Історія Польщі. зміни на вищих партійних і урядових посадах засвідчили зміцнення позицій групи "партизанів": Р

зміни на вищих партійних і урядових посадах засвідчили зміцнення позицій групи "партизанів": Р. Стшелєцький посів посаду секретаря ЦК ПОРП з ідеологічних питань, Ґ. Корчинський - заступника міністра оборони.

Після з'їзду посилилися репресії проти опозиції.У жовтні 1964 р. був проведений судовий процес проти відомого письменника Мельхіора Ваньковича, звинуваченого у співробітництві з паризьким видавництвом "Культура". Невдовзі подібні звинувачення було висунуто проти публіцистів Я. Міллєра, Я. Ґжендзінського, С. Цата-Мацкевича. У 1966 р. пройшла хвиля арештів в середовищі творчої інтелігенції, якій закидали "шкідливу" діяльність проти держави. Ознакою крайнього загострення боротьби з будь-якими відступами від офіційної ідеології та зміцнення позицій консерваторів у ПОРП стала справа публікації 1965 р. книги партійного ідеолога, члена ЦК професора Адама Шаффа Марксизм і особистість, яка започаткувала жваву дискусію науковців і публіцистів. Постановка питання про особистість та її свободу в будь-якому суспільстві була оцінена ідеологами ПОРП як прояв "ревізіонізму" і піддана суворій критиці. Натомість в академічних колах її прийняли зі схваленням й оцінили як спробу подолати застарілі марксистські догми, що втратили актуальність у середині XX ст. Після дискусії А. Шафф був поступово відсторонений від ідеологічної діяльності партії.

Разом з тим, перша половина 60-х років була періодом поширення нових технологічних здобутків. Розвиток радіомовлення і телебачення неминуче обмежував можливості влади перешкодити проникненню до країни взірців західного способу життя, масової культури. Молоде післявоєнне покоління поляків прагнуло повнокровного життя, спілкування зі своїми ровесниками в зарубіжних країнах. Не забуваючи постійно критикуврти культуру "буржуазного Заходу", влада була змушена йти на поступки. Щороку відбувалися популярні фестивалі джазової музики "Jazz Jamboree" з участю багатьох зарубіжних музикантів, фестивалі польської естрадної пісні в Сопоті та Ополє, військової пісні - в Колобжегу, радянської - Зеленій Гурі. Молодь швидко переймала нову моду - міні-спідниці, вечірки з танцями під музику англійських груп "Бітлз" і "Роллінґ Стоунз". У 1967 p., коли група "Ролінґ Стоунз" прибула на гастролі до Польщі, багатотисячний натовп бажаючих потрапити на концерт відомих музикантів не погоджувався залишати площу перед Палацом Науки і Культури у Варшаві. Міські власті застосували загони міліції, щоб розпорошити молодь. Великої популярності набули польські кінофільми і телесеріали, які прикували до екранів мільйони поляків, зокрема "Ставка більша за життя" і "Чотири танкісти і пес", в яких з теплотою і гумором змальовувалися звитяги поляків в роки минулої війни.

У цій атмосфері в травні 1965 р. відбулися чергові виборидо сейму і місцевих національних рад. Вони були організовані за випробуваним сценарієм. До виборчих урн з'явилося, за офіційними даними, 97% виборців, які в абсолютній більшості (99%) проголосували за кандидатів ФЄН, підібраних партійно-державним керівництвом. Суттєвих змін на провідних посадах не сталося: маршалком сейму залишився людовець Ч. Вицех, Державну Раду після смерті А. Завадського очолив Е. Охаб, уряд -Ю. Циранкевич. Натомість сталися перестановки в католицькому середовищі: до сейму ввійшло п'ять послів Об'єднання "Пакс", очолюваного Б. Пясецьким. Напередодні виборів лідер об'єднання пішов на зближення з "партизанами", пропонуючи свої послуги щодо "християнізації соціалізму", за що отримав сприятливі умови для розвитку видавничої бази та організаційної діяльності. Водночас групи Клубів католицької інтелігенції та "Знаку" продовжували відстоювати ідеї світоглядного плюралізму, наражаючися на перешкоди з боку влади.

Стосунки держави ікостелу. Противага католицькій ієрархії була потрібна партійно-державному керівництву з огляду на подальше загострення протистояння з

В умовах комуністичного експерименту

костелом в справі Мілленіуму, кульмінація якого припадала на 1966 р. Спроби обмежити вплив костелу серед поляків не приносили бажаних результатів. У 1960 р. було заборонено викладання релігії в школах. Відповіддю стала швидка розбудова катехетичних пунктів при костелах, до яких йшла молодь: у 1966 р. їх було 20 тис, відвідувало понад 4 млн. дітей. Восени 1961 р. у структурі Служби безпеки був створений IV Департамент, який зайнявся підривною роботою серед кліру. Було відновлено рух "священиків-патріотів". Костельна адміністрація на чолі примасом кардиналом С. Вишинським не піддавалася на провокації, роблячи акценти на душпастирській роботі з віруючими. У 1963 р. помер папа Іоанн XXIII, а новим зверхником католиків став Павло VI. За його ініціативою в Римі 1963 р. пройшла друга сесія II Ватіканського собору, розпочатого при його попереднику 1962 р. Рішення собору мали першочергове значення для осучаснення діяльності католицької церкви, покликаної реагувати на світові й людські проблеми в дусі християнських моральних цінностей. Під враженням собору 18 листопада 1965 р. польські єпископи звернулися до німецьких єпископів з Відозвою, яка містила пропозицію налагодити співробітництво в дусі його рішень. Йшлося про взаємне примирення через церкву двох народів - польського та німецького. У "Відозві" вказувалося на складні стосунки на польсько-німецькому пограниччі впродовж 1000-літньої історії Польської держави і особливо під час Другої світової війни та після її закінчення. Важливого морального і політичного характеру набув заклик взаємного примирення та поєднання, який містився в словах: "Простягаємо до вас (...) наші руки, пробачаємо і просимо пробачення".

"Відозва" польського єпископату послужила приводом для різкого загострення стосунків держави з католицькою церквою. Польська костельна ієрархія була звинувачена у підриві національних інтересів країни на підставі того факту, що ФРН не визнала післявоєнного західного кордону Польщі, а в німецькому суспільстві були поширені реваншистські настрої. У ЗМІ розгорнулася антикостельна кампанія із значним націоналістичним навантаженням під гаслом "не пробачимо!". Кардиналу С. Вишинському не видали закордонного паспорта для поїздки у Ватікан з метою інавгурації Року Тисячоліття хрещення.

Прагнучи перехопити ініціативу в костелу, партійно-державне керівництво на початку 1966 р. оголосило програму відзначення Тисячоліття Польської державності. Висвітлюючи історичні події, офіційна пропаганда намагалася всіляко компрометувати костел, сіяти недовіру віруючих до церковної ієрархії. У квітні і травні 1966 р. влада організувала великі патріотичні урочистості в Ґнєзно і Кракові, в яких взяли участь керівники партії та держави. Одночасно там, а також в інших містах відбулися урочистості на честь 1000-ліття хрещення, організовані католицьким костелом. 14 квітня 1966 р. у Ґнєзно під час релігійної служби крісло, призначене для папи, демонстративно залишалося порожнім, оскільки влада не дозволила йому прибути до Польщі. У Ґнєзно урядові урочистості були присвячені формальній річниці форсування польськими військами Одри і Ниси в 1945 р. Кульмінацією протистояння стали події 26 червня 1966 р. у Варшаві, коли натовпи людей, що виходили з костелів після служби, були розігнані спецзагонами міліції ЗОМО, а близько 100 осіб заарештовано. Зіткнення з силами правопорядку відбулися в Любліні, Ґданську та інших великих містах. Влада не наважилася перешкодити проведенню центральних релігійних урочистостей 3 травня 1966 р. на Ясній Гурі, в Ченстохові, під час яких ікона "Чорної Мадонни" була увінчана Короною Тисячоліття. Державні урочистості досягай кульмінації під час святкування 22-ї річниці ПНР в липні 1966 р.

Антирелігійна кампанія з приводу Мілленіуму мала наслідком падіння авторитету влади, яка протиставляла себе більшості суспільства і християнським моральним