Історія Польщі. Художня літературачуйно реагувала на нові тенденції розгляду суспільних проблем

Художня літературачуйно реагувала на нові тенденції розгляду суспільних проблем. Літератори - поети і письменники - часто виступали в ролі провідників суспільної свідомості. Література Молодої Польщі представляла собою складне явище, її визначальною рисою було прагнення поєднати провідні суспільно-політичні ідеї нового часу із загальнолюдськими моральними цінностями.

На зламі XIX і XX ст. спостерігався спалах поетичної творчості. Тоді розпочали діяльність більшість відомих польських поетів XX ст. Атмосферу психологізму та експресії перейняла проза. Спільним для поетичної творчості було намагання висловити внутрішні переживання, інтимні почуття, зміну настроїв, ставлення до вічних людських проблем, висока майстерність. Поетом покоління Молодої Польщі вважається Казімєж Тетмаєр-Пшерва (1865-1940), особиста і творча біографія якого склалася трагічно: блискучий початок його літературної творчості був несподівано обірваний недугою мозку, що згодом переросла у тяжке психічне захворювання. На початку діяльності він проповідував "мистецтво зарад^мистецтва", згодом національна тема втілилася в його ліричній поезії та прозі (збірки Поезії, драма Завіша Чорний). Ян Каспрович (1860-1926) походив з селянської родини, здобув вищу освіту і з 1899 р. працював професором Львівського університету; залишив поетичні, прозові й драматичні твори. На початках у його поезії яскраво звучала соціальна тематика (поема Христос, драма Кінець світу), співчуття до людей праці. У наступний період митця захопили моральні цінності та їх роль у житті особи. У збірці Гімни поет вступив у символічну дискусію з Богом в обороні Людини. Після 1905 р. у творчості Я. Каспровича спостерігалося примирення з дійсністю, у якій відбивається вічна роздвоєність тіла і душі Людини, що може бути подолана лише у вірі {Мій світ, драма Бенкет Іродіади). Третім визначним поетом Молодої Польщі був Анджей Нємоєвський (1864-1921), який багато уваги приділив поетизації світу праці, покликання трудящої людини оновити світ (збірка Польща, що підноситься). Характерною рисою поезії Молодої Польщі була присутність у ній багатьох жінок. Марія Коморніцька (1876-1948) підносила тему емансипації жінки, прагнення до засвоєння інтелектуальних і моральних цінностей. У цей період розпочинається творчість велетнів польської лірики Леопольда Стаффа, Болеслава Лєсьмяна та багатьох інших.

На літературну діяльність покоління Молодої Польщі великий вплив мав талановитий поет, письменник, драматург і маляр Станіслав Виспянський (1869-1907). У його творчості відбилися духовні пошуки польської інтелігенції, яка мусить зробити складний вибір між традицією і ново-часністю, не втративши при цьому своєї ідентичності. Історична тематика проходила через усі його твори. Але особливий громадський резонанс мала драма Весілля (1901), що стала класичною. У ній митець на тлі показу весілля інтелігента й селянки глибоко розкрив відмінності психології та духовного світу різних верств суспільства, вказав на хибність спроб оперти національну свідомість на застарілих романтичних засадах. Метафорика і символіка твору С. Виспянського донині збуджує почуття поляків, викликає дискусії. Крім того, митець написав десятки інших драм, які справили непроминуще враження на сучасників і наступні покоління. У ліричній творчості та живописі С. Виспянський проявив себе чутливою людиною, справжнім філософом, який співвідносить людські пристрасті з короткочасністю життя. З 1905 р. він працював професором краківської

Рис. 53. Станіслав Виспянський. Автопортрет (1907 p.).