Історія Польщі. призначалася, друга половина - обиралася на сеймиках

призначалася, друга половина - обиралася на сеймиках. Призначали і обирали здебільшого тих, хто займав земські уряди. Згодом усі посли були виборними особами. Сеймики збиралися на заклик короля. Посли одержували на них настанови-інструкції. Мало-польські і великопольські воєводства делегували послів за посередництвом провінційних сеймів.

Верхньою палатою вального сейму став сенат - розширений склад королівської ради (вужча королівська рада продовжувала діяти); до нього посадово і на пожиттєвій основі входили зазначені архієпископи та єпископи, центральні урядові особи (окрім надвірного підскарбія), воєводи і каштеляни.

Сейм 1493 р. ознаменував завершення трансформації вального сейму у вищий двопалатний законо<)авчий орган Польської держави. Таким чином, на кінець XV ст. припадає завершення процесу формування станової шляхетської монархії в Короні.

До кінця XV ст. шляхта спромоглася усунути міста від активної участі в політичному житті країни.їхні представники, щоправда, інколи допускалися до обговорення в сеймі питань, що їх стосувалися. Крім того, шляхта тоді ж сильно ослабила правові й економічні позиції міст. Нєшавські статути і Пьотрковський сейм 1496 р. дозволили збувати у містах безперешкодно сільськогосподарські товари, що було дуже вигідно шляхті як усе потужнішому постачальникові на міський ринок продукції своїх фільварків. Це відчутно зачепило інтереси міських торгівців-посеред-ників в економічних зв'язках міста і села. За Нєшавськими статутами, малопольська шляхта мала право тричі впродовж року в обхід міст купувати сіль для свого споживання за відносно поміркованими цінами безпосередньо з Бохні і Вєлічки. Тій же шляхті іншим документом було дозволено безмитно транспортувати і продавати сіль. Сейм 1496 р. постановив заборонити міщанам володіти земельними маєтками, а тим, хто їх мав - позбутися; гідності єпископів і членів капітулів могли обіймати тільки вихідці з шляхти; при визначенні максимальних цін на товари в містах воєводи повинні були керуватися насамперед інтересами шляхти; продукція шляхетських фільварків звільнялася від мит, запроваджувався її вільний сплав річковим шляхом (йшлося переважно про сплав по Віслі до Ґданська). Усі ці пункти сеймової ухвали, спрямовані так чи інакше проти міст, були не одразу втілені в життя, проте шляхта наполегливо домагалася їх виконання і, зрештою, досягла свого.