Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк

Ч.4 ст.81, ч.4 ст.82 ЗКУ передбачають обов’язок іноземних фізичних та юридичних осіб, осіб без громадянства протягом року відчужити набуті у спадщину землі сільськогосподарського призначення. У разі порушення цієї вимоги земельна ділянки підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ст.145 ЗКУ). Кодекс не деталізує процедури примусового відчуження. Видається, що за таких умов ст.145 застосована бути не може, адже, відповідно до ч.5 ст.41 КУ,

«Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.»

Є сумнів щодо відповідності ст.145 ЗКУ критеріям «винятку» і «мотивів суспільної необхідності». Що не викликає сумніву – це те, що відсутній «порядок, встановлений законом», який до того ж передбачав би «попереднє повне відшкодування».

NB. Між тим, практика застосування ст.145 ЗКУ в Україні все-таки існує. Так, заочним рішенням суду¹ було «припинено право власності» іноземного громадянина, що успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення (земельний пай) і протягом року не відчужив її. Видається, що суд припустився грубої помилки, оскільки його рішення по суті є рішенням про конфіскацію, прийнятим без достатніх правових підстав.

У іншій справі2, на наш погляд, жодного спору між сторонами взагалі не було (у позовних вимогах була вказана конкретна особа, які мала бути «примусово» відчужена ділянка). Іноземний громадянин, очевидно, зіткнувся зі складнощами при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для товарного виробництва), ймовірно, через те, що нотаріуси не бажали посвідчувати договір з огляду на положення п.15 розд.Х ЗКУ, що передбачають мораторій на відчуження таких земель. Рішення суду мало «освятити» відчуження, тобто фактично воно не вирішувало спір.

Не повинна була розглядатися судом і третя справа – «про продовження строку для відчуження землі сільськогосподарського призначення іноземним громадянином»³. Відповідний строк встановлений законом (ч.4 ст.81 ЗКУ), і судом, звичайно, змінюватися не може.

¹ Справа №2-956/09, розглянута Ізмаїльським міськрайсудом Одеської обл. за позовом Ізмаїльського районного прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської РДА до Т.В.І. про припинення права власності на земельну ділянку та відчуження земельної ділянки.

² Справа №2-518/09, розглянута Жашківським райсудом Черкаської обл. за позовом Жашківської РДА до Ш.О.М. про примусове відчуження земельної ділянки.

³ Справа №2-1468/2009, розглянута Золотоніським міськрайсудом Черкаської обл. за позовом Б.В.В. до Броварківської сільради про продовження строку для відчуження землі сільськогосподарського призначення іноземним громадянином.