ТЕМА 31. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА її ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

31.1. Особливості функціонування МОП.

31.2. Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин.

31.1. Особливості функціонування МОП

Міжнародна організація праці (МОП) — міжнародна спеціалізована установа з регулювання соціально-трудових відносин, захисту прав людини й забезпечення соціального миру. Вона була створена в 1919 р- відповідно до Версальського мирного договору при Лізі Націй. У 1946 р. МОП стала установою Організації Об'єднаних Націй (ООН) і до сьогодні є авторитетним міжнародним органом, головна мета якого — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захисту їх прав. Вищим органом МОП є Міжнародна конференція праці (МКП), що проводиться щорічно в Женеві. МКП визначає основні напрями в роботі МОП, затверджує міжнародні трудові норми — конвенції й рекомендації, затверджує програму й бюджет організації, вирішує інші питання діяльності МОП, один раз у три роки обирає виконавчий орган МОП — Адміністративну раду, що керує роботою МОП у перервах між конференціями та здійснює втілення в життя рішень конференції.

Постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом є Міжнародне бюро праці (МБП) на чолі з генеральним директором, що обирається Адміністративною радою строком на 5 років. Персонал МБП працює як у центральному апараті в Женеві, так і в різних країнах і регіонах в ролі технічних експертів. Практична робота Бюро полягає в підготовці питань для розгляду на Конференції, проведенні спеціальних обстежень і виданні робіт із проблематики МОП, у наданні допомоги урядам на їхнє прохання у виробленні проектів національних законодавчих актів з соціально-трудових питань.

До складу МОП входять також Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень у Женеві й Міжнародний навчальний центр у Турині.

МОП працює з уставом, в якому визначені її завдання, порядок прийняття й виходу з організації, склад, права й завдання її органів і керівників, умови співробітництва з ООН, питання визначення членських внесків країн-учасниць, формування, виконання бюджету й контролю за його виконанням, порядок розробки міжнародних трудових норм та інші питання її діяльності.

Основні завдання МОП такі:

— розробка погодженої політики й програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем;

— розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій, контроль за їхнім виконанням;

— допомога країнам-учасницям у вирішенні проблем зайнятості, скорочення безробіття й регулювання міграцій;

— захист прав людини (права на працю, на об'єднання, колективні переговори, захист від примусової праці, дискримінації тощо);

— боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;

— сприяння професійній підготовці й перепідготовці працюючих і безробітних;

— розробка й здійснення програм щодо поліпшення умов праці й виробничого середовища, техніки безпеки й гігієни праці, охорони й відновлення навколишнього середовища;

— сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

— розробка й здійснення заходів щодо захисту найбільш уразливих груп трудящих (жінок, молоді, людей похилого віку, трудящих-мігрантів).

Завдання МОП висвітлюються в конкретних програмах, які вона приймає. Особливість діяльності МОП полягає в тому, що її рішення й рекомендації приймаються на основі трипаратизму, тобто шляхом узгодження питань між трьома сторонами-партнерами: урядами, організаціями — представниками трудящих і організаціями — представниками підприємців, взаємного обліку їхніх інтересів і прийняття загальних рішень, які відповідають вимогами цих трьох сторін.

31.2. Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин

Основна форма й метод роботи МОП укладаються в розробці конвенцій і рекомендацій. Конвенція — це міжнародний акт, що, будучи ратифікованим державою — членом МОП, стає обов'язковим для виконання цією державою. Рекомендації — це орієнтири для держав, які використовуються ними під час розробки соціально-економічної політики, законів, інших заходів у соціально-трудовій сфері.

Важливий напрям роботи МОП і її органів — діяльність із забезпечення повної зайнятості населення, попередження й скорочення безробіття.

Основними цілями МОП у сфері зайнятості є:

— розширення зайнятості шляхом сприяння збалансованому й довгостроковому економічному зростанню;

— зниження рівня бідності за допомогою ефективної зайнятості;

— проведення активної політики на ринку праці;

— досягнення оптимального співвідношення між стабільністю зайнятості й стабільністю заробітної плати, захист найбільш уразливих груп трудящих, таких як жінки, молодь, мігранти.

На рішення завдань зайнятості й безробіття спрямовані такі конвенції й рекомендації МОП: Конвенція № 2 (1919 р.), доповнена Рекомендацією № 1 "Про безробіття й заходи для його попередження"; Конвенція № 122 і Рекомендація № 122 "Про політику у сфері зайнятості" (1968 р.), в яких уперше розроблені положення про активну політику зайнятості і про організацію роботи служб зайнятості населення. Ці положення доповнені Рекомендацією № 169 (1984 р.). Так, у ст. 1 Конвенції № 122 записано: "1.3 метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі й ліквідації безробіття й неповної зайнятості кожний Член Організації проголошує й здійснює активну політику, спрямовану на забезпечення кожному громадянинові України повної, продуктивної й самостійно обраної зайнятості".

Ця політика має на меті забезпечити:

а) роботою всіх, хто готовий приступити до роботи й шукає роботу;

б) якомога більшу продуктивність роботи;

в) наявність права вибору зайнятості й найширших можливостей для кожного працівника одержати підготовку й використовувати свої навички й здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного походження або соціального статусу.

Політика МОП враховує належним способом стадію й рівень економічного розвитку й взаємний зв'язок між цілями у сфері зайнятості й іншими економічними та соціальними цілями. Вона здійснюється за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці. Істотну частину діяльності МОП становить робота щодо професійної підготовки й перепідготовки працівників, їхньої професійної орієнтації й професійної реабілітації для країн — членів МОП. Так, у Рекомендації № 67 "Про професійне навчання" (1937 р.) визначено поняття професійної освіти, сформульовані питання її організації, рекомендовано програми для навчання до початку роботи й у процесі роботи з наймання, складання іспитів, рекомендується також безкоштовне навчання й надання матеріальної допомоги тим, хто навчається. У Рекомендації № 87 "Про професійне орієнтування" (1949 р.) розкрито поняття профорієнтації, показана сутність його застосування, методи проведення для різних категорій населення — школярів і дорослих, принципи керування, показана практика підготовки персоналу для проведення подібної роботи. Інші поняття розкрито у Рекомендації № 117 "Про професійне навчання" (1962 р.), у Конвенції № 142 і Рекомендації № 150 "Про розвиток людських ресурсів" (1976 р.).