Історія Польщі. Рис. 64. Зустріч В.Сікорського з президентом США Ф

Рис. 64. Зустріч В.Сікорського з президентом США Ф. Рузвельтом у Вашінгтоні в березні 1942 р.

На міжнародній арені Сталін переконував союзників у необхідності розширення кордонів Польщі на заході та півночі і встановлення західного кордону СРСР по "лінії Керзона". Сталінська аргументація переконливо діяла на партнерів по Великій Трійці, тим більше, що радянсько-німецький фронт сковував 70 % гітлерівських дивізій. У березні 1942 р. під час бесіди з В. Сікорським У. Черчілль зазначив, що польський уряд повинен визнати нові західні кордони СРСР, оскільки на випадок перемоги у війні Сталін однаково "продиктує" свою волю. Подібні позиції зайняв американський {

президент Ф. Рузвельт. Стосунки між керівниками Великої Трійки надалі зміцнювалися.

Розрив дипломатичних відносин з СРСР.16 січня 1943 р. Народний комісаріат закордонних справ СРСР надіслав посольству Польщі ноту, в якій відмовився визнавати польське громадянство за усіма вихідцями ЗУ і ЗБ у зв'язку з постійним висуванням польською стороною "вимог, несумісних із суверенними правами Радянського Союзу стосовно вказаних територій". Нота викликала гостру кризу в еміграційному уряді. З критикою політики поступок на користь СРСР виступили опозиційні В. Сікорському сили, наполягаючи на зміні складу уряду. В особистому посланні радянському керівництву від 9 лютого 1943 р. польський прем'єр намагався переконати Й. Сталіна у необхідності рахуватися з міжнародними угодами, натякав на можливість зміни польського уряду внаслідок втрати довіри поляків. Однак радянське керівництво залишалося на своїх позиціях і вживало кроки для створення більш "слухняного" польського представництва. 1 березня 1943 р. радянське урядове агенство ТАРС опублікувало відповідь на Заяву еміграційного уряду від 25 лютого щодо польсько-радянських стосунків. У ній зазначалося, що польський уряд не бажає "визнати історичні права українського і білоруського народів бути об'єднаними у своїх державах", проявляє "імперіалістичні тенденції", крім того, він заплямував себе "профашистською політикою" напередодні війни. Відповідь польського уряду спростовувала звинувачення в "імперіалізмі", посилалася на легальність заключених міжнародних договорів та участь поляків у війні на боці союзників по антигітлерівській коаліції.

На початку 1943 р. почався перелом на радянсько-німецькому фронті, під Сталін-градом було оточене і розгромлене велике німецьке угруповання фельдмаршала Ф. Пау-люса. Західні союзники домоглися успіху в Півнійчній Африці та на Тихому океані. Усе свідчило про наближення розгрому гітлерівського блоку. У березні 1943 р. Ф. Рузвельт і У. Черчілль узгодили своє становище в польській справі, прийшовши до висновку, що союзники мусять задовільнити інтереси СРСР не тільки стосовно Польщі, але й цілої Центрально-Східної Європи, як "сфери впливу" Радянського Союзу. На їхню думку, такий поворот справи дозволяв не допустити відродження в майбутньому німецького реваншизму.