Внутрішнє середовище діяльності підприємств

Особливість підприємства як системи полягає в тому, що це - відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з довкіллям. Підприємство обирає із зовнішнього середовища основні чинники виробництва і, перетворюючи їх на продукцію, знову передає в зовнішнє середовище. Умовою життєздатності аграрного підприємства як системи є корисний (вигідний) обмін між входом і виходом.

До процесу виробництва продукції аграрне підприємство залучає земельні, трудові й грошово-матеріальні ресурси, в кінцевому підсумку, отримує в натуральній формі: зерно, картоплю, цукрові буряки, молоко, приріст тварин (рис. 3.3.1).

Рис. 3.3.1. Схема внутрішнього середовища аграрного підприємства

Перед кожним із аграрних підприємств постає завдання, яке полягає в тому, щоб виробити і реалізувати визначену кількість певного виду продукції високої якості. Для цього, безперечно, потрібні ресурси. Зважаючи на те, що вони обмежені, продукція має бути дешевою, енерго- і ресурсоекономічною.

Результати виробництва в аграрних підприємствах є кінцеві та проміжні. Це залежить від того, на якому етапі розглядається виробництво того чи іншого продукту. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю чи асоціація кооперативів займається виробництвом молока. І якщо один з підрозділів виробляє корми для ферми, то кількість і якість заготовленого корму, окупність витрат на його виробництво є для цього підрозділу кінцевим результатом. Водночас для всього підприємства, яке виробляє молоко, корми будуть проміжним понятті. татом. Цього не існує у фермерському господарстві. У ньому, як і в інших господарствах, котрі виробляють певні продукти харчування для людей або сировину для промисловості, це буде кінцевим результатом.

Водночас уся продукція аграрних підприємств, що надходить на переробку, е проміжною для АПК. Тут важливого значення набувають результати, отримані суспільством у кінцевій ланці руху, і використання продукції аграрного підприємства на завершальному етапі, на рівні споживача. Це - результати функціонування АПК, або кінцеві народногосподарські результати. Саме вони дуже залежать не лише від аграрних підприємств, а й від роботи всіх ланок, які доставляють продукцію або продукт, вироблений із сільськогосподарської сировини, до споживача. І якщо на цьому шляху частина продукції втрачається або погіршується її якість, це означає, що частина ресурсів, яка надійшла на ц виробництво в аграрних підприємствах, витрачена дарма.

Кінцевий продукт аграрних підприємств, на відміну від інших галузей, одержують нерегулярно (пшениця - раз на рік), але роботи тривають майже весь рік. Кожна операція має вагомий вплив на кінцевий результат, тому бажано, щоб усі роботи виконувалися на високому агротехнічному рівні та в обумовлені терміни. Адже можна, наприклад, якісно зорати, посіяти, доглянути за зерновими, а запізнитись зі збиранням. Це призведе до значних втрат врожаю. Те саме стосується ситуації, коли є збалансовані, високопоживні корми і низькопродуктивні корови. Дуже важливе значення для кінцевого продукту аграрних підприємств має зберігання і транспортування продукції. Дослідження підтвердили, що втрати при транспортуванні в середньому становлять 7 %, а при зберіганні - близько 20 %. Аграрні підприємства дуже погано (лише на 30-35 % ) забезпечені базою для зберігання сільськогосподарської продукції та кормів.

Отже, формування кінцевого результату аграрних підприємств охоплює кілька тісно пов'язаних етапів, кожен з яких робить свій внесок у сумарний ефект, що оцінюється на завершальній стадії руху продукту до споживача.

Основними шляхами збільшення кінцевого результату є налагодження технологічних і економічних зв'язків усіх ланок у процесі виробництва продукції, зміцнення матеріально-технічної бази, розвиток переробної промисловості, підвищення продуктивності тварин і врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення дорожньо-транспортних умов, індустріалізація виробництва та раціональне використання ресурсів.

У внутрішньому середовищі адміністрація підприємства має створювати належні умови праці й відпочинку персоналу та вирішувати питання соціально-економічного характеру, залучаючи до цього трудовий колектив.