Передмова

Запропонована читачеві книга задумувалася давно. її автори тривалий час викладають предмет "Історія Польщі" студентам історичного й філологічного факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка. Для істориків цей курс корисний з багатьох міркувань, насамперед з огляду на багатовікове переплетення історичних доль українців і поляків, розуміння непростих сюжетів їхніх взаємин, які важким тягарем відклалися в свідомості обох народів і подекуди заважають дивитися у майбутнє. Філологам, які готуються стати фахівцями з "польської мови та літератури", такий курс не менш потрібний для орієнтації в змінах суспільних стосунків між людьми, котрі були відображенням і водночас головним чинником усвідомлення цих змін.

Як не дивно, незважаючи на давнє сусідство й такі ж давні стосунки, українська історіографія ні в минулому, ні тепер не спромоглася подати власне українську візію польської історії. Праці з окремих проблем історії Польщі писали ще М.І. Костомаров, потім М.С. Грушевський, С Томашівський та інші знані українські дослідники. У радянські часи було підготовлено посібники з "Історії південних і західних слов'ян", а також перекладено українською праці деяких російських авторів (О.Я. МанусеЪича). Але їхнє ідеологічне й політичне спрямування обмежувало обрії неупередженого погляду на Польщу і поляків, а велика кількість питань ними взагалі обходилася. Що гірше, і радянська, і давня українська література в силу тих чи інших обставин спотворювали минулу дійсність на догоду інтересам національної, класової чи іншої боротьби. Образ поляка в ній неодмінно асоціювався з паном-шляхтичем і загарбником-експлуататором України. Така література, на жаль, в більшості закріплювала в свідомості читачів ці стереотипи.

Проте і в давнину, і сьогодні життя людей, як українців і поляків, так інших народів, ніколи не обмежувалося політичною боротьбою й ідеологічним протистоянням. Більше того, для пересічного українця й поляка вони були питаннями значно менш значущими, ніж труднощі повсякденного життя і проблеми свого краю. Взаємини між поляками й українцями завжди були набагато різноманітнішими, ніж це може здатися з перегляду сучасної літератури. Не тільки нові політичні реалії - незалежні Україна й Польща в Центрально-Східній Європі та їх роль у формуванні обрисів Старого континенту, -ай нова інтелектуальна атмосфера, що поступово починає утверджуватися в посткомуністичних країнах, тривалий час відсторонених від поступу наукових ідей світової гуманістики, вимагають перегляду усталених поглядів на тих, хто живе поряд, близько чи дещо далі. Образ "ворога" або "неприятеля" повинен поступитися місцем образу "іншого", який є нічим не гірше власного. А щоб так сталося, треба насамперед відкрито й неупереджено подивитися й зрозуміти, як і чим жили ці "інші" впродовж історичних епох, кожна з яких мала свої усталені уявлення, прагнення і пріоритети. Треба спробувати з'ясувати, чому і як минулі покоління сприймали сучасну їм дійсність, визначали в ній своє місце, народжували дітей, вирощували пшеницю й створювали неповторну культуру. Такий образ повинен не відштовхувати, а зближувати, показувати, що всі народи більшою чи меншою мірою причетні до цивілізаційних здобутків, які стали надбанням людства і з яких ми сьогодні можемо користати.

З цих міркувань виходили автори цієї книги, яка передовсім повинна стати посібником для студентів університетів, при чому не тільки істориків або філологів, а й економістів, міжнародників, філософів, усіх гуманітаріїв, яким у сучасному світі припадає відповідальна місія - формувати нове, відкрите гуманістичне світобачення, встановлювати стосунки між людьми, засновані на взаємній повазі до "інакшості", довірі та рівноправності. Вони сподіваються, що книга зацікавить усіх, хто відчуває потребу

(

З

Історія Польщі

здобути знання про минуле й сучасне Польщі, України, і загалом регіону Центрапьно-Східної Європи, де цивілізаційний поступ своєрідно переломлювався в долях народів.

У центрі історичного опису перебуває формування і розвиток польського етносу, який по мірі цивілізаційного поступу творить послідовні форми суспільного життя -протодержавні і державні об'єднання (племінні союзи, монархію, станову монархію, республіку), набуває рис згуртованої національної спільноти, що посідає помітне місце в історії взаємин європейських народів. Унаслідок специфічних умов розвитку націй і держав в регіоні Центрально-Східної Європи поляки і Польська державність в різні історичні епохи пройшли етапи високого злету й глибокого занепаду, проявивши при цьому як риси міцної тривалості, життєздатності, так і помітної експансивності. Усе це дозволило їм створити оригінальну культуру, що увібрала в себе загальнохристиянські цінності і культурні здобутки багатьох ближчих і дальших народів. Пропонована версія історії Польщі грунтується на спробі висвітлити рівною мірою всі головні прояви життя поляків в різні історичні епохи - політичні, соціальні, економічні, духовні стосунки всередині польської спільноти та її зовнішні взаємини з іншими народами. При цьому автори виходили з погляду, що такі стосунки формуються насамперед під впливом ідей та уявлень про міжлюдські взаємини, котрі виникали й опановували свідомість освічених верств у конкретні історичні епохи. Це змушувало авторів дотримуватися історичних реалій, не екстраполюючи сучасного бачення на минулі події, відмовлятися від модної серед публіцистів і політиків "модернізації^-" історії. Своє завдання вони бачили не в тому, щоб давати політичні оцінки особам чи подіям, а в поясненні причин того чи іншого явища та його наслідків.

Наміром авторів було подати по можливості всебічну картину історії поляків і створеної ними державності, окреслити різні сторони життя людей і суспільства, спираючися як на попередні, так і на останні здобутки польської, української та зарубіжної наукової літератури, доступні джерела. Слід зазначити, шо чимало подій та явищ заторкнуто в книзі побіжно, про інші лише коротко згадано. Пояснити це можна тим, що польська історія надзвичайно багата на події, пов'язана з минулим сусідніх народів і вимагала би ширших можливостей для її повнішого висвітлення. Але автори свідомо відмовилися від багатотомного видання, яке не відповідало би окресленим вище завданням.

При підготовці до друку рукопису книги автори використали свій науковий і педагогічний досвід багаторічного викладання у Львівському університеті. Перші сім розділів (до кінця XVIII ст.) написані доктором історичних наук, професором Миколою Григоровичем Крикуном; наступні дев'ять - доктором історичних наук, професором Леонідом Опанасовичем Зашкільняком.

На завершення треба зазначити, що книга змогла побачити світ завдяки підтримці благодійних фондів. Автори щиро вдячні Міжнародному фонду "Відродження", який 1996 р. допоміг створити при Інституті історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка "Центр історичної полоністики" і таким чином відновити історико-полоністичні студії в цьому знаному закладі; а також Американській раді наукових товариств (ACLS) та її директору Анджею Тимовському, які знайшли можливість профінансувати підготовку та видання цієї книги. Подяки заслуговують також ті, хто причинився до її появи - колеги з університету, польські історики з різних наукових центрів, котрі своїми порадами допомагали авторам, аспіранти й студенти, які першими знайомилися з напрацьованим матеріалом. Автори з пошануванням складають її всім.

Польські землі у давнину

ЧАСТИНА І. ДАВНІ ЧАСИ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Розділ І. ПОЛЬСЬКІ ЗЕМЛІ У ДАВНИНУ

Природно-географічне середовище

Сучасна Республіка Польща займає територію у 312,7 тис. кв. км (0,2% території земної суші, 2,7 % - Європи). Протяжність країни між крайніми точками по широті становить 5°50', по довготі - 10°0Г, що відповідає 650 км в напрямку з півночі на південь і 690 км - в напрямку з заходу на схід. Територія країни має геометрично компактну конфігурацію, за своїми обрисами близьку до квадрата. Польща межує з такими державами: на заході - з Німеччиною (по Одрі (Одеру) та її лівій притоці Нисі Лужицькій, по Щецінській затоці і від неї по суходолу на південь - до Одри і на північ -до Балтійського моря); на півдні - з Чехією і Словаччиною (по Судетах і Карпатах); на сході - з Україною і Білоруссю (по Західному Бугу і суходолу); на північному сході - з Литвою і Росією (по суходолу). Північний кордон проходить по Балтійському морю. Столиця (з кінця XVI ст.) - місто Варшава. Республіка адміністративно і територіально ділиться на 16 воєводств, воєводства - на повіти, а повіти - на ґміни. Населення країни складає близько 40 млн. осіб, з чого 98,5 % поляки, які належать до західнослов'янських народів. З національних меншин найбіль-шими є німці та українці.

Основну частину території Польщі складають землі, в давнину населені польськими племенами. У цій частині в середньовіччі визначилися історичні області (провінції"), назви яких широко вживаються понині: Великопольща, Малопольща, Мазовія, Сілезія, Куявія, Любуська земля. Решту території країни у давні часи займали поморські племена (відповідно від середньовіччя існує історична область Помор'я), а також прусські, ятвя-зькі і руські племена.

Структура рельєфу Польщі визначається двома особливостями: різким переважанням низовини і поступовим підвищенням поверхні з півночі на південь. На характер рельєфу сильно вплинуло четвертинне зледеніння. Скандинавські льодовики товщиною 200-300 м тричі насувалися на територію країни. Найраніший з них ("краківський") покривав майже всю її територію (близько 500-420 тис. років до н.е.), другий - центральну і північну частини (близько 240-120 тис. років до н.е.), третій ("балтійський") -північну (близько 90-12 тис. років до н.е.).

Три чверті поверхні Польщі займає низовина, яка на сході стикається зі Східноєвропейською рівниною, на заході - з Північнонімецькою низовиною. Регіон, що простягається від Балтійського моря (від кількох до понад 100 км), відноситься до приморської (прибережної) низовини. Вона, зокрема, включає район дельти Вісли -Жулави. На південь від цього регіону простягнувся пояс поозер'я, названий так від великої кількості (понад 7 тис.) тут озер. Пояс ділиться Віслою на дві частини: західну (поозер'я Поморське, яке образно йменують Кашубською Швейцарією, і Велико-польське) та східну (Мазурське поозер'я; тут знаходяться найбільші в Польщі озера Снярдви і Мамри). Решту, більшу частину низовини, займають Великопольська, Мазовецька, Подляська, Сілезька низовини.

Південь країни займають височини і гори. До головніших височин належать Сілезька, Краківсько-Ченстоховська, Малопольська, Люблінська. У складі Малополь-ської височини виділяють Свентокшиські гори (найвища точка - гора Лисіца, 611 м). Між височинами пролягають котловини, з яких найбільшою є Сандомирська. До гірських систем належать Судети і Карпати. Одні і другі становлять передгір'я і власне