Історія Польщі. опору селян. За ініціативою "Солідарності" було покладено початок створення "паралельних" суспільних структур

опору селян. За ініціативою "Солідарності" було покладено початок створення "паралельних" суспільних структур, які повинні були протистояти державному апарату, спиратися на громадську ініціативу. У цьому напрямі скеровували попередні постулати програмної декларації ТКК "Солідарності" під назвою Підпільне суспільство, оголошеної 28 липня 1982 р. У ній стверджувалося, що "боротьба за наші цілі вимагає загальної участі суспільства, свідомого своїх невіддільних прав і організованого для довготривалих дій". Єдиним виходом з ситуації, підкреслювалося в документі, є суспільна угода. Доки влада не йде на зустріч такій угоді, ТКК закликала населення до організації "підпільного суспільства", яке повинно "охопити різноманітні галузі життя і громадської активності, всі групи і середовища, місто і село".

Пасивний рух опору, організований "Солідарністю", давав результати. Окрім поширення підпільної преси, збору коштів для підтримки ув'язнених, організації нелегальних лекцій і навчання, чимало діячів науки та культури бойкотували офіційні заходи, запрошення до виступів в офіційних програмах. 1 травня 1982 р. "Солідарність" організувала "паралельні" демонстрації, в яких взяли участь тисячі осіб; 3 травня демонстрації повторилися, але цього разу до їх розгону були використані загони міліції та ЗОМО, наслідком чого були десятки побитих, кілька осіб померли в лікарні. На заклик ТКК "Солідарності" 13 травня в багатьох містах відбулися нові демонстрації протесту, для розгону яких знову було застосовано сили правопорядку, мали місце чергові побиття, особливо жорстокі в Кракові. Влада вдалася до нових арештів і звільнень. 31 серпня, в річницю підписання порозумінь 1980 р., пройшли великі маніфестації в 66 містах 34 воєводств, зокрема найбільші в Ґданську, Вроцлаві, Кракові; в Любліні дійшло до вуличних зіткнень з міліцією і ЗОМО, в ході яких була застосована зброя і загинули люди.

Тим часом міжнароднаобстановка навколо Польщішвидко змінювалася. Вже 31 грудня 1981 р. новий президент США Р.Рейган оголосив про запровадження господарських санкцій проти Польщі, а через декілька днів - й проти СРСР. Наприкінці грудня 1981 р. посол Польщі в США Р. Спасовський і посол Польщі в Японії 3. Рураж залишили свою службу й попросили політичного притулку в США. 4 січня 1982 р. міністри закордонних справ Європейського Союзу засудили введення воєнного стану в Польщі й оголосили економічні санкції проти Польщі та СРСР. Тільки СРСР і країни ОВД надавали економічну допомогу та політичну підтримку Польщі, однак їхні можливості на той час були обмеженими. До політичної та економічної ізоляції, з якою зіткнулася Польща в 1982 р., додалися неприємності на міжнародній арені: Комісія з прав людини ООН в березні 1982 р. зажадала від Генерального секретаріату підготовки рапорту про ситуацію в Польщі. У червні того ж року норвезькі та французькі профспілки подали до Міжнародної організації праці скаргу на польський уряд з приводу порушення ним двох конвенцій про права профспілок.

Воєнний стан став приводом для дальшої диференціації лав ПОРП.В. Яру-зельський відмовився від ідеї розпуску ПОРП і створення нової комуністичної партії, запропонувавши очищення її лав. У середині 1981 р. ПОРП, незважаючи на дальший відхід членів налічувала понад 2 млн. осіб. З метою консолідації сил прихильників режиму по всій країні створювалися Громадянські комітети національного порятунку (ОКОН). Пожвавилася діяльність "твердоголових" комуністів, які виступали за "революційні методи боротьби з контрреволюцією". Проте В. Ярузельський та його оточення робили ставку на центристську лінію в політиці, прагнули надати партії "марксистсько-ленінського" і водночас "реформаторського" характеру. Наприкінці лютого пройшов черговий пленум ЦК ПОРП. На ньому було схвалено введення воєнного стану і створення ВРОН, лунали гасла консолідації партії та захисту "завоювань соціалізму".