Основи організації управлінського обліку
Для задоволення різних інформаційних потреб підприємства створюють управлінську інформаційну систему, яку можна визначити як сукупність методів збору, обробки і надання управлінської інформації, необхідної всім елементам системи управління. Важливою складовою такої системи є управлінський (внутрішньогосподарський) облік, який визначається Міжнародною федерацією бухгалтерів як процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю усередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів. Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.
Система обліку, що відповідає вимогам управління складається з певного ряду процедур. Склад елементів системи управлінського обліку змінюється залежно від мети управління.
Як будь-яка система обліку, організована на конкретному підприємстві, управлінський облік відповідає загальноприйнятим принципам і має власні.
Загальноприйняті принципи управлінського обліку:
1. Принцип безперервності діяльностіпідприємства спрямовує бухгалтерів на створення інформаційного обслуговування для вирішення довгострокових проблем: аналіз конкурентоспроможності виробництва продукції, постачання сировини і матеріалів, зміни асортименту і освоєння нових продуктів, інвестицій.
2. Принцип єдиного грошового вимірникав плануванні та обліку виробництва забезпечує між ними прямий і зворотній зв'язок.
Власні принципи управлінського обліку:
1. Оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємствапередбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства від виробництва до
реалізації продукту.
2. Принцип прийнятностіі багаторазового використання первинних даних у процесі їх збору, реєстрації, обробки і передачі спрощує систему обліку значущості в досягненні поставленої перед бухгалтером-аналітиком мети.
3. Принцип комплексностіполягає в разовій фіксації даних у первинних документах або розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.
4. Принцип бюджетного методу управління витратами,фінансами, комерційною діяльністю використовується на великих підприємствах як інструмент планування, контролю і регулювання. В кошторисах відображаються витрати на виробництво по всьому підприємству в цілому та його підрозділах, прибутки від видів діяльності підрозділів, підприємства в цілому.
Основна мета управлінського обліку — забезпечення досягнення стратегічних цілей. Отже, система управлінського обліку має будуватись насамперед, виходячи з стратегічних цілей підприємства, які конкретизуються у стратегічних планах, на базі яких розробляються поточні кошториси (бюджети).
Відомо, що базовою теорією управлінського обліку є облік за центрами відповідальності. Отже, все підприємство має бути поділене на такі центри, які відповідають за досягнення поставлених цілей. Центр відповідальності — це сегмент підприємства, керівник якого несе відповідальність за роботу даного сегмента.
Наступним етапом організації управлінського обліку є визначення конкретних відповідальних за виконання доведених показників кошторисів та розробка методів оцінювання та мотивації їх роботи. З цією метою розробляється і обирається необхідний формат звітності для кожного центру відповідальності.
Формат і зміст управлінської звітності залежить від рівнів управління (рис. 15.1). На нижчих щаблях управління звітність є найбільш деталізованою і рівень деталізації зменшується із зростанням рівня управління для того, об вище керівництво приділяло більше найбільш важливим стратегічним питанням розвитку підприємства. Звітність і контроль між собою пов'язані оберненим зв'язком. Тобто, більше уваги має надаватись контролю на нижчих щаблях управління.
До форм управлінської звітності висувається ряд певних вимог. Насамперед, вона повинна максимально розкривати зміст її показників і має бути зрозумілою для конкретного користувача інформації — менеджера, для якого складено такий звіт. Необхідно розуміти, що звіти складаються для керівників, які відповідають за виконання певних завдань, а не для їх керівників, а тому і повинні надаватись першочергово менеджерам, які контролюють певні ділянки роботи.
Функції управлінського обліку на кожному конкретному підприємстві, залежно від розмірів підприємства та його тактичних і стратегічних завдань, можуть покладатись на різні організаційні структури, від одного спеціаліста з управлінського обліку до відділу управлінського обліку (контролінгу).
На різних підприємствах можуть визначати і різну підпорядкованість підрозділу з управлінського обліку. Такий підрозділ може бути підпорядкований керівнику підприємства або фінансовому директору. На невеликих підприємствах підрозділ з управлінського обліку може бути створений у складі фінансового відділу чи бухгалтерії. Однак, у цьому разі в своїй діяльності підрозділи управлінського обліку підпорядковуються безпосередньо вищому керівництву підприємства.
- Організація отримання та використання управлінської інформації.
Система бухгалтерського обліку формує різноманітну інформацію, яка може бути використана для управління. Однак, до цього часу значна частина цієї інформації не використовується у зв'язку з тим, що на багатьох підприємствах бухгалтерія обробляє інформацію і подає її в основному зовнішнім споживачам, а самим апаратом управління вона використовується епізодично, що пояснюється недостатністю запитів власної системи управління на інформацію. Тому актуальним завданням є формування попиту на інформацію для внутрішнього використання та її створення у відповідності з потребами управління.
Облікова інформація, яка отримується системою управлінського обліку, має відповідати трьом основним критеріям:
—цінності, яка визначається орієнтацією на інформаційні потреби
користувача;
—змістовності, а саме на орієнтації на прийняття управлінських
рішень;
— адекватності об'єкту управління та іншій інформації про діяльність підприємства.
Для задоволення потреб управлінського персоналу в інформації аналітичний управлінський облік організується за центрами відповідальності, які є об'єктами внутрішньої (управлінської) звітності.
Для ведення аналітичного обліку за центрами відповідальності необхідно:
—визначити центри відповідальності (об'єкти обліку);
—надати повноваження посадовим особам, які керують центрами відповідальності, та визначити їх обов'язки у вигляді посадових інструкцій;
—розробити робочий план рахунків аналітичного обліку;
—розробити регістри аналітичного обліку за центами відповідальності;
—розробити форми внутрішньої звітності для проведення оцінки діяльності центрів відповідальності та визначити періодичність та строки її складання та подання за призначенням.
При визначенні об'єктів обліку слід враховувати правило "результат > витрат".У цьому плані можна виходити із суттєвості певної статті обліку у загальній сумі активів, доходів, витрат чи зобов'язань. У більшості випадків поріг суттєвості рекомендується на рівні 5 %. Отже, якщо стаття чи об'єкт обліку займають у загальній структурі менше 5%, їх об'єднують у одну статтю чи об'єкт.
У робочому плані рахунків наводиться перелік рахунків для кожного центру відповідальності. У регістрах аналітичного обліку передбачається накопичення інформації, яка необхідна для управління таким центром.
Форми внутрішньої звітності повинні містити всі показники, які контролюються центром відповідальності, а також кошторисні (планові) та нормативно-довідкові показники. Періодичність та строки складання та подання звітності за призначенням визначаються потребами управління. Як правило, періодичність подання звітності зменшується від нижчих до вищих щаблів управління.
Облікові дані за центрами відповідальності відображаються у звітах про виконання кошторису, що складаються через невеликі проміжки часу. З цих звітів одержують інформацію про відхилення від кошторису за різними статтями витрат.
Форми регістрів аналітичного обліку, кошторисів і внутрішніх звітів про результати роботи розробляються підприємством самостійно, а відомості, що містяться в них, є комерційною таємницею підприємства.
Внутрішня управлінська звітність повинна:
— подаватися вчасно і бути обмеженою в кількісному відношенні тим, що необхідно користувачеві для прийняття рішень і виконання визначених дій;
— відображатися тільки з такою точністю і ступенем деталізації, яка потрібно користувачеві;
— відображатися у формі, безпосередньо придатній для використання (повинна бути виключена необхідність різних обчислень або перетворень в інші одиниці, форми тощо);
— відображатися з достатнім ступенем наочності;
— у необхідних випадках не тільки відбивати стан об'єкта, але і вказувати на можливі шляхи вирішення оперативних задач.
Вищому керівництву підприємства практично завжди необхідно мати інформацію за кожним видом діяльності підприємства, а саме; операційною, фінансовою; інвестиційною. Так, операційна діяльність промислового підприємства пов'язана зі здійсненням процесів придбання, виробництва та збуту.
В управлінні процесом придбання важливою є інформація про постачальників сировини та послуг, розмір та якість виробничих запасів, динаміку зміни обсягів кредиторської заборгованості тощо. Тому на цій стадії формуються управлінські звіти про запаси сировини, вимоги до сировини, кредиторську заборгованість перед постачальниками, строки її погашення. Аналіз такої інформації дає можливість керівникам диференційовано підходити до контролю рівня запасів залежно від їх вартості або важливості в технологічному процесі. Оперативний контроль за розміром кредиторської заборгованості дає можливість встановити черговість її погашення.
Управління виробництвом є малоефективним за відсутності інформації про наявні виробничі потужності, забезпеченість виробництва матеріальними і трудовими ресурсами, розмір незавершеного виробництва. Для отримання такої інформації формуються звіти про виробничі потужності, рівень резерву запасів, витрати виробництва та вихід готової продукції тощо.
На стадії збуту продукції менеджерам необхідна інформація про ринки збуту, реальних і можливих покупців, наявність готової продукції, стан розрахунків з дебіторами тощо, яку вони можуть одержані лише з відповідної внутрішньої звітності.
Управління підприємством і витратами не можна здійснювати виключно на підставі простих чи складних розрахунків. Цей процес значно складніший, а тому останнім часом управління підприємством розглядають як своєрідне мистецтво, одним із інструментів якого і є управлінський облік.
- Організація внутрішнього контролю
Втілення планів у життя завжди супроводжується контролем (моніторингом), який дає змогу безперервно отримувати інформацію про стан їх реалізації з метою конкретизації поставленої мети шляхом прийняття проміжних рішень та обґрунтування перегляду цілей в період їх планування. Під внутрішнім контролемрозуміють комплекс бухгалтерського та управлінського контролю, який забезпечує відповідність прийнятих в організації рішень, з їх реалізацією у практичній діяльності. Внутрішній контроль поділяють на бухгалтерський, адміністративнийта кошторисний.
Бухгалтерський контроль— це сукупність способів і прийомів із забезпечення збереження цінностей і достовірності бухгалтерських документів. Він допомагає уникнути помилок стосовно відображення статей обліку, шахрайства та інших порушень. Спрямованість бухгалтерського контролю — ретроспективна.
Адміністративний контрольвключає в себе набір інструкцій, а також способи і прийоми, які допомагають у здійсненні планування, управління і контролю за господарською діяльністю підприємства.
Кошторисний (перспективний) контрольвикористовує кошториси для планування і контролю витрат та доходів.
Для контролю за виконанням планів, кошторисів, поточної діяльності тощо потрібно, щоб менеджери мали у своєму розпорядженні необхідну інформацію щодо стану об'єкта, який контролюється.
Контроль може бути спрямований як назад (у ретроспективу), коли його основна мета — проведення ревізій та виявлення помилок, та вперед (на перспективу), якщо основна мета контролю — забезпечити керівників підрозділів інформацією, орієнтованою у майбутнє, тобто такою, на підставі якої можна було б приймати ефективні дії. Система внутрішньогоконтролю на підприємстві має бути зорієнтована переважнона майбутнє, тому що у цьому випадку увага менеджерів зосереджується на пошуку шляхів вирішення встановлених завдань, а не на очікуванні стягнень за раніше допущені помилки.
В основу організації контролю повинна покладатись перевірка успішності. Перевірка успішності — це контроль на кожному етапі виконання програми .
Ефективний контроль може здійснюватись лише за умови його належного забезпечення, а саме:
—організаційного;
—технічного;
—економічного;
—юридичного;
—обліково-аналітичного.
Організаційне забезпечення передбачає упорядкування взаємовідносин між працівниками, службами з питань організації виробництва і забезпечення ефективного контролю.
Технічне забезпечення передбачає наявність необхідних засобів вимірювання (ваги, рулетки, прилади контролю тощо).
Економічне забезпечення — це створення зацікавленості у проведенні контролю.
Юридичне забезпечення — це вибір форм, методів і процедур контролю, що забезпечують доказовість його результатів і однозначність
висновків.
Обліково-аналітичне забезпечення — це створення повноцінної
системи первинного і зведеного обліку.
Форми організації контролю на підприємствах можуть бути різними. Наприклад, у всіх господарських товариствах створюється ревізійна комісія, яка здійснює, як правило, дискретний контроль. Робота ревізійної служби підприємства носить звичайно плановий характер. Ревізійною комісією розробляються і здійснюються плани ревізійної роботи, плани інвентаризацій. Можливе також одночасне створення окремих служб контролю шляхом введення до штату підприємства посад контролерів або створення секторів чи відділів контролю.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 2232;