Фонди обігу і обігові кошти підприємства.

Оборотні фонди і їх структура.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю спожи­вається в кожному технологічному циклі ви­готовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію.

Оборотні фонди підприємства:

- Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів).

- Незавершене виробництво (предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки).

- Витрати майбутніх періодів (витрати на підготов­ку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів під­приємства мають виробничі запаси.

До їх складу входять:

• сировина, основні і допоміжні матеріали;

• паливо;

• куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• тара і тарні матеріали;

• запасні частини для ремонту;

• малоцінні та швидкозношувані предмети (господарсь­кий інвентар, малоцінні інструменти та ін.) хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менший одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів).

Незавершене виробництво - такі предмети праці пере­бувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напів­фабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть віднесені на собівартість продукції час­тинами в наступних періодах (раціоналізація і винахідни­цтво, проектування різних заходів, придбання різного роду інформації).

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, нази­вають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

Ця структура має відмінності залежно від:

• характеру виробництва;

• тривалості технологічного циклу;

• видів продукції;

• територіального розміщення виробництва та ін.

Фонди обігу і обігові кошти підприємства.

Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечуються фондами обігу. До фондів обігу належать:

Фонди обігу

ü Готова продукція на складах підприємства

ü Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі

ü Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках

ü Грошові кошти у незавершених розрахунках

ü Дебіторська заборгованість

ü Готівка в касі

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова про­дукція на складах підприємства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові гро­шові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Структура оборотних коштів характеризується спів­відношенням окремих елементів у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною залежно від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів аван­сується в оборотні фонди, а 1/3 - у фонди обігу.

За джерелами формування оборотні кошти підприєм­ства поділяються на:

• власні;

• залучені.

Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємст­ву при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибут­ку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використову­ються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, за­боргованість по заробітній платі та ін.).

Залучені оборотні кошти - це кредити банків, креди­торська заборгованість та інші пасиви.

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперерв­ному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

В загальному вигляді кругообіг оборотних коштів мож­на представити схемою:

Г – ВЗ – НЗВ - ГП – Г

І ІІ ІІІ

На І стадії оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну (виробничі запаси); на II стадії йде процес спожи­вання предметів праці у виробництві і їх перетворення у готову продукцію, включаючи стадію незавершеного вироб­ництва. На ІІІ стадії обігові кошти у формі готової продук­ції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум гро­шових коштів для здійснення процесу виробництва і реалі­зації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

• коефіцієнт оборотності;

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (К_об) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про­дукції (РП) до середньорічного залишку нормованих обо­ротних коштів (S_ноз):

К_об = РП , оборотів/рік

S_ноз

Середньорічний залишок нормованих оборотних коштів (S_ноз) можна знайти із залежності:

S_ноз = S₁ + S₂... S₁₂ , грн.,

де S₁+S₂...S₁₂ - середньомісячні залишки нормованих оборот­них коштів, грн.

Середньомісячний залишок нормованих оборотних засо­бів

(S_{ноз.міс}) обчислюється:

S_{ноз.міс} = S_n+S_к , грн.,

де S_n, S_K — відповідно залишок нормативних оборотних коштів на початок і кінець місяця, грн.

Якщо відомі суми нормованих оборотних коштів на пер­ше число кожного місяця, то S_ноз можна обчислити:

11

S_ноз.=2 S₁ + S₂+...+ 2 S₁₃, грн.,

де S₁,S₂,...S₁₃- відповідно залишки нормованих оборотних засобів на перше число кожного місяця розрахункового пе­ріоду, включаючи перше січня наступного року, грн.

Коефіцієнт завантаження (К_зав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

К_зав = S_ноз.

РП

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підпри­ємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Т_об) показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях, і визначається:

Т_об = 360 , дні.

К_об

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотно­сті оборотних засобів (DS_H03) можна обчислити за формулою:

DS_ноз = РП_зв х (Т_об.баз – Т_об.зв), грн.,

де РП_зв - обсяг реалізації у звітному році, грн.;

Т_об.баз, Т_об.зв - середня тривалість одного обороту оборотних

засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів.

Оборотність оборотних засобів безпосеред­ньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (ΔП), одержаного за

рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

DП = П_р.баз х РП_зв х S_баз – П_р.баз, грн.,

РП_баз S_зв

де П_р.баз - прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

S_баз, S_зв - відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн.;

РП_баз - обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рента­бельності визначається за формулою:

DР = П_бал.зв х 100 - Р_зв,%

S_сер.зв+ S_зв - DS_ноз

де DР - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок змі­ни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

П_бал.зв- балансовий прибуток у звітному році, грн.;

S_сер.зв - середньорічна вартість основних виробничих фон­дів у звітному році, грн.;

Р_зв - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу - раціональна організація збуту продук­ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під­приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.