Зобов’язання України щодо гармонізації законодавства із законодавством ЄС.

NB. Європейські Співтовариства (Європейське економічне співтовариство, Європейське співтовариство по атомній енергії та Європейське співтовариство по вугіллю та сталі) розпочинають відлік своєї історії з 1951 р., коли було створено Європейське об’єднання вугілля і сталі. Наступним етапом стало підписання Римських договорів 1957 р. про створення Європейського економічного співтовариства і Європейського співтовариства з атомної енергії.

У 1992 р. було підписано Маастрихтський договір про заснування Європейського Союзу1. За Договором, Європейський Союз складається з «трьох колон»: (1) Європейських Співтовариств, (2) Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, та (3) поліцейського та судового співробітництво з кримінально-правових питань. Згідно із договором, Європейське економічне співтовариство перетворилося в Європейське співтовариство2.Таким чином, законодавство Європейських Співтовариств (одним з яких є Європейське співтовариство) стало законодавством Європейського Союзу.

Відповідно до ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами від 14.06.1994 (ратифікована 10.11.1994, набула чинності 01.03.1998), передбачена гармонізація (тобто поступове приведення у відповідність) законодавства України із законодавством Співтовариств. «Приблизна адекватність законів» має бути досягнута, зокр., у галузях охорони здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнього середовища, транспорту та ін.

21.11.2002 ЗУ №228-IV було схвалено Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, а 18.03.2004 ЗУ №1629-IV – саму Загальнодержавну програму. Відповідно до розд.V програми, сфери, визначені ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво (у тому числі і «довкілля» або «навколишнє середовище»), були пріоритетними вже на першому етапі адаптації (2004-2007 рр.)3.

Програма передбачає певний механізм забезпечення адаптації: визначення уповноваженого органу виконавчої влади у сфері адаптації (ним стало Міністерство юстиції України), особливості розгляду законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, що належать до пріоритетних сфер тощо.

Невід’ємною частиною Загальнодержавної програми адаптації є Перелік актів законодавства України та acquis4 Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації. На жаль, у Переліку не виокремлюється ні законодавство у сфері використання, охорони та відтворення земель (що відповідало б структурі законодавства України), ні законодавство у сфері охорони ґрунтів від забруднення (що відповідало б структурі законодавства ЄС)5. На наш погляд, такий підхід є помилковим, оскільки, як буде показано нижче, законодавство ЄС містить чимало норм земельно-правового характеру, у тому числі й у пріоритетних сферах адаптації.

1 Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т.О. Європейське право навколишнього середовища. Навчальний посібник. Львів, 2004. - С.12, 52.

2 Treaty of Maastricht on European Union // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/scadplus/treaties/maastricht_en.htm; Treaty of Maastricht on European Union // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html

3 Мін’юст виступить з пропозицією зробити процес адаптації законодавства України до норм ЄС безперервним // Інтернет сторінка Міністерство юстиції України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua

4 “Acquis communautaire» (часто – просто “acquis») – фр. “право співтовариства».

5 Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т.О. Європейське право навколишнього середовища. Навчальний посібник. Львів, 2004. - С.231.