Суть, класифікація та структура основного капіталу підприємства

Здійснення безперервного виробничого процесу досягається за рахунок поєднання і взаємодії двох головних факторів – засобів виробництва та трудових ресурсів.

Засоби виробництва – це сукупність всіх матеріальних елементів, які поділяються на засоби праці (машини, обладнання, устаткування, транспортні засоби, будівлі та споруди тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо тощо). У ході виробничого процесу працівники підприємства за допомогою засобів праці здійснюють вплив на предмети праці, перетворюючи їх на готову продукцію.

Виражені у грошовій (вартісній) формі засоби виробництва є виробничими фондами підприємства, які в залежності від функціонального призначення, способу перенесення їх вартості на готовий продукт і характеру відтворення поділяються на основні та оборотні фонди.

Основні фонди в натуральному виразі є засобами праці, які діють протягом тривалого періоду та переносять свою вартість на готовий продукт частинами в процесі виробництва.

Оборотні фонди – це вартісний вираз предметів праці, що споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Відповідно, вартісний вираз основних засобів підприємства розглядається як основний капітал підприємства, що входить у склад необоротних активів, а вартісний вираз оборотних засобів розглядається як оборотний капітал підприємства, що входить у склад оборотних активів.

Крім основних засобів, у склад необоротних активів підприємства входять також необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, інвентарна тара, тимчасові споруди тощо).

Видова (технологічна) класифікація основного капіталу підприємств містить такі їх види (рис. 8.7):

1) будівлі – це виробничі об’єкти, а також ті , що служать місцем для виконання адміністративно-господарських функцій і зберігання матеріальних цінностей (цех, склад);

2) споруди – інженерно-будівельні об’єкти , призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва, що не пов’язані зі зміною предмета праці (очисні споруди, димові труби на окремих фундаментах, автомобільні шляхи);

3) передавальні пристрої – це пристрої, за допомогою яких проводиться передача електричної, теплової та механічної енергії (газові, електро-, тепло сітки);

4) машини та обладнання:

− силові машини і обладнання – призначені для вироблення, перетворення та розподілу енергії(генератори, електродвигуни, турбіни, трансформатори);

− робочі машини і обладнання– призначені для механічної та хімічної дії на предмети праці (верстати, молоти);

− вимірювальні та регулюючі прилади, лабораторне обладнання;

− обчислювальна техніка;

− інші обладнання і машини (пожежні машини і обладнання);

5) транспортні засоби

6) інструмент – приймає участь в якості безпосереднього формоутворювача предметів праці

7) виробничий інвентар та приладдя призначені для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі стелажі, різні місткості);

8) господарський інвентар призначений для виконання функції обслуговування виробництва (друкарські машинки, меблі).

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні, зокрема Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» для цілей бухгалтер­ського обліку, основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Розрізняють наступні види структури основного капіталу.

1. Виробнича (технологічна) структура основного капіталу – це співвідношення різних груп основного капіталу у їх загаль­ній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвід­ношення активної і пасивної частини основного капіталу.

До активної частини належить основний капітал, що бе­ре безпосередню участь у виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).

До пасивної частини (будівлі, споруди) належить основ­ний капітал, що забезпечує нормальні умови для здійснен­ня процесу виробництва.

Прогресивною є така структура основного капіталу, де част­ка активної частини зростає.

2. Галузева структура основного капіталу характеризується співвідношенням питомої ваги основного капіталу різних га­лузей до їх загальної вартості.

3. Вікова структура основного капіталу - це співвідношення основного капіталу різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше виділяють такі вікові групи основних засобів:

- нові основні засоби, терміном експлуатації до 5 років;

- 5-10 років;

- 10-15 років;

- 15-20 років;

- старі основні засоби, терміном експлуатації понад 20 років.

Оцінка і облік основного капіталу

Облік основного капіталу здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об'єм, потужність, продук­тивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основного капіталу і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення роз­мірів амортизації, калькулювання собівартості продукції. Облік основних засобів у вартісному виразі називається їх оцінкою.

Оцінку основного капіталу у вартісному виразі здійснюють залежно від:

- моменту проведення оцінки;

- стану основного капіталу.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основного капіталу визначається як:

1. Первісна вартість — це фактична вартість основного капіталу на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна вартість складається з таких витрат (згі­дно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»):

- суми, що сплачується постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних засобів);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні пла­тежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриман­ням) прав на об'єкти основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (ство­ренням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження ос­новних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для вико­ристання із запланованою метою.

Первісна балансова вартість основних засобів (В_п) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

В_П=Ц + 3 + С + М, грн., (4.1.)

де Ц – вартість придбання основного засобу, грн.;

З - збори, мита, непрямі податки, грн.,

С - витрати на страхування ризиків, грн.;

М - витрати на установку, монтаж і доведення до робочого стану основних засобів, грн.

2. Відновна вартість - це вартість відтворення основного капіталу у сучасних умовах виробництва. Вона вра­ховує ті ж витрати, що і первісна вартість, але за теперішніми цінами і включає результати переоцінки основного капіталу (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.

В_в=В_п*К_і , грн.(4.2.)

де В_п – первісна вартість, грн.

К_і – показник індексації, грн.

Залежно від стану основного капіталу, виділяють:

1. Повну (первісну і відновну - В_пов)вартість основного капіталу – це вартість у новому, незношеному стані. Саме за цією вартістю основний капітал обліковується на балансі підприємства протягом усього періоду його функціонування.

2. Залишкову вартість (В_з) основного капіталу, яка характеризує реально існуючу його вартість, ще не перенесену на вартість готової продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основного капіталу.

3. Ліквідаційну вартість – це залишкова вартість основного капіталу на час його вибуття, спричиненого спрацюванням, тобто це вартість металобрухту.

Для розрахунку середньорічної вартості основного капіталу використовується формула:

(4.3.)

де В_п.р. – вартість основного капіталу на початок року, грн.

В_вв – вартість основного капіталу, що вводиться або В_виб вибуває протягом року, грн.

п_1, п_2, – кількість місяців використання основного капіталу, що вводяться або вибувають.

Середньорічна вартість основного капіталу з квартальних даних визначається:

(4.4.)

В_1,2,3,4 – вартість основного капіталу на кінець 1,2,3,4 кварталів, грн.