Євангеліє.

Книги, датовані XIV ст., виконувалися на пергаменті, з XVст. пергамент замінив папір. Це полегшило і характер оздоблення, і позитивно вплинуло на поширення самих книжок. До видатних пам'яток середини XVI ст. відносяться: «Служебник», «Холмське Євангеліє», «Загорівський Апостол» (1554 р.), «Пересопницьке Євангеліє», створене у 1556 – 1561 рр. у Пересопницькому монастирі на Волині. Поява багатьох українських рукописних книг на землях Волині – підтвердження того, що цей регіон протягом XIV – XVI ст. залишався в центрі суспільного життя.

Українська література в XIV – XV ст. не мала сприятливих умов для свого розвитку; в наступні періоди на перший план виходить перекладна література. Наприкінці XV ст. в Кракові з'являються перші друковані книги, виконані кирилицею. Серед них «Октоїх» (1491 р.); «Часословець» (1491 р.); «Тріодь пісна»; «Тріодь цвітна» (1491 р.). Їхній автор – механік за фахом, німець Швайпольт Фіоль (р.н. 1525). За переказами, католицький суд спалив книги, а самого друкаря покарав за те, що пропагував грецьку, а не латинську віру.

Значний внесок у розвиток кириличного книгодрукування зробив білоруський просвітитель і культурний діяч Франциск Скорина (1490 – 1540). Книги Ф.Скорини, зокрема Біблія, були в Україні надзвичайно популярні.

У Львові перша друкарня існувала вже в середині XV ст. Збереглися записи, що в 1460р. львівський громадянин Степан Дропан для матеріальної підтримки подарував монастирю свою власну друкарню.