Велика Британія

На початку XX ст. Велика Британія марно намагалася повернути промислову

першість і монополію на світовому ринку, утрачені нею наприкінці минулого століття. Головна причина полягала в тому, що політика протекціонізму, яку проводив уряд, закрила внутрішній ринок Англії для іноземних товарів, позбавивши англійську промисловість конкуренції, що була стимулом для її модернізації. Промислова монополія, яка перетворила цю країну на центр світового промислового господарства («майстерню світу») і давала змогу виробляти третину світової промислової продукції, сприяла поступовій утраті англійською буржуазією стимулу для постійної модернізації промисловості й розвитку нових галузей виробництва, пов’язаних із досягненнями науково-технічного прогресу, оскільки традиційні галузі виробництва приносили значний прибуток. І все ж на початку століття мав місце приріст промислової продукції, науково-технічний прогрес змінював структуру промисловості, посилювалася концентрація виробництва і капіталу. Але ці процеси відбувалися менш інтенсивно, ніж у США та Німеччині. Тому промислові товари американських і німецьких виробників не лише витісняли англійські зі світових ринків, а й завойовували внутрішній ринок Англії. Зменшувалася роль сільського господарства в економіці країни. Промислове виробництво порівняно з першою полови­ною XIX ст. скоротилося вдвічі та станови­ло в середньому 1,5 % на рік. Політичний діяч початку ХХ ст. – прем’єр-міністр - Д. Ллойд Джордж.