Поняття та види юридичної відповідальності за земельні правопорушення

Існує велика кількість визначень юридичної відповідальності, які умовно можна віднести до двох підходів: (1) широкого, за якого юридична відповідальність розглядається як застосування примусових (негативних) заходів до правопорушника¹ або навіть як неухильно суворе, гранично ініціативне виконання всіх обов’язків², (2) і вузького, за якого відповідальність розглядається як покладення обов’язку, який до вчинення правопорушення не існував та виник лише у зв’язку із правопорушенням, або позбавлення існуючого права³.

Другий підхід видається більш доцільним. Як слушно вказує С.М. Кравченко, «примушення до виконання раніш існуючого обов’язку нічого не додає до його змісту»⁴. Тому нижче ми будемо розглядати юридичну відповідальність саме у вузькому розумінні.

Земельне правопорушення, на наш погляд, за змістом є порушенням норм земельного права, а за формою - порушенням приписів земельного законодавства.

Традиційно виділяють такі види юридичної відповідальності (вони перераховані, зокр., у ст.92 КУ): кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну та матеріальну. Останнім часом все більшого поширення набуває підхід, за якого виділяються ще й такі види відповідальності, як фінансова, еколого-правова у вузькому розумінні (обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності або припинення права користуванням природним ресурсом), земельно-правова(відшкодування втрат сільськогосподарського/лісогосподарського виробництва, припинення прав на землю⁵). Із прийняттям ГКУ з’явилися певні підстави об’єднувати (повністю чи в певній частині) всі перераховані «новітні» види відповідальності під назвою господарсько-правової.

NB. Наведений перелік видів юридичної відповідальності навряд чи можна вважати вичерпним: чинне законодавство передбачає застосування окремих санкцій, що не можуть бути «вписані» у згадані вище види відповідальності. Напр., відповідно до ч.7 ст.68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління позбавляються премійза основними результатами господарської діяльності повністю або частково.» Застосування такої санкції не підпадає під ознаки дисциплінарної відповідальності або іншого «традиційного» виду юридичної відповідальності.

Практичне значення поділу юридичної відповідальності на види обумовлено ст.61 КУ, за якою за одне правопорушення не можна двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду. З цього випливає, що за одне правопорушення в принципі можна притягати до відповідальності різних видів. Між тим, особа не може бути притягнута і до майнової відповідальності різних видів (цивільної та матеріальної) за одне й те саме правопорушення – адже якщо вона відшкодовує заподіяну шкоду в рамках якогось із видів майнової відповідальності, для застосування інших вже немає підстав. Крім того, варто пам’ятати, що адміністративна відповідальність настає за правопорушення, які не тягнуть кримінальної відповідальності (ч.2 ст.9 КУпАП).

NB. Окрім видів, виділяють і форми юридичної відповідальності: (1) позитивну (перспективну) – обов’язок дотримуватися правових норм, вчиняти дії, що відповідають «об’єктивним вимогам даної ситуації і об’єктивно обумовленим ідеалам часу»⁶, та (2) негативну (ретроспективну) – відповідальність за вчинене правопорушення.

У спеціальній літературі виділення позитивної відповідальності піддається обґрунтованій критиці. Вказується, що відповідальність у цьому випадку розглядається у загальному, неюридичному розумінні, межі поняття розмиваються, що не виправдано ні з наукової, ні тим більше з практичної точки зору, викликає термінологічну плутанину⁷.

¹ Див. зокр.: Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. – С.316; Юридический справочник по землепользованию граждан, коллективному садоводству и огородничеству: Вопросы и ответы // Коцюба А.П., Сунцов В.В., Бритченко С.П., Чуйков В.А., Шульга М.В. / Под ред. А.П.Коцюбы. – К.: Урожай, 1988. – С.184; Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.: За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.232; Див. Гавриш Н.С. Юридична відповідальність як спосіб правової охорони ґрунтів // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. Вип.9. – Одеса, 2000. – С.250 (автор приєднується до позиції С.С. Алєксєєва); звичайно, підходи всіх авторів різняться і нами об’єднані умовно.

² Тархов В.А. Ответственность по советскому праву. – Саратов, 1973. – С.8-10.

³ Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Госюриздат, 1975. - С.97; Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – С.610; Эффективность юридической ответственности в охране окружающей среды. – М.: Наука, 1985. – С.24, Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Вища школа, 1981. – С.34-35.

⁴ Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Вища школа, 1981. – С.34.

⁵ М.В. Шульга вказує на наявність підходів щодо існування останньої, проте вважає виділення «нетрадиційних» видів відповідальності недоцільним – див. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.: За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.233-234. Щодо виділення земельно-правової відповідальності див. також: Станкевич Н.Г. Земельное право: Учебное пособие. –Мн.: Книжный Дом, 2003. – С.309.

⁶ Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. - №3. – С.51.

⁷ Шемшученко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовский Б.Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. – К., 1978. – С.17; Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. –М., 1971. – С.43.