Історія Польщі. (рочниками; польським відповідником терміну "анналістика", який вживається на означення системи передачі знань про минуле шляхом ведення щорічних

(рочниками; польським відповідником терміну "анналістика", який вживається на означення системи передачі знань про минуле шляхом ведення щорічних записів, є річникарство — рочникарство). В історії річникарства виділяють три періоди, з яких перший охоплює останню третину Хет. - 1038/1039 pp., другий - 1028/1039 - близько 1266 рр. У першому періоді записи велися в Ґнєзні, в другому, як продовження гнєзне-нських записів, у Кракові. У Ґнєзні вони велися при монаршому дворі і кафедральному соборі, у Кракові - при капітулі кафедрального собору, а від кінця XII ст. - й у Познані. Краківське продовження іменують давнім капітульним краківським річником. Першим річникарським повідомленням, що стосувалося Польщі, є запис під 965 р. про шлюб чеської князівни з Мєшком 1.

Період після написання "Dagome iudex" аж до часу правління Владислава І Германа не залишив жодного документа, складеного на території Польщі, хоча тоді, безсумнівно, діяли князівська та кафедральні й колегіатські канцелярії. У зв'язку з даруванням цим князем двох золотих хрестів бамберзькому єпископові виник відповідний документ у Польщі; існує, правда, думка, що написаний він у Бамберзі.

В архітектуріостання третина X - перша половина XI ст. були періодом панування дороманського стилю. Він представлений тільки церковними пам'ятками. Вони являють собою увінчані куполами кам'яні будівлі, що мали переважно форму ротонд - круглих у плані, з півкруглими апсидами по боках; інші з цих будівель - базиліки - квадратні або прямокутні у плані, завершені півкруглими апсидами. Залишки цього стилю збереглися на Острові Лєдніцькому (між Познанню і Ґнєзном), в Кракові, Ґнєзні, Познані тощо.

На початку XI ст. з'яляються будівлі романського стилю, що виник в Італії. З середини XI ст. вони стають панівними, а розквіт цього стилю припадає на XII - першу половину XIII ст. Будівлі, з яких збереглися лише сакральні, споруджувано з тесаного каменю, вони мали вузькі віконні отвори, подекуди потужні вежі, були переважно тринефними базиліками, в яких центральний неф був ширший і вищий, завершувався півкруглою апсидою. Ці споруди виконували також оборонні функції. До них належать, зокрема, ґнєзненський кафедральний собор, будівництво якого було завершено 1097 p., кафедральні собори на Вавелі в Кракові, Познані.