Земельно-правова відповідальність

Земельно-правова відповідальність у правовій доктрині визначається, зокр., як «застосування державно-правових санкцій, що безпосередньо передбачені земельним законодавством, до правопорушника, у результаті чого останній зазнає негативних наслідків земельно-правового характеру»¹. Таким чином, визнається, що характер (земельно-правовий) юридичної відповідальності обумовлюється тим, що саме земельним законодавством передбачені відповідні санкції².

Виділення земельно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності залишається спірним питанням в рамках більш загальної дискусії щодо виділення галузевих видів юридичної відповідальності (сімейно-правової³, конституційно-правової⁴, фінансової⁵, цивільно-процесуальної тощо)⁶. Напр., М.В. Шульга висловлює серйозні аргументи на користь того, що специфіка землі підтверджує «тезу не про формування нового виду відповідальності, а про специфіку застосування існуючих видів відповідальності за конкретні екологічні (у т.ч. земельні) правопорушення»⁷. З іншого боку, О.А. Вівчаренко вказує, що, напр., припинення права користування земельною ділянкою за порушення законодавства врегульоване виключно нормами земельного законодавства, тому можна вести мову про існування «земельної відповідальності»⁸.

Під земельно-правовою відповідальністю «традиційно розуміють примусове припинення прав на земельну ділянку шляхом її безоплатного вилучення»⁹, передбачене сьогодні ст.ст.140,141,143-145,149 та ін. ЗКУ (див. тему «Право землекористування»). Така відповідальність за своєю природою дуже близька до господарсько-правової (у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій) і, на наш погляд, у випадку вчинення земельного правопорушення суб’єктом господарювання припинення права на землю може вважатися «іншою адміністративно-господарською санкцією, встановленою законом» (ст.239 ГКУ).

Також деякі вчені відносили до заходів земельно-правової відповідальності застосування т.з. «земельно-правової реституції» – повернення земельної ділянки законному користувачу¹⁰. Такий підхід видається нам сумнівним, оскільки реституція ґрунтується насамперед на положеннях цивільного законодавства і не може бути віднесена до суто «земельно-правової» відповідальності.

Також у правовій доктрині висловлена думка, за якою до земельно-правової відповідальності слід відносити «систему дій (приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, знесення будинків, будівель і споруд, відновлення межових знаків тощо» (ч.2 ст.212 ЗКУ)¹¹. Вважаємо, що описані заходи так само повністю охоплюються цивільно-правим поняттям реституції.

¹ Измайлов О.В. Ответственность за нарушение земельного законодательства: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. - М., 1973. - С.7-8.

² Див. Чуйков В.А. Право пользования землями городской застройки: Дисс. ... канд. юрид. наук. - Харьков, 1973. - С.98; Черноморец А.Е. Об основных направлениях развития земельного права и совершенствования земельного законодательства // Вестник МГУ. - Серия 11, "Право". - 1995. - N 6. - С.45.

³ Нечаева А.М. Семейное право: Курс лекций. М.: Юристъ, 1998. - С.190.

⁴ Шевердяев С., Филиппов И. Проблемы конституционно-правовой ответственности (по материалам конференции на юридическом факультете) // Вестник МГУ. - Серия 11, "Право". - 2001. - N 3.

⁵ Фінансове право: Підручник / Відп.ред. Л.К. Воронова. – Харків, 1998. – С.231.

⁶ Анисимов А.П.Земельно-правовая ответственность за нарушение правового режима земель поселений // Журнал российского права. – 2004. - №2. – С.80.

⁷ Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – С.215.

⁸ Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні. – Дис. … к.ю.н. … 12.00.06. – К.: Інститут держави і права НАН України ім. В.М. Корецького, 2005. – С.156.

⁹ Берлач А.І. Проблеми юридичної відповідальності за нераціональне використання землі в сільському господарстві України // Землевпорядний вісник. – 1998. - №4. – С.21-23; див. також Комментарий к Лесному кодексу Российской Федерации. Ред. Боголюбов С.А. - М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997. – С.35; Измайлов О.В. Ответственность за нарушение земельного законодательства: Автореф. дисс. ... к.ю.н. - М., 1973. - С.8; Общая теория советского земельного права. М.: Наука, 1983. - С.303, 316–317; Балезин В.П.Правовой режим земель сельских населённых пунктов. – М.: Изд-во Московского госуд. ун-та, 1972. – С.199.

¹⁰ Общая теория советского земельного права. - М.: Наука, 1983. - С.303, 316 - 317.

¹¹ Земельное право Украины: Учеб. Пособие / Авт. кол.: Беженарь А.М., Бердников Е.С., Бондар Л.А. и др.; Под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И. – К.: Истина, 2002. – С.489-490.