Розвиток інституту родини. Проблеми розвитку родини в сучасному суспільстві.

1. Поняття шлюбу. Класифікації шлюбів.

Шлюб –це історично сформована узаконена й урегульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їхні взаємні права й обов'язки в сексуальній, економічній і господарсько-побутовій сфері.

До виникнення інституту шлюбу існував проміскуїтет – відсутність чітких заборон на сексуальні зв'язки, тобто стан, коли будь-який чоловік даного суспільства мав можливість бути сексуальним партнером будь-якої жінки даного суспільства. Сьогодні шлюб є досить твердою регламентацією відносин між жінкою й чоловіком. Він є основою виникнення більшості родин.

Розглянемо різні типи шлюбів. Слід зазначити, що часто назви, які використаються в класифікаціях шлюбів засновані на давньогрецькому слові «gamos», що в перекладі означає шлюб.

За кількістю шлюбних партнерів виділяють:

1. Груповий шлюб – кілька індивідів однієї статі одружуються з декількома індивідами іншої статі.

2. Полігамію – один індивід одружується з декількома індивідами іншої статі.

Полігамія буває двох видів:

а) поліандрія (від давньогрецького «andros», тобто чоловік) – коли одна жінка одружується з декількома чоловіками;

б) полігінія (від давньогрецького «gyne», тобто жінка) – коли один чоловік одружується з декількома жінками.

3. Моногамію – або парний шлюб (один чоловік і одна жінка).

За соціально-демографічними, етнічними ознаками чоловіків і жінок шлюби бувають:

1. Гомогамні – чоловік і дружина мають приблизно однаковий вік, освіту, професію, належать до однієї етнічної групи.

2. Гетерогамні – чоловік і дружина значно відрізняються за зазначеними ознаками.

За юридичним закріпленням:

1. Законний шлюб (тобто зареєстрований).

2. Вільний шлюб (або незареєстрованний шлюб).

За формою реєстрації шлюби бувають:

1. Цивільні (тобто зареєстровані в РАГСах).

2. Церковні.

2. Родина як мала соціальна група й соціальний інститут. Родина, як правило, являє собою більше складну систему відносин, чим шлюб, оскільки вона може поєднувати не тільки подружжя, але і їхніх дітей, а також інших родичів.

Родина –це засноване на кревному спорідненні, шлюбі або всиновленні, об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту й взаємною відповідальністю за виховання дітей.

Основними ознаками родини є:

1. Шлюбні, кревні зв'язки або зв'язки всиновлення.

2. Загальне проживання.

3. Загальний сімейний бюджет і домогосподарство.

Звичайно “ядром” родини вважають подружню пару й всі статистичні класифікації складу родин будуються залежно від додавання до "ядра" дітей, родичів, батьків чоловіка й дружини.

Типи родин:

Залежно від структури родинних зв'язківродина може бути:

1. Нуклеарна (проста) – складається з подружжя й дітей, які від них залежать. Така родина включає два покоління.

2. Розширена – складається з декількох нуклеарних родин або з нуклеарній родини й інших родичів.

3. Неповні – у які відсутній один з батьків. Відсутність одного з батьків може бути викликано різними причинами: смертю, відсутністю шлюбу, розлученням.

Найпоширенішими в сучасних західних країнах є нуклеарні родини. У них існують не більше 3-х рольових позицій (батько – чоловік, мати – дружина, син – брат або дочка – сестра). Кожна людина може бути одночасно членом декількох нуклеарних родин, проте, ці родини не утворюють розширену родину, тому що не живуть “під одним дахом”.

У розширених родинах, як правило, більш раціонально організований побут, у молодих більше часу, рідше виникають великі сварки із дріб'язків, більше уваги до чужої думки. Проте, можуть бути присутнім втручання в особисте життя дітей, дріб'язкова опіка, твердий контроль із боку батьків.

У нуклеарних родинах акцент робиться на шлюбні відносини, а батьківські відносини батька й матері з дітьми, дітей між собою виступають доповненням до шлюбу. Навпаки, розширена родина всією своєю структурою виявляє, що зв'язок, що цементує її, є кревність батьків і дітей, братів і сестер.

За кількістю дітейвиділяють родини:

1. Бездітні.

2. Малодітні (1-2 дитини).

3. Багатодітні (3 і більше дітей).

Малодітні родини – ті родини, у яких "мало дітей" з демографічної точки зору (для відтворення населення). З погляду соціальної психології для виникнення первинних групових відносин серед дітей, двох дітей недостатньо, тому що первинні групові відносини виникають, починаючи з 3-х членів групи. Але сьогодні в містах України більше половини родин мають лише однієї дитини.

Відомий у соціології факт стійкості первинних груп, які складаються з 5-7 членів, підтверджується в соціології родини статистикою розлучень – збільшення кількості дітей веде до зменшення ймовірності розлучення. Народження другої дитини зменшує ймовірність розлучення в 2,5 рази, а народження третьої – в 9,5 разів. Було б помилкою вважати, що народження ще однієї дитини зміцнює родину, скоріше в подружжі, яке упевнено у надійності своїх відносин, існує потреба в дітях, відповідно, вони ухвалюють рішення щодо народженні ще однієї дитини.

За критерієм розподілу влади розрізняють:

1. патріархальні родини, де батько є "главою сімейної держави".

2. матріархальні родини, де найвищим авторитетом і впливом користується мати.

3. егалітарні родини або партнерські – це такі, де немає чітко виражених сімейних прав, де переважає ситуативний розподіл влади між батьком і матір'ю.

Залежно від віку подружжярозрізняють:

1. Молодіжну родину – коли вік подружжя до 30 років. Основними проблемами такої родини є адаптація до нових обов'язків, побуту, поява ролей, пов'язаних з батьківством, проблеми із працевлаштуванням і економічним забезпеченням.

2. Родину середнього подружнього віку. Основні проблеми такої родини – одноманітність, рутинність виконання домашніх обов'язків, нудьга, стереотипність взаємин, відчуття того, що саме цікаве й значне в житті вже відбулося й тепер життя “протікає” мимо.

3. Літню подружню пару. Виникають проблеми, пов'язані зі здоров'ям подружжя, необхідність турботливого відношення один до одного, освоєння нових сімейних ролей.

За місцем проживання подружжя родини бувають:

1. Патрилокальні – подружжя живе із батьками чоловіка.

2. Матрилокальні – подружжя живуть із батьками дружини.

3. Неолокальні – подружжя живуть окремо від батьків у власному будинку.

4. Унілокальні – подружжя живуть із тими батьками, у яких є житлова площа.

За особливими умовами сімейного життявиділяють наступний ряд родин:

1. Студентські родини. Типові проблеми такої родини: відсутність житла, повна матеріальна залежність від батьків, проте такі родини характеризуються великою згуртованістю, активністю, емоційністю. Подружжя в таких родинах сприйнятливі до нового, вірять у краще.

2. Дистантні родини – юридично зафіксовані, проте, фактично їх немає. Таких родин близько 5% в Україні. Це родини трудових мігрантів, моряків, полярників, артистів, спортсменів, геологів тощо. Чоловіки й дружини тривалий час перебувають окремо, не господарюють, обов'язки з виховання дітей і їхнього втримування виконує, як правило, один з них. У цих родинах більша небезпека адюльтеру й розпаду шлюбу, але деякі дуже стійкі, де міцність відносин пояснюється свіжістю почуттів.

3. Родини, які очікують народження дитини – виникають проблеми, пов'язані з підготовкою до майбутніх ролей, надмірною турботою про здоров'я майбутньої мами й дитини.

Функції родини. У визначенні функцій родини мова йде про результати життєдіяльності мільйонів родин, які позначаються на рівні суспільства, мають загальнозначущі слідства й визначають роль родини як фундаментального соціального інституту. Проте не слід забувати, що в процесі створення родини мільйони людей прагнуть до досягнення своїх особистих цілей, до задоволення особистих потреб. Тому функції родини можна аналізувати з погляду задоволення суспільних або індивідуальних потреб.