Змістовний модуль 3

Тема: Планування діяльності підприємств.

1. Державне економічне регулювання.

2. Прогнозування розвитку підприємств.

3. Планування діяльності підприємств.

4. Бізнес – план його сутність і призначення.

5. Методи планування та нормування

1. Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового, і культурного розвитку країни.

Методи державного регулювання:

- фінансово – економічні

- адміністративні.

Засоби:

- управління

- планування

- контроль.

Принципи:

1. мінімальне втручання державних органів у економічні процеси

2. вплив відповідних владних структур на розвиток соціально - економічних процесів за допомогою встановлених державою економічних регуляторів і нормативів.

Зміст і форми практичної реалізації названих методів і принципів державного регулювання економіки знаходять відображення у певній сукупності виконуваних державою економічних функцій:

1. Створення необхідної правової бази;

2. Розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства;

3. Регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;

4. Перерозподіл ресурсів і доходів, стабілізація економіки і соціальний захист населення;

5. Моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є : державне замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікація та стандартизація, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій,

2. Прогноз- це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.

Процес складання прогнозу називається прогнозуванням.Правовою основою державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України є Закон „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”. Показники прогнозних документів є орієнтиром для розроблення підприємствами власних прогнозів, планів, бізнес - планів та інших документів.

Прогнозування розвиткупідприємства - це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Принципи прогнозування:

1. цілеспрямованість

2. системність

3. науково - обґрунтованість

4. багаторівневий опис

5. інформаційна єдність

6. адекватність об'єктивним закономірностям розвитку

7. послідовне вирішення невизначеності

8. альтернативність.

Залежно від джерел інформації, технології її обробки, та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві групи:

1) Фактографічні- базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак об'єкта прогнозування.

Основними в цій групі є методи:

- екстраполяції

- функцій

- кореляційно - регресійних моделей.

2) Евристичні- передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи цієї групи охоплюють дві підгрупи:

· Інтуїтивні - методи експертної оцінки і «мозкової атаки».

· Аналітичні- методи морфологічного аналізу, побудови „дерева цілей”, інформаційного моделювання, оптимізації,

3.Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.

Планування- це процес визначення цілей які підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів їх досягнення.

Підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи.

Принципи планування:

1. Цільова спрямованість

2. Системність

3. Безперервність

4. Збалансованість

5. Оптимальність використання ресурсів

6. Адекватність об'єкта та предмета планування.

При плануванні діяльності підприємства розробляють плани для:

1. Різних підрозділів підприємства та загальний план.

2. Всіх видів діяльності або цільові плани по якомусь одному напрямку роботи.

3. Залежно від тривалості планового періоду: перспективні і поточні.

Перспективне планування охоплює довгострокове і середньострокове.

Довгостроковий план виражає стратегію розвитку підприємства, у ньому

представлені рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків.

Середньостроковий план- це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства.

Поточне(тактичне) планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (рік, квартал, місяць та ін).

Різновидом поточного планування є оперативне календарне планування.

Перспективне планування заключається у розробці стратегії.

Стратегія- це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення.

Стратегічне планування- це процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства.

Складання середньо- та короткострокових планів відноситься до тактичного планування, яке істотно відрізняється від розробки стратегії.

Існує три аспекти цієї відмінності:

1. часовий

2. за охопленням сфер впливу

3. сутнісно - змістовий.

Середньо - та короткострокові плани взаємопов’язані. Вони складаються за єдиною методологією та мають однакову структуру. Вся система показників планів може бути розділена на групи.

1. За економічним змістом;

- натуральні

- вартісні

2. За економічним призначенням;

- кількісні

- якісні.