На початку XX століття. Академії мистецтв (був учнем Я

Академії мистецтв (був учнем Я. Матейка). У доробку Виспянського-поета багато яскравих творів філософського змісту, в тому числі вірш, навіяний творчістю Т. Шевченка:

Як я помру, нехай не плаче Ніхто - лише дружина. Нещирі сльози ті собачі 1 жаль ваш - наче кпина. (...)

І як побачите, що лину У сяєві над вами, Мене покличете в країну Знайомими словами... (переклад В. Коптілова) У 90-х роках у літературу прийшов письменник Стефан Жеромський (1864-1925). Його новели і повісті, присвячені подіям національних повстань XIX ст., відразу привернули увагу польської громадськості. У центрі його творів завжди була особистість, яка прагне втілювати в життя високі патріотичні ідеали, але наштовхується на буденні перешкоди і непорозуміння оточення (Сюифові праці). З часом погляд письменника опускається все нижче по соціальній драбині, помічає світ убогих і знедолених людей, змушених вести постійну боротьбу за виживання (трилогія Боротьба з дияволом). Зіткнення двох світів - шляхти і селянства, безсенсовність навіть самої "справедливої" і "патріотичної" війни С Жеромський майстерно відбив у повісті Попіл (1904), яка користується великою популярністю донині.

Інший характер мала епічна проза Владислава Реішонта (1867-1925). Цей самоук у молоді роки пройшов школу життя в різних соціальних середовищах, спостерігаючи за оточенням. Свої замітки і роздуми він переніс на сторінки прозових творів, в яких виступив прихильником способу життя, усталеного традицією. В епічному циклі Селяни (4 томи, 1902-1909) він описав селянське життя крізь призму буденності й занять, які визначені циклічністю пір року. Ритм життя села -це ритм природи, який породжує сталість, специфічну моральність, традиційність, вічність. За цю епопею В. Реймонт 1924 р. одержав Нобелівську премію в галузі літератури. У доробку письменника були також повісті на історичну тематику, твори з життя робітників {Земля обітована), акторів (Комедіантка). Інший світ села поставав з творів Владислава Оркана (Францішка Смацяжа, 1875-1930), селянського сина з Підгалля під Краковом. У його творах змальовано злиденне життя підгалянських селян-гуралів, їх боротьбу за землю і виживання (Над прірвою).

Ідеї Молодої Польщі відбилися також на образотворчому мистецтві й архітектурі.Вони вимагали наближення мистецьких взірців до народу, поєднання естетики і національних традицій. Центром живопису став Краків, де у 1895 р. Школу мистецтв очолив Юліуш Фалат (1853-1929), який згодом перетворив її в Академію. З його приходом поширилися впливи імпресіонізму. 1897 р. у Кракові виникло товариство Штука (Мистецтво), що об'єднало живописців, які віддавали перевагу імпресіонізму. Вони малювали переважно пейзажі й жанрові сцени, прагнучи з допомогою кольорів і освітлення створити у глядача певний настрій. Леон Вичулковський (1852-1936), як і

Рис. 54. Владислав Реймонт.