Особливості бойових дій обслуги в наступі.

Особливості дій зенітного підрозділу при прикриттi загальновійськових частин і підрозділів в наступальному бою на приморському напрямку будуть визначатися наявністю відкритого приморського флангу, частим форсуванням частинами і підрозділами, які прикриваються, широких гирл рік, заток, і подоланням ними заболочених прибережних ділянок місцевості, необхідністю прикриття морських десантів, частин і підрозділів, які проводять протидесантну оборону та інших об'єктів.

При організації бойових дій зенітного підрозділу, який діє уздовж морського узбережжя, особливу увагу слід звернути на розвідку і боротьбу з засобами повітряного нападу противника, які діють на малих і гранично малих висотах з боку моря.

На бойові дiї в місті впливають: трудність вибору позицій та здійснення маневру; великий рівень перешкод роботі радіолокаційних засобів у зв'язку з наявністю великої кількості місцевих предметів; зниження розвідувальних і вогневих можливостей підрозділів; небезпека поразки від руйнування будівель і споруд.

При підготовці бойових дій командир підрозділу повинен вивчити план міста, визначити місце можливих позицій і маршрути руху до них.

Під час бою в місті зенітні ракетні та радіолокаційні підрозділи розгортаються, як правило, на його окраїнах, площах, стадіонах і парках; зенітні артилерійські підрозділи можуть розташовуватися на відкритих ділянках міської забудівлі; зенітні відділення ПЗРК можуть займати позиції на дахах будинків.

На бойові дії підрозділів ППО в горах впливають: сильно пересічений рельєф місцевості, який створює умови для прихованого підходу авіації противника, особливо уздовж долин і міжгір'я; наявність великих кутів закриття та екранований вплив гір на роботу радiоелектронних засобів; обмежена кількість доріг і районів, зручних для розгортання в бойовий порядок, велика кількість крутих спусків і підйомів; різькі зміни погоди; можливість обвалів і тривалого застою отруйних речовин у долинах і міжгір'ях; наявність скельного грунту і складність проведення інженерних робіт щодо укриття бойової техніки і особового складу; зниження потужності двигунів і підвищення витрати пального.

При веденні бойових дій в горах позиції підрозділів ППО вибираються, як правило, уздовж доріг, міжгір'я, русел рік, на перевалах, гірських плато, підвищеннях і терасах, які забезпечують радіолокаційне та візуальне спостереження, можливість взаємного прикриття та своєчасне відкриття вогню по повітряним цілям, які з'являються раптово. Вони повинні вибиратися на безпечній відстанi від можливих каменепадів, обвалів, сніжних та селевих лавин, а також гірських рік і водосховищ. Iнтервали та дистанції між позиціями можуть змінюватися в чималих межах.

При неможливості вибору СП з круговим обзором її вибирають з таким розрахунком, щоб РЛС забезпечували секторний обзор у бік найбільш імовірного напрямку нальотів повітряного противника. При недостатніх роззаходівах майданчиків для позицій взаємна відстань між БМ, ПУ та РЛС можуть бути меншими. Взаємне перевищення СУРН та ПУ може складати до 30 м.

Під час рекогносцировки особлива увага звертається на вибір позиції, яка б забезпечувала пряму радiовидимість з КП старшого командира (начальника), на стан доріг та їх прохідимість в дощову погоду , при снігопадах і в ожеледь. При обладнанні СП в необхідних випадках влаштовуються майданчики для посадки вертольотів, які доставляють ракети і пальне.

Зенітні батареї (взводи, відділення ПЗРК) можуть придаватися частинам (підрозділам), які діють на окремих самостійних напрямках. Особлива увага приділяється організації боротьби з цілями, які низько летять, що діють уздовж русел рік і повітряними десантами противника.

Для відбиття нальотів повітряного противника на малих висотах і непроглядних напрямках, на вершинах, гребнях і схилах гір організуються дії стрілків-зенiтників або зенітних установок із засад.

При діях в горах створюються більші запаси ракет, пального та інших матеріальних засобів.

При організації бойових дій у горах командир підрозділу окрім вирішення загальних питань повинен вивчити особливості місцевості та напрямків, які вигідні для дій підрозділу, ретельно визначити відповідальні сектори в залежності від рельєфу та довести їх до особового складу.

Командир обслуги (відділення) з о б о в' я з а н и й: ретельно розвідати маршрут висування на позицію; підготувати майданчик для розгортання БМ (установки, гармати, станції), вивести та перевести її в бойове положення; довести обслузі відповідальний сектор стрільби (розвідки) та поставити завдання щодо інженерного обладнання та тактичного маскування позиції.

При веденні бойових дій зимою необхідно враховувати: важкодоступний характер місцевості; обмежену кількість доріг; сніжні заноси, які знижують маневрені можливості підрозділу; низькі температури, обмерзання та хуртовини, які ускладнюють технічне обслуговування озброєння та техніки; сильні вітри і сніжні хуртовини, які ускладнюють ведення вогню; труднощі орієнтування на марші та при виборі позиції.

Позиції при діях взимку вибирають, звичайно, поблизу доріг і маршрутів переміщення.

Підрозділи ППО переміщуються по шляхам, які підготовлені військами, або по розвіданим малосніжним ділянкам місцевості. При зайнятті позицій вони рухаються по сліду головної машини. Окопи та укриття на позиції влаштовуються напівзаглибленого та насипного типів, з використанням снігу та льоду. Бойова та інша техніка фарбується під фон місцевості.

При організації бойових дій взимку командир підрозділу окрім проведення звичайних заходів з о б о в' я з а н и й: ретельно вивчити місцевість для вибору позиції та пункту управління; прийняти заходіви для забезпечення безпечної дії бойової техніки та озброєння в умовах низьких температур; вчасно забезпечити підрозділ маскувальними засобами, засобами підвищення проходимості та буксирування; прийняти заходи проти обморожування особового складу; регулярно забезпечувати особовий склад гарячим харчем і чаєм; суворо слідкувати за запасом продовольства та пального, які не повинні знижуватись.

Командир обслуги (відділення) з о б о в' я з а н и й: розчистити від снігу (сніжних заносів) маршрут виходу на позицію та місце для гармати (установки, станції); підготувати їх до стрільби (бойової роботи); слідкувати за правильним застосуванням мастил для деталей та агрегатів; по вказівці командира підрозділу зробити інженерне обладнання позиції, не допускати обморожування особового складу і забезпечити його своєчасне зігрівання.

Улісі ускладнений маневр підрозділів ППО, спостереження за повітряним противником, особливо за літаками і вертольотами, які летять низько, вибір вогневих позицій і позицій радіолокаційних станцій.

При діях у лісі позиції вибираються на узліссях, галявинах, вирубках, висотах, широких просіках та в дрібноліссі, з яких повинні забезпечуватися відкриття вогню і обстріл літаків та вертольотів противника. Для ведення розвідки оптичними приладами обладнуються спостережні пункти на високих деревах і вишках.

При висуванні в лісі приймаються заходіви для захисту антен від ударів суччями і гіллям дерев. Лісні завали і загородження на маршрутах висування на позицію підрозділу, як правило, обминаються або долаються по проробленим проходам.

Для забезпечення своєчасного і безперешкодного зайняття позиції командир підрозділу завчасно висилає рекогносцировочну групу, яка повинна своїми силами розчистити загородження і завали, а також при необхідності прокласти під'їздні шляхи до неї, перевірити, чи немає на позиції мінно-вибухових загороджень, і визначити засоби їх ліквідації.

При організації бойових дій у лісі командир підрозділу крім звичайних питань з о б о в' я з а н и й: установити порядок подолання загороджень і важкопрохідних ділянок місцевості; намітити заходи по боротьбі з лісними пожежами; організувати розчистку лісу для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому своїх позицій.

У зустрічному бою зенітний підрозділ прикриває загальновійськові підрозділи при діях їх в передовому загоні (авангарді) або в складі головних сил.

Завданням зенітного підрозділу є: які підрозділи прикрити, місця слідування в їх колонах, порядок розгортання при зустрічі з противником та взаємодії. Завдання визначаються при організації бойових дій та уточнюються з початком зустрічного бою.

Обмеженість інформації про обстановку, різькі її зміни і динамічність розвитку зустрічного бою вимагають від командирів зенітних підрозділів підтримання більш тісного зв'язку з командиром підрозділу, який прикривається, сусідами, самостійності, рішучості та оперативностi в прийнятті рішення та проведенні його в життя, а від підрозділів - швидкого і рішучого маневру, вміння приготуватися до бою в мінімальні терміни.

З початком зустрічного бою передовим загоном (авангардом) або з початком розгортання головних сил зенітна батарея (взвод) приховано, по найкоротшому шляху, вміло використовуючи складки місцевості, на максимальній швидкості висувається на позицію, зходу розгортається в бойовий порядок і негайно готується до відбиття ударів повітряного противника.

Підрозділ ППО, який може вести розвідку і вогонь під час руху, з початком зустрічного бою зходу розгортається в одну - дві лінії установок (БМ) і прикриває підрозділи, переміщуючись в їх бойових порядках від рубіжу до рубіжу (від однієї позиції до іншої).

По заходіві розвитку зустрічного бою зенітний підрозділ по наказу старшого командира (начальника) здійснює рішучий маневр для прикриття підрозділів, які наносять удар у фланг і тил противнику.

ЛЕКЦІЯ № 21