Вихідні передумови та порядок розробки стратегії управління товарооборотом підприємства

Стратегія управління товарооборотом є частиною загального стратегічного плану розвитку торговельного підприємства.

Розробка стратегії управління товарооборотом підприємства здійс­нюється, виходячи із стратегічної мети діяльності підприємства та має за мету забезпечення необхідних темпів розвитку торговельного підприємства, найбільш повне задоволення попиту споживачів, що обслуговуються, розширення їх контингенту.

Відповідно цієї основної мети перед управлінням товарооборотом стоять наступні найважливіші завдання:

1. Взаємоузгодженість темпів розвитку товарообороту з розвитком
регіонального споживчого ринку та змінами його кон'юнктури.

2. Планування обсягу реалізації товарів, який забезпечить отри­мання торговельним підприємством необхідної суми прибутку.

3. Забезпечення в процесі планування товарообороту ефективного
використання наявного ресурсного потенціалу, а при необхідності –
визначення обсягів та можливостей залучення додаткових ресурсів
(матеріальних, трудових, фінансових).

4. Розробка асортиментної політики підприємства, планування
асортиментної структури товарообороту відповідно до попиту контин­генту споживачів, що обслуговуються.

Процес управління товарооборотом базується на наступних прин­ципах:

1. Програмно-цільовий принцип, відповідно до якого розвиток товарообороту має бути підкорений виконанню чітко визначеної мети та
розробленої на її основі програми реалізації.

2. Принцип комплексності, який передбачає узгодженість управ­ління товарооборотом з іншими показниками діяльності і, головне, з
основним результативним показником, який характеризує ефектив­ність господарювання, - прибутком торговельного підприємства.

3. Принцип науковості, вимогою якого є постійне удосконалення
методології аналізу та планування товарообороту, на базі використан­ня економіко-математичного моделювання, побудови імітаційних та
оптимізаційних моделей, урахування впливу негативних збурень у
внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства.

4. Принцип неперервності, дотримання якого передбачає узгод­женість рішення поточних та перспективних завдань управління то­варооборотом в єдиний управлінський процес.

З урахуванням головної мети, завдань та принципів управління будується система управління товарооборотом на торговельному під­приємстві, визначається конкретний зміст цього управління та послі­довність його здійснення. Структурно-логічна модель управління то­варооборотом наведена на рис. 24.

Перший етап управління товарооборотом передбачає формування інформаційної бази, тобто сукупності відомостей, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо обсягу та структури роздріб­ного товарообороту. Інформаційна база управління товарооборотом охоплює наступні відомості:

Рис. 24. Структурно-логічна модель управління товарооборотом підприємства

1) Про стан та перспективи розвитку внутрішнього середовища торговельного підприємства: обсяги, склад та структуру товарооборо­ту підприємства, закономірності та тенденції його розвитку, фактори, що впливають на обсяг та склад цього показника, стан ресурсного по­тенціалу підприємства та ступінь забезпеченості товарообороту окре­мими видами ресурсів.

Джерелом отримання необхідної інформації є бухгалтерські та статистичні звіти, а саме: форма №1 - " Баланс" і додатки до нього, форма №3 - торгівля "Звіт про надходження, продаж та залишки то­варів", а також форма №5 - торгівля "Звіт з праці", форма №7 - тор­гівля "Звіт про розвиток торговельної мережі", матеріали управлін­ського обліку відносно обсягів продажу структурним підрозділам підприємства, торгово-фінансовий план діяльності підприємства на звітний період.

2) Про стан та перспективи розвитку зовнішнього середовища:

- загальну кон'юнктуру споживчого ринку, стадію кон'юнктур­ного циклу на товари, які реалізує підприємство;

- район діяльності даного торговельного підприємства та зміни,
які в ньому відбулися, чисельність та склад населення, що обслуговується даним підприємством, про обсяг незадоволеного попиту та того,
що формується, смаки та переваги споживачів;

- конкурентне оточення підприємства, стратегію та тактику його
діяльності, цінову, асортиментну, маркетингову політику;

- стан товарної пропозиції та тенденції її розвитку;

- соціально-економічний розвиток країни та регіону, його вплив
на обсяги купівельних фондів споживачів;

- інструменти державного регулювання кон'юнктури споживчого
ринку та діяльності торговельних підприємств тощо.

Необхідна інформація може бути отримана в результаті опитуван­ня та анкетування споживачів, проведення спеціальних досліджень, шляхом використання кон'юнктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних та регіональних сегментів, які ви­конані на замовлення підприємства або оприлюднені в спеціальній пресі, а також на базі систематизації та вивчення нормативної бази виступів керівників країни та відомств, публікацій загального та спе­ціального характеру тощо.

На другому етапі управління товарооборотом здійснюється аналіз стану реалізації товарів даним підприємством та оцінюються мож­ливості подальшого зростання обсягу товарообороту.

В ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структу­ру реалізації товарів в минулих періодах, визначають тенденції роз­витку та фактори, що впливають на даний показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів, оцінюють ступінь та причини невиконання раніш розроблених планів розвитку товарообороту, аналізують характер впливу факторів зовнішнього се­редовища в теперішній час та на перспективу.

Результатом проведеної аналітичної роботи є вивчення можливос­тей підприємства щодо подальшого зростання товарообороту та визна­чення основних протидіючих факторів.

Третій етап розробки стратегії управління товарооборотом під­приємства пов'язаний з визначенням цілей подальшого розвитку то­варообороту підприємства.

Розробка плану та формування асортиментної структури товаро­обороту базується на наступній системі стратегічних цілей:

1. Досягнення обсягу та формування структури товарообороту з
урахуванням можливостей даного сегмента споживчого ринку та очі­куваних змін його кон'юнктури ("орієнтація на попит").

2. Досягнення обсягу та формування структури товарообороту,
яка б забезпечувала максимальну ефективність використання наявного ресурсного потенціалу ("орієнтація на ресурсозабезпече­ність").

3. Досягнення обсягів товарообороту та формування його структу­ри, виходячи з необхідності отримання цільової суми прибутку ("орієнтація на прибуток").

Усі перераховані цілі управління товарооборотом тісно взаємопо­в'язані, можуть бути реалізовані тільки на базі комплексного підходу.

Особливості ринку діяльності підприємства, стадія життєвого ци­клу підприємства та товарів, що реалізуються ним, можуть обумови­ти пріоритетність реалізації окремих цілей управління товарооборо­том (табл. 16). Це має визначальне значення для вибору методики планування обсягів товарообороту підприємства на майбутній період.

Таблиця 16

Характеристика передумов та місця окремих стратегічних підходів до управління товарооборотом

На четвертому етапі управління товарооборотом здійснюють обґрунтування обсягу та структури товарообороту на плановий період.

Планування обсягу та структури реалізації товарів є одним з від­повідальних етапів в системі економічного управління товарооборо­том. Це пояснюється важливим значенням цих показників в системі планів економічного та фінансового розвитку підприємства.

При плануванні товарообороту, визначають з одного боку, його необхідний обсяг, виходячи з цільової суми прибутку, а з іншого – можливий обсяг та структуру товарообороту в умовах наявного ресурсно­го потенціалу підприємства.

Після проведення розрахунків стосовно необхідного та можливого обсягу товарообороту підприємства, на плановий період необхідно до­сягти збалансованості між цими показниками. Це і є головним за­вданням п'ятого етапу стратегії управління товарооборотом підпри­ємства.

Якщо необхідний обсяг товарообороту більший за його можливий обсяг, необхідно провести роботу щодо пошуку та мобілізації резервів збільшення обсягів реалізації товарів за рахунок розробки або вне­сення відповідних змін в цінову, асортиментну та ресурсну політику підприємства.

Обґрунтування цінової політики має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Розробка асортиментної політики торговельним підприємством повинна бути спрямована на забезпечення відповідності між товарно-груповою структурою товарообороту та структурою попиту населення.

Формування ресурсної політики торговельного підприємства по­винне передбачати залучення додаткових ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими витратами.

Якщо здійснення цих заходів не забезпечить зростання товарообо­роту підприємства до необхідного обсягу, слід розглянути інші мож­ливості підприємства щодо отримання прибутку (за рахунок неторго­вельних видів діяльності).

План товарообороту підприємства приймається в цьому разі в об­сязі максимально можливого з врахуванням виявлених резервів щодо його зростання.

Контроль за виконанням поставлених планових завдань здійснює­ться на наступному, шостому етапі управління товарооборотом. На цьому етапі порівнюють досягнуті результати з плановими показни­ками, вносять необхідні корективи в попередньо розроблені плани та політику підприємства з метою забезпечення умов для виконання розробленого плану товарообороту та отримання максимально можли­вого обсягу доходу та прибутку.

ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА