За допомогою зміни властивостей металів.

Ґрунтується на спрямованому модифікуванню хімічного складу конструкційних металів і нанесення на їхню поверхню ізолювальних плівок. Наприклад, легування сталей. Нержавіючи сталі містять хром, здатний утворювати пасивуючі оксидні плівки. Ізолювальні неметалічні покриття можуть бути неорганічними (можна створювати перетворення поверхневого шару металу на хімічні сполуки, які ефективно перешкоджають контакту металу з агресивними середовищами) та органічними (мастила, лакофарбові покриття, гума, ебоніт).

Металеві плівки – ефективний захист металів від корозії. Відносно основного металу їх розрізнюють:

ü катодні покриття. До них належать покриття, потенціали яких у даному середовищі більші за потенціал металу (менш активні) на вуглецевих або низьколегованих сталях. Їх дія зумовлена механічною ізоляцією металовиробів.

ü анодні покриття. Їхні потенціали менші за потенціал основного металу. Їх дія зумовлена не тільки механічним екрануванням, а й можливістю протекторного захисту оголених ділянок поверхні. Наприклад, цинк на поверхні заліза: цинк, як більш активний метал, у гальванічному елементі із залізом виконує роль анода

Електрони переходять на залізо, що перебуває у безпосередньому контакті з цинком:

Корозія заліза не відбувається.