Поняття земель лісогосподарського призначення

Згідно із ч.1 ст.55 ЗКУ,

«1. До земель лісогосподарського призначенняналежать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.»

Дещо більш розгорнуте визначення земель лісогосподарського призначення наведено у ч.1 ст.5 ЛКУ:

«До земель лісогосподарського призначенняналежать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.»

Станом на 2006 р. загальна площа земель лісогосподарського призначення становила 10,8 млн.га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн.га, що становить 15,7% території України¹. За іншими даними, землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 10,5 млн. га, або 17,3% території країни. Найбільше таких земель на Поліссі – майже 30% і в Карпатах– 40%, а в Степу їх лише 5%, Лісостепу – 14%. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22%), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.²