Деталь являє собою виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марці матеріалу без застосування складальних операцій.

Креслення деталі є документом, на підставі якого деталь виготовляють і контролюють. Воно містить велику кількість різних відомостей графічного й текстового характеру про форму деталі, її розмірах, якості поверхонь і т.і. У циклі виробництва креслення деталі є основним конструкторським документом і його варто розглядати як певний еквівалент цієї деталі.

Кожне креслення виконують на окремому форматі аркуша креслярського папера, які встановлює ГОСТ 2.301-68. При компонуванні зображень на кресленні необхідно залишати достатнє місце для нанесення розмірів, умовних позначок і знаків.

Кількість і характер зображень залежать від форми деталі і вибираються так, щоб вони повністю визначали форму й розміри виробу і створювали зручність користування кресленням при виготовленні.

Зображення повинні виконуватися в масштабах, передбачених ГОСТ 2.302-68. Бажано застосовувати масштаб 1:1, що дає уявлення про дійсні розміри деталі. Елементи деталей на кресленні з розміром 2 мм і менше зображуються крупніше, з деяким відступом від масштабу, прийнятого для всього зображення. Незначну конусність або ухили допускається зображувати спрощено, зі збільшенням і деяким порушенням масштабу на тих виглядах, де вони чітко не виявляються.

На рис. 4.1 показаний приклад креслення зірочки для роликового ланцюга. Крім зображень і розмірів на полі креслення наведені й інші відомості: шорсткість поверхонь, параметри зубців, технічні вимоги і інше, які також є важливими складовими креслення, але не входять у розглянутий тут курс інженерної графіки. Іншими словами, креслення деталей, які виконують студенти, з різних причин не можуть відбивати всіх відомостей, які містять виробничі креслення.

Яку б складну форму не мала деталь, її виконують як сукупність найпростіших геометричних тіл або їх частин. Приклад аналізу форми деталі наведений на рис. 4.2.

Деталь складається: з частини шестигранної призми (1) і паралелепіпеда (2) із загальним отвором; циліндра (3) і співвісного з ним конуса (4) із загальним циліндричним отвором; восьмикутної призми (5); паралелепіпеда (6) і частини циліндра (7) із загальним отвором.

У виробничій сфері й побуті існує величезна кількість деталей самої різної форми й призначення, що входять до складу машин, пристроїв і пристосувань. Загальновживані назви складових елементів цих деталей, вироблених багаторічною конструкторською практикою, наведені на рис. 4.3.

При виконанні креслень деталей використовують зображення, що розглядалися в попередніх розділах (вигляди, розрізи, перерізи), але з метою зменшення обсягу графічних робіт і економії місця на полі креслення, їхнє застосування ширше і різноманітніше. Так, якщо потрібно з'ясувати форму поверхні деталі в окремому місці, виконується зображення тільки цього обмеженого місця. Таке зображення називається місцевим виглядом. Для зручності сприйняття креслення, місцевий вигляд прагнуть виконувати на місці відповідного основного вигляду, частиною якого він є.

На рис. 4.4 замість вигляду зверху всієї деталі показана лише форма шпонкового паза. Наявність проекційного зв'язку дозволяє не вказувати стрілкою напрямок погляду і підписувати цей вигляд. Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву, віссю симетрії або не обмежений, як на рис. 4.4.

Якщо потрібно з'ясувати внутрішню конструкцію деталі лише в обмеженому місці, застосовують місцевий розріз. Від іншого зображення він обмежується суцільною хвилястою лінією. На рис.4.4 виконані місцеві розрізи для показу центрового отвору, шпонкового паза і конічного поглиблення.

У розділі 2 уже розглядалися прості розрізи. При цьому використовувалися січні площини, паралельні основним площинам проекцій. Якщо внутрішню будову деталі можна з'ясувати використовуючи січну площину, яка складає з горизонтальною площиною не прямий кут, то такий розріз називають похилим. Зображують похилий розріз на додатковій площині проекцій, розташувавши її паралельно січній площини.

Положення січної площини похилого розрізу позначається, як звичайно, лінією перетину зі стрілками, що вказують напрямок погляду. Допускається зображення похилого розрізу з порушенням проекційного зв'язку, у тому числі, і з поворотом на кут менший 90°. Приклад виконання похилого розрізу наведений на рис. 4.5.

Крім простих розрізів, коли застосовується одна січна площина, у практиці виконання креслень деталей використовують і складні розрізи, що включають у себе кілька січних площин.

Складний розріз, утворений двома й більше паралельними площинами, називається ступінчастим розрізом. Приклад ступінчастого горизонтального розрізу, виконаного двома січними площинами, показаний на рис. 4.6. Положення січних площин відзначено на головному вигляді ступінчастою лінією перетину. Перегини цієї лінії виконуються тієї ж товщини як і штрихи розімкнутої лінії.

При виконанні ступінчастого розрізу січні площини суміщують в одну і ступінчастий розріз оформляється як простий. Лінії, що розділяють два перетини один від одного в місцях перегинів на ступінчастому розрізі, не вказуються.

Ламані розрізи – це розрізи, які одержуються при перетині деталі пересічними площинами. При цьому, одна січна площина, що займає проекціююче положення, умовно повертається навколо лінії перетину площин до суміщення з іншою січною площиною, яка займає положення рівня (рис. 4.7).

У тих випадках, коли на зображеннях деталі неможливо показати дрібні елементи з усіма подробицями, застосовують виносні елементи.

Виносним елементом називають окреме зображення якої-небудь частини деталі в збільшеному виді, що вимагає графічного або інших пояснень відносно форми, розмірів і інших даних.

При застосуванні виносного елемента відповідне місце зображення обмежують замкнутою суцільною тонкою лінією (звичайно колом) з позначенням заголовною літерою на полці лінії-виноски (рис. 4.8).

Над виносним елементом вказується та ж літера і масштаб, у якому виконаний виносний елемент. Для полегшення читання креслення його слід розташовувати якомога ближче до виділеного місця на зображенні. Виносний елемент може містити подробиці, не показані на відповідному зображенні, і може відрізнятися від нього по змісту. Наприклад, зображення може бути виглядом, а виносний елемент – розрізом

На кресленнях деталей поміщають так само необхідні дані, що характеризують матеріал деталі. В основному написі в спеціальній графі вказують вид, найменування і марку матеріалу відповідно до його стандарту.

◊ Яку інформацію несе в собі креслення деталі?

◊ Чим відрізняється вигляд від місцевого вигляду?