). Слизова оболонка, яка вкриває альвеолярні відростки верхньої та нижньої щелеп в області зубних альвеол, називається яснами. Власне ротова порожнина обмежена з боків щоками, спереду зубами і яснами, знизу язиком і м’язами дна ротової порожнини, зверху твердим і м’яким піднебінням, ззаду м’яким піднебінням. У задній стінці є отвір – зів, по боках від нього розташовані мигдалини. У слизовій оболонці ротової порожнини є багато малих слинних залоз і три пари великих:

- привушна – парна, знаходиться біля вушної раковини;

- піднижньощелепова – парна, знаходиться в під нижньощелепному трикутнику;

- під’язикова – парна, знаходиться в під’язиковій складці.

Язик непарний орган, поділяється на корінь, тіло, верхівку, спинку та нижню поверхню язика, складається з м’язів, вкритих слизовою оболонкою.

Зуби розподіляються порівну на обох щелепах і на кожній щелепі їх порівну на лівій та правій половинах; усього їх 32: на кожній половині щелепи, починаючи з середині, є 2 різці, 1 ікло, 2 малих і 3 великих корінних зуби. Кожний зуб має коронку, шийку, корінь. Коронки неоднакові за формою, що пов’язано з функцією, яку виконує зуб. Зверху коронка зуба вкрита щільною емаллю, шийка та корінь вкриті цементом, який через окістя пов’язаний із зубними альвеолами. Під емаллю та цементом розташований дентин, всередині зуба є порожнина, заповнена пульпою, в якій проходять судини і нерви, що входять через отвір на верхівці кореня.

Глотка– частина травної трубки і дихальних шляхів, конусоподібної форми непарний орган, лежить у порожнині шиї від основи черепа до 6-го шийного хребця; спереду знаходяться носова і ротова порожнини, гортань, позаду – глибокі м’язи шиї, збоку – середнє вухо. Глотка має 7 сполучень: з носовою порожниною через хоани (2), з ротовою порожниною через зів (1), з гортанню через вхід у гортань (1), із середнім вухом через горловий отвір слухової труби (2), зі стравоходом (1) (гортань продовжується в стравохід). Глотка поділяється на три частини – носову, ротову, гортанну. Внутрішня поверхня глотки вкрита слизовою оболонкою, на ній – фіброзна, потім м’язи гортані, і ззовні глотка вкрита сполучнотканинною оболонкою. Слизова оболонка у носовій частині вкрита війками. При ковтанні ротовий отвір замикається, м’яке піднебіння піднімається доверху і закриває хоани, перешкоджаючи потраплянню їжі в носову порожнину; корінь язика посувається назад і вниз, давить на надгортанник, який закриває вхід в гортань.

Стравохід є продовженням глотки, має форму трубки. Його довжина становить 25–30 см (від 6-го шийного хребця до 11-го грудного); знаходиться в порожнині шиї, в грудній та черевній порожнинах, спереду знаходиться трахея, позаду – аорта. Поділяється на три частини: шийну, грудну і черевну. Має внутрішню слизову оболонку, середню м’язову і зовнішню сполучнотканинну.

Шлунок є найширшим місцем травного тракту, його форма і розміри непостійні. Шлунок знаходиться в черевній порожнині, в надчеревній та лівій підреберній ділянках, від 11-го грудного до 1–2-го поперекового хребця. Його передня поверхня стикається з діафрагмою і вісцеральною поверхнею печінки, задня поверхня – з поперечною ободовою кишкою, селезінкою, підшлунковою залозою, верхнім полюсом лівої нирки та лівою наднирковою залозою. Розташований шлунок асиметрично – більша його частина знаходиться зліва від передньої серединної лінії тіла. У шлунка розрізняють два краї – велика кривизна шлунка і мала кривизна шлунка, дві стінки – передня і задня, два отвори – кардіальний (вхідний) отвір і пілоричний (вихідний) отвір. Шлунок поділяється на частини: кардіальна (біля входу стравоходу), дно шлунка (випукла частина, що лежить зліва від входу стравоходу), пілорична (місце переходу шлунка у тонкий кишечник) і тіло шлунка (середня, більша частина). Стінка шлунка складається з трьох оболонок. Внутрішня оболонка – слизова, вона складчаста, у ній є шлункові залози, що виробляють шлунковий сік; середня оболонка – м’язова, має три шари: внутрішній (косі волокна м’язів), середній – циркулярний (кругові волокна м’язів), зовнішній (поздовжній); зовнішня оболонка сполучнотканинна.

Тонка кишка має форму трубки, але її перша частина – 12-пала кишка, має підковоподібну форму. Довжина тонкої кишки 4,5–5 м, вона лежить у черевній порожнині, знаходиться на рівні 12-го грудного і 1–3-го поперекових хребців, поділяється на дванадцятипалу кишку, порожню кишку, клубову кишку. Стінка тонкої кишки має три оболонки, як і шлунок: слизова оболонка (має кишкові залози, що продукують кишковий сік), м’язова (має 2 шари м’язів – внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній), зовнішня оболонка (сполучнотканинна). До дванадцятипалої кишки прилягає голівка підшлункової залози.

Печінка – одна з найбільших залоз організму людини. Форма печінки клиноподібна, її маса 1,5 кг, це непарний орган. Печінка розміщена в черевній порожнині, займає праву підреберну ділянку, частково надчеревну та ліву підреберну ділянки. Верхній край печінки справа проходить по 5-му міжребер’ї, зліва по 6-му міжребер’ї. Нижній край печінки справа проходить по краю реберної дуги (в нормі печінка не виступає з-під реберної дуги), зліва – у місці прикріплення 8-го лівого ребра до 7-го. У печінці розрізняють поверхні: верхню випуклу (діафрагмальну) і нижню (вісцеральну). На вісцеральній поверхні є дві повздовжні борозни – права та ліва і одна поперечна; у правій повздовжній борозні спереду знаходиться жовчний міхур. Печінка складається з часточок, які є структурно-функціональною одиницею печінки. Часточки складаються з печінкових клітин, які називаються гепатоцитами. Гепатоцити виділяють жовч, яка надходить до протоків, що зливаються спочатку в правий і лівий, а потім в один загальний проток, який з’єднується з протоком жовчного міхура і виходить до дванадцятипалої кишки. Кров надходить до печінки по двох судинах: зворотній вені, яка приносить кров від непарних органів черевної порожнини, і від печінкової артерії, з кров’ю якої надходять поживні речовини, кисень; відтікає кров через печінкові вени в нижню порожнисту вену.

Підшлункова залоза є залозою внутрішньої і зовнішньої секреції, вона має тригранну форму, її маса 150 г. Підшлункова залоза розміщується в черевній порожнині в лівій підреберній ділянці на рівні 1–2-го поперекового хребця; спереду від неї розміщений шлунок, головку підшлункової залози охоплює дванадцятипала кишка, зліва розміщена селезінка. Залоза складається з головки, хвоста і тіла. Клітини залози виділяють підшлунковий сік, який по протоках потрапляє в дванадцятипалу кишку.

Товста кишка є продовженням тонкої кишки, має форму трубки. Її довжина 1,5 м, вона займає черевну порожнину і порожнину таза. Товста кишка поділяється на три частини: сліпу, ободочну, пряму кишки; від сліпої відходить червоподібний відросток (апендикс). Ободочна кишка підрозділяється на висхідну ободочну, поперечну ободочну, низхідну ободочну і сигмоподібну ободочну. Сліпа кишка лежить у правій клубовій ямці, висхідна ободочна у правій латеральній ділянці живота, поперечна ободочна в пупковій ділянці, низхідна ободочна у лівій латеральній ділянці живота, сигмоподібна ободочна у лівій клубовій ямці, пряма кишка в порожнині таза, на рівні крижової кістки. Пряма кишка закінчується заднім проходом. Стінка товстої кишки має ті ж оболонки, що і стінка тонкої кишки, але слизова оболонка не має ворсинок, її клітини виділяють багато слизу; м’язова оболонка складається з двох шарів – зовнішній, з повздовжнім розташуванням волокон, і внутрішній, з коловими волокнами. Очеревина – це серозна оболонка, що вкриває органи і стінки черевної порожнини. Частина очеревини, що вкриває органи, називається вісцеральною очеревиною, частина очеревини, що прилягає до стінок черевної порожнини, називається парієнтальною очеревиною, між ними утворюється щілина – порожнина очеревини, заповнена невеликою кількістю серозної рідини. Переходячи зі стінок черевної порожнини на органи або з органа на орган, очеревина утворює брижі, сальники і зв’язки.