Коротка характеристика та класифікація підприємств

Первинною ланкою в системі національного виробництва є підприємство (фірма). Підприємство – суб'єкт виробничо-господарської діяльності, який на свій ризик здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг, і який зареєстрований у цій якості у встановленому законом порядку. Згідно з Господарським кодексом України підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Виробниче підприємство характеризується виробничо-технічною, організаційною, економічною і соціальною єдністю. Виробничо-технічна єдність визначається комплексом засобів виробництва, що володіють технологічною єдністю й взаємозв'язком окремих стадій виробничих процесів, у результаті яких сировина й матеріали, які використовуються на підприємстві, перетворюються на готову продукцію. Також вони дають змогу надавати послуги й виконувати певні роботи на стороні з метою отримання прибутку. Організаційна єдність визначається наявністю єдиного колективу та єдиного керівництва, що знаходить відображення в загальній і організаційній структурі підприємства. Економічна єдність визначається спільністю економічних результатів роботи (обсягом реалізованої продукції, рівнем рентабельності, масою прибутку, фондами підприємства тощо), і головне - задоволенням потреб споживача й отриманням прибутку, як основною метою діяльності.

Відзначимо, що підприємство насамперед – не виробнича, не економічна, а соціальна одиниця. Це колектив людей різної кваліфікації, пов'язаних певною соціально-економічною метою й інтересами, а отримання прибутку є основою для задоволення потреб (як матеріальних, так і духовних) усього колективу. Тому найважливішими завданнями підприємства є виплата персоналу соціально справедливої заробітної плати, яка забезпечувала б відтворювання робочої сили, створення нормальних умов праці й відпочинку, можливостей для професійного зростання тощо.

Підприємство – не тільки господарюючий суб'єкт економіки, а й юридична особа.

Юридичною особою визнається організація, яка:

має відособлене майно у власності, господарському веденні або оперативному управлінні;

відповідає майном за своїми зобов'язаннями;

може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права;

має зобов'язання;

може бути позивачем і відповідачем у суді;

має самостійний баланс або кошторис (ознаки юридичної особи). Юридична особа підлягає державній реєстрації й діє або на підставі статуту, або установчого договору та статуту, або тільки установчого договору. У статуті відображаються організаційна й правова форми підприємства (фірми), його найменування, поштова адреса, предмет і мета діяльності, статутний капітал, порядок розподілу прибутку, органи контролю, перелік і місцезнаходження структурних одиниць, що входять до складу фірми, умови її реорганізації та ліквідації. Юридичні особи повинні мати статутний капітал, самостійний баланс і кошторис.

Статутний капітал – фіксована сума основного і оборотного капіталу підприємства. Він утворюється на момент його створення і перебуває в розпорядженні підприємства впродовж усього терміну його функціонування.

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути менший, ніж сума, еквівалентна 1250 мінімальним зарплатам (береться рівень мінімальної зарплати на момент створення товариства). Станом на 1 вересня 2015 року рівень мінімальної заробітної плати еквівалентний 1218 грн, отже, статутний капітал акціонерного товариства не може бути менший, ніж 1522500 грн, для інших організаційно-правових форм – не менший еквівалента 100 мінімальних рівнів заробітної плати, діючого на момент заснування товариства. Таким чином, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менший ніж 121800 грн.

Залежно від організаційно правової форми підприємства його статутний капітал формується за рахунок різних джерел (табл. 1.1). Статутним капіталом він називається тому, що його розмір фіксується в статуті підприємства, який підлягає реєстрації в установленому порядку. Статутний капітал - це сума коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Таблиця 1.1.

Формування статутного капіталу

Організаційно правова форма підприємства Джерело формування статутного капіталу

Державне підприємство Вартість майна, закріпленого державою за

підприємством на правах повної

господарської діяльності

Товариство з обмеженою

відповідальністю Сума часток власників

Відкрите акціонерне товариство Сукупна номінальна вартість акцій

усіх типів

Виробничий кооператив Вартість майна, наданого учасниками для

здійснення господарської діяльності

Орендне підприємство Сума внесків його працівників

Підприємство іншої форми, Вартість майна, закріпленого його

виділене на самостійний баланс власником за підприємством на правах

повної господарської діяльності

Схема функціонування статутного капіталу підприємства зображена на рис. 1.1.

Засоби виробництва – це сукупність усіх матеріальних елементів, які беруть участь у процесі виробництва продукції. Вони поділяються на засоби праці й предмети праці. Засоби виробництва, виражені у вартісній формі, становлять виробничі фонди, які розподіляються на основні й обігові. Засоби праці становлять речовий зміст основних виробничих фондів, а предмети праці - обігових виробничих фондів.

Статутний капітал підприємства є основним джерелом власних засобів і в грошовій формі є пасивом підприємства, а в продуктивній формі - його активом. Активи і пасиви підприємства збалансовані, тобто завжди рівні, що відображається в балансі підприємства. Спрощена схема балансу підприємства подана в табл. 1.2.

Спрощену схему балансу підприємства можна стисло записати у вигляді такої формули:

Власний капітал = Актив балансу - Позиковий капітал

Підприємство має розрахунковий рахунок у банку і є юридичною особою.

Рис. 1.1. Схема функціонування статутного капіталу підприємства

Таблиця 1.2.

Спрощена схема балансу підприємства

Актив Пасив

1. Позаоборотні активи 1. Власний капітал

Нематеріальні активи Статутний капітал

Основні засоби Прибуток

Довгострокові фінансові 2. Позиковий капітал

вкладення Довгостроковий капітал:

2. Оборотні активи кредити і зобов'язання

Запаси Короткостроковий капітал:

Дебітори зобов'язання з розрахунків

Короткострокові фінансові (заробітної плати, податків, відсотків);

вкладення заборгованість постачальникам;

Грошові кошти короткострокові кредити

Поняття "підприємство" і "фірма" мають загальні й відмінні риси, і чим більша фірма, тим більше відмінностей. По-перше, підприємство – об'єкт економічних відносин у рамках, як правило, загального капіталу (індивідуального або колективного), тоді як фірма – суб'єкт економічних відносин між різними "автономними капіталами" (підприємств, фірм, концернів тощо). Тому з погляду концентрації капіталу фірма – це корпорація зі складною системою фінансової залежності між її структурними підрозділами.

По-друге, поява терміна "фірма" зумовлено широким розповсюдженням у західній економіці акціонерної форми господарювання – акціонерних компаній, пов'язаних один з одним системою участі. Система участі здійснює суттєву дію на розмивання галузевої належності, оскільки дає змогу скуповувати контрольні пакети акцій підприємств різних галузей. Тому особливістю великої фірми є її багатогалузева структура.

Багато підприємств входять до складу тих або інших фірм. Фірма – юридично самостійна підприємницька одиниця. Нею може бути як великий концерн, так і невелика компанія. Сучасна фірма звичайно складається з декількох підприємств. Якщо ж фірма складається з одного підприємства, то в цьому випадку підприємство й фірма означають один і той самий об'єкт економічної діяльності.

Процес формування багатогалузевих фірм отримав назву "диверсифікація", яка виступає сучасною формою концентрації виробництва й утворення великих фірм. Тому з погляду концентрації виробництва – це багатогалузевий концерн, у якому структурними одиницями виступають підприємства різних галузей економіки. Є й інші відмінності між поняттями "підприємство" та "фірма".

Фірма відносно виробничих одиниць, які входять до її складу, є органом підприємницького управління. Звичайно саме фірма, а не підприємство виступає як господарюючий суб'єкт на ринку, здійснює цінову політику, веде конкурентну боротьбу, бере участь у розподілі прибутку, задає темпи і визначає напрями науково-технічного прогресу. Підприємство (фірма) є первинною ланкою народного господарства, і від ефективності його функціонування залежить добробут населення.

Представництво – відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований зовні його місцезнаходження, який представляє інтереси юридичної особи і здійснює її захист. Філія – відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований зовні його місцезнаходження і здійснює всі його функції або їхню частину, в тому числі функцію представництва. Представництва і філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи і діють на підставі затверджених положень.

1.2. Структура підприємства

Структура підприємства – це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

Під загальною структурою підприємства розуміється комплекс виробничих та обслуговуючих підрозділів, а також апарат управління підприємством (рис. 1.2). Загальна структура підприємства характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною здатністю (потужністю).

До виробничих підрозділів належать цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку й випробування основна продукція, що випускається підприємством, комплектуючі вироби, які придбані на стороні, матеріали й напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, різні види енергії для технологічних цілей тощо. До підрозділів, які обслуговують працівників, належать житлово-комунальні господарства, їхні служби, їдальні, буфети, дитячі сади та ясла, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії, медсанчастини, добровільні спортивні товариства, відділи технічного навчання й навчальні заклади, які займаються підвищенням виробничої кваліфікації, культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.

На відміну від загальної, виробнича структура підприємства є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

Рис. 1.2. Загальна структура виробничого підприємства

Розрізняють такі види цехів і ділянок:

основні;

допоміжні;

обслуговуючі;

побічні.

В основних цехах виконується певна стадія виробничого процесу з перетворення сировини й матеріалів на готову продукцію або ряд стадій виробничого процесу з виготовлення якого-небудь виробу чи його частини. Основні цехи поділяються на:

заготівельні (ливарні, ковальські, штампувальні тощо);

оброблювальні (токарні, фрезерні тощо);

випускаючі (складальні).

Завдання допоміжних цехів – забезпечувати нормальну, безперебійну роботу цехів основного виробництва. До них належать енерго-ремонтні, механо-ремонтні, ремонтно-механічні тощо.

Обслуговуючі господарства виконують функції зберігання продукції, транспортування сировини, матеріалів і готової продукції тощо.

Побічні цехи займаються утилізацією відходів, виробництвом невластивих товарів (наприклад, авіабудівний завод виготовляє холодильники), наданням послуг іншим підприємствам і населенню тощо.

Організаційна побудова основних цехів і виробництв ведеться за трьома принципами:

технологічним – цехи і дільниці формуються за ознакою однорідності технологічного процесу виготовлення різних виробів (бетонні, сталеплавильні цехи тощо);

предметним – об'єднує робочі місця, дільниці, цехи з випуску певного виду продукції (кульковальничні цехи);

змішаним – заготівельні цехи і дільниці створюються за технологічним принципом, а випускаючі цехи і дільниці – за предметним.

Основною структурною виробничою одиницею підприємства є виробнича дільниця, що є сукупністю робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової або однотипної продукції. Продукція дільниці призначена для перероблення всередині цеху. Склад, кількість ділянок і взаємостосунки між ними визначають склад більших виробничих підрозділів - цехів і структуру підприємства в цілому.

Первинною ланкою організації виробництва є робоче місце. Робоче місце – це частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконують окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють такі види виробничої структури:

безцехова (виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, використовується на невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами);

цехова (цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації);

корпусна (корпус, тобто об'єднання кількох однотипних цехів);

комбінатська (здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів перероблення сировини наприклад металургійна, хімічна, текстильна промисловість).

Структура підприємства повинна бути раціональною й економічною, забезпечувати найкоротші шляхи транспортування сировини, матеріалів і готових виробів.

Організаційна структура управління – це сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їхньої взаємодії та функціями, які вони виконують. Головне призначення організаційної структури – забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. Вона безпосередньо пов'язана з виробничою структурою підприємства. Принцип формування структури управління – організація та закріплення тих або інших функцій управління за підрозділами (службами) апарату управління.

Організаційна структура апарату управління характеризується різною кількістю ланок, частіше за все використовується система "трьох": директор (президент, менеджер) – начальник цеху – майстер. Кожний з них несе особисту відповідальність за доручену йому ділянку роботи.

Начальник цеху відповідає за всі сторони роботи цеху і виконує всі функції з технологічного і господарського керівництва цехом за допомогою підлеглого йому апарату управління (рис. 1.3). Функціональними органами управління великих цехів є планово-диспетчерське, технологічне бюро, бюро праці і заробітної плати тощо. Начальник цеху підпорядковується безпосередньо директору.

Рис. 1.3. Структура управління цехом

Великі дільниці цеху (відділення, прольоти) очолюють начальники ділянок (старші майстри), яким підлеглі змінні майстри. Майстер є керівником і організатором виробництва та праці на дільниці. Він підпорядковується безпосередньо начальнику цеху, а там, де є начальники дільниць або змін, – відповідно начальнику дільниці або зміни. Групою робітників, об'єднаних у бригаду, керує бригадир, який є старшим робітником і не звільняється від виробничої роботи, одержуючи доплату до тарифної ставки за виконання своїх обов'язків.

Діяльністю підприємства керує директор (президент, менеджер), який може бути як власником майна, так і найманим працівником (в останньому випадку з ним підписується контракт). Для забезпечення стратегічного, поточного й оперативного керівництва підприємством використовується функціональний апарат управління, безпосередньо підлеглий директору (президенту) і його заступникам. Кожний з них керує певною частиною роботи з управління виробничим процесом і має в розпорядженні відповідні функціональні служби. В апараті заводоуправління (управління фірмою) виділяються функціональні структурні підрозділи (відділи, служби), а в цехах, як правило, - бюро. Апарат управління складається з таких основних служб:

оперативного керівництва підприємством;

управління персоналом;

економічної й фінансової діяльності;

перероблення інформації;

адміністративного управління;

маркетингу;

зовнішніх економічних зв'язків;

технічного розвитку тощо.

Кожну службу очолює начальник і вона підпорядковується безпосередньо директору й одному з його заступників. Умовний фрагмент організаційної структури ВАТ "АвтоЗАЗ" зображений на рис. 1.4.

Структура апарату управління залежить від багатьох факторів (типу виробництва, спеціалізації, обсягу виробництва, конструктивної складності продукції, що виготовляється тощо), тому структура заводоуправління (управління фірмою) на підприємствах різна.

1.3. Внутрішнє середовище підприємства

Згідно із законодавством України, підприємством є самостійний господарюючий суб'єкт, створений у порядку, встановленому законом, для виробництва продукції і надання послуг з метою задоволення громадських потреб і отримання прибутку. Будь-яка організація (підприємство) взаємодіє із зовнішнім середовищем, тобто отримує з нього ресурси (робочу силу, капітал, устаткування, сировину, енергію, інформацію тощо), які стають елементами її внутрішнього середовища. Отримані ресурси переробляються на продукцію (послуги) і надходять для реалізації в зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище підприємства формується залежно від його місії і мети, яка багато в чому визначається зовнішнім середовищем. Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, техніки, технології, інформації, організації виробництва і управління тощо і з таких основних підсистем:

соціальної;

технологічної;

виробничо-технічної;

економічної;

інформаційної;

організаційної;

фінансової;

маркетингової, комерційної;

науково-інноваційної тощо.

Не дивлячись на важливість усіх складових внутрішнього середовища підприємства, необхідно відзначити, що підприємство – це передусім колектив працюючих на ньому людей, головне його багатство.

Рис. 1.4. Організаційна структура департаменту економіки і фінансів ВАТ "АвтоЗаз"

Від їхніх здібностей, освіти, кваліфікації, досвіду, ставлення до праці, поведінки тощо залежать у кінцевому рахунку імідж фірми, якість продукції, результати роботи підприємства. Будь-яке підприємство – непроста соціально-економічна система, що складається з безлічі підсистем, які створюють єдиний соціальний економіко-технічний комплекс. Тому всі підсистеми (соціальна, економічна, технічна, організаційна тощо) взаємопов'язані і взаємозумовлені, однаково важливі і разом утворюють внутрішнє середовище підприємства.

Рис. 1.5. Підсистеми внутрішнього середовища підприємства

Для організації ефективної підприємницької діяльності важливе значення має визначення вищим керівництвом місії підприємства. Кожна організація (підприємство) має своє призначення – місію, в ім'я якої трудовий колектив (персонал) підприємства об'єднується і здійснює свою діяльність. Поняття "місія" – містке і визначається різними факторами, в тому числі дією зовнішнього середовища на підприємство, його внутрішнім середовищем. На жаль, місія багатьох комерційних організацій в Україні визначається примітивно просто - максимум прибутку за мінімальних витрат, що в принципі неможливо. Місія підприємства завжди повинна бути орієнтована на покупця, суспільство. Те, що вигідно суспільству, повинно бути вигідно підприємству, а не навпаки.

Згідно із зарубіжним досвідом, місія підприємства визначається його принципами і етикою. Принципи підприємства ставлять вимоги до продукції, яка випускається, механізму управління підприємством, його співробітників, до зовнішнього середовища (клієнтів, постачальників, інвесторів, конкурентів, суспільства, держави). Етика підприємства - це мораль ділових взаємостосунків підприємця і співробітників фірми, завдяки яким дотримуються етичні норми суспільства в процесі підприємницької діяльності. Місія фірми багато в чому визначається її пріоритетними орієнтаціями (табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Пріоритетні орієнтації та їх зв'язки з цільовими перевагами

Вид орієнтації Категорії цінностей Типи передбачуваних

організаційних цілей

Теоретична Істина. Раціональне мислення. Довгострокові дослідження і

Знання розробки

Економічна Практичність. Корисність. Зростання.

Накопичення багатства Прибутковість.

Результат

Політична Влада. Визнання Розмір капіталу, обсяг продажів,

чисельність працівників

Соціальна Добрі стосунки. Переважання соціальної

Прихильність. відповідальності над

Відсутність конфліктів прибутковістю. Непряма

конкуренція . Сприятлива

атмосфера в організації

Естетична Художня гармонія. Склад. Дизайн виробу. Якість

Форма і симетрія продукції. Привабливість

продукції (навіть із втратою

прибутку)

Релігійна Згода із Всесвітом Етика. Моральні норми

Місія підприємства тісно пов'язана з його культурою – сукупністю типових для підприємства цінностей, норм та ідей, які формують репутацію (марку, імідж) фірми. Імідж виражає відповідальність фірми перед споживачами, партнерами, районом її місцезнаходження і суспільством, прагнення підприємства справити на зовнішній світ сприятливе враження.

На основі місії, організації її вище керівництво або власник розробляє і встановлює цілі підприємства. На відміну від місії цілі виражають більш конкретні напрями діяльності підприємства. Тому цілі повинні бути реальними і досяжними, що не суперечать законам, зрозумілими виконавцям, вимірними, які деталізуються за структурними підрозділами і функціональними службами, що об'єднують зусилля всіх працівників підприємства. Якщо місія підприємства спрямована в майбутнє, немає суворих тимчасових рамок і більшою мірою визначається зовнішнім середовищем, то його цілі мають конкретний вираз результатів діяльності, відображають внутрішньо-фірмову орієнтацію, спрямовані на поліпшення використання ресурсів і залежать від поточної діяльності підприємства.

Місія організації формується з урахуванням потреб суб'єктів її внутрішнього і зовнішнього середовища й повинна відображати інтереси різних їхніх груп, які дуже суперечливі. Проте насамперед підприємство реалізує інтереси власника (власників), його співробітників і покупців.