Лекція 10, 11, 12. Поведінка фірми в умовах ринкових структур.

При вивченні теми «Поведінка фірми на ринку досконалої конкуренції» необхідно сформувати знання щодо характеристики конкурентної фірми, особливостей її поведінки та змісту цілей її функціонування. Сформувати навички щодо аналізу рис, які визначають конкурентну фірму, навички розрахунку фінансово-економічного стану фірми.

Економісти неокласичного напряму визначають умови, в яких виявляється конкуренція, поняттям «ринкова структура».

В умовах досконалої конкуренції діє конкурентна фірма. Вона є ціноотримувачем. Тобто конкурентна фірма не може впливати на ціну й попит, які склалися на ринку галузі в результаті дії всіх його учасників.

Раціональна поведінка фірми буде відображатися в максимальному результаті, який фірма отримує. Це може бути максимальні загальний продукт (TP), загальний дохід (TR), середній продукт (AP), середній дохід (AR), граничний продукт (MP), граничній дохід (MR), або прибуток в різних видах (P). При цьому фірма повинна діяти оптимально, тобто бути в стані рівноваги.

Коли розглядати стан рівноваги фірми відносно такої цілі її діяльності як максимізація прибутку, то необхідно враховувати умову рівності її граничного доходу (MR) і її граничних витрат (MC). Фірма буде розширяти обсяг виробництва доти, поки MC<MR. Коли MC>MR, фірма буде мати збитки. Тому рівновага конкурентної фірми має місце за умов: MC=MR.

Слід розглянути при поєднанні аналізу граничних витрат і граничного доходу з середніми витратами обсяг прибутку фірми. Звісно, що TR=Q*P й TC=AC*Q. Аналіз надає три випадки положення фірми: рівноваги (оптимуму), коли TR=TC; MC=MR; наявності квазиренти , коли TR>TC; MC< MR; наявності збитків, коли TR<TC; MC>MR.

У випадку наявності збитків фірма повинна буде їх мінімізувати, коли ціна на ринку вища за середні змінні витрати. Цей процес буде переводити діяльність фірми у довгостроковий період.

В довгостроковому періоді для окремої фірми зникає різниця між постійними і змінними витратами виробництва. По-друге, на ринку в цілому змінюється кількість фірм. В результаті певних подій буде зникати квазирента або фірма буде становитися беззбитковою й отримувати нормальний прибуток.

Коли ціна дорівнює мінімальним середнім витратам, то галузь знаходиться в стані довгострокової рівноваги: MC=P=AC=LAC.В цьому випадку досягається економічна ефективність як з точки зору використання обмежених ресурсів в даному процесі виробництва, так і з точки зору їх розподілу між різними виробничими процесами.

Слід запам’ятати, що в довгостроковому періоді на ринку досконалої конкуренції ціна має тяжіння до мінімальних середніх витрат (LAC).

В довгостроковому періоді крива пропозиції залежить від типу галузі. Розрізняють три таких типи – а) з незмінними витратами; б) зі зростаючими витратами; в) з такими витратами, що зменшуються. На семінарському занятті необхідно розглянути ці типи (в тому числі й за допомогою математичного моделювання та графіків), і навести конкретні приклади.

На основі аналізу поведінки конкурентної фірми необхідно повернутись до питання виграшу виробника. Виграш виробника розглядається як різниця між ринковою ціною й граничними витратами виробника, яка скоректована на обсяг продукції, яка реалізується. Слід розглянути можливі наслідки державної політики щодо ціноутворення відносно явищ виграшу споживача, виграшу виробника й загального виграшу на ринку.

При вивченні теми «Теорія монополії» необхідно сформувати знання щодо економічного змісту монополії, знання абсолютної монополії як форми ринкової структури. Сформувати навички щодо аналізу форм діяння фірми-монополіста щодо функціонування ринку, навички розрахунку фінансово-економічного стану такої фірми.

В неокласичній теорії монополія визначається як ринкова структура, в якої одна фірма є постачальником на ринок продуктів, які не мають близьких субститутів.

Слід звернути увагу на те, що в літературі розглядають декілька видів абсолютної монополії: закриту монополію, природну монополію, відкриту монополію.

Монополіст є цінопошукачем на відміну від конкурентної фірми, яка є ціноотримувачем. Необхідно зауважити, що крива попиту монополіста співпадає з кривою попиту галузевого ринку. Також необхідно звернути увагу на те, що крива галузевого попиту являє із себе спадаючу криву. Це означає, що абсолютний монополіст не може збільшити продажу без знижки ціни. Знижка ціни відноситься не тільки до граничної одиниці продукту, але також до всіх одиниць продукції, яка реалізується. Тому граничний дохід є меншим, ніж ціна (середній дохід) для кожного рівня виробництва (MR <P=AC).

Крива граничного доходу (MR) знаходиться нижче спадаючої кривої попиту монополії (D). На графіку відображаються області еластичного (обсяги продажів та валового доходу тут зростають за рахунок зниження ціни) й нееластичного попиту (обсяги доходів тут зростають за рахунок збільшення ціни).

В умовах нееластичного попиту зниження ціни товару призведе до від’ємного значення граничного доходу (MR) та зниження валового доходу (TR).

Необхідно зауважити, що фірма монополіст буде нарощувати виробництво доти, поки граничний дохід не стане дорівнювати граничним витратам (MR=MC). При цьому, оскільки MR <P, а також MR < AC, то в даній точці обсягу виробництва фірма монополіст не зможе відшкодувати витрати виробництва. В цій точці обсягу виробництва рівновага на ринку – оптимальний об’єм виробництва, досягається за більших обсягів, ніж за умови MR=MC. Тому за умови максимізації прибутку на ринку буде виникати дефіцит продукту. В цьому випадку фірма монополіст встановлює максимальну (монопольну) ціну. Внаслідок формується монопольна квазірента.

Слід звернути увагу на те, що абсолютна монополія не має кривої пропозиції. Причина цього в тому, що відношення між ціною й обсягом продукту може бути різним.

Неокласична теорія розглядає X-неефективність, коли фактичні витрати виробництва фірми за виробництва якогось оббсягу виробництва вищі ніж мінімально можливі витрати виробництва даного обсягу продукції.

Слід звернути увагу на процес цінової дискримінації та її умови, до яких відносяться: монопольна влада; поділ ринків, неможливість перепродажів.

Необхідно познайомити студентів з класифікацією цінової дискримінації за Пігу: першого ступеня (максимальна ціна для кожного покупця); другого ступеня (ціна в залежності від обсягу покупки або інтенсивності споживання в одиницю часу); третього ступеня (ціна за групами споживацьких сегментів).

В цілому результат діяльності монополії відображається у втратах всіх учасників, виникає так званий «мертвий збиток монополії». Причина його полягає в тому, що на ринку не реалізуються умови рівноваги.

Необхідно враховувати рівень монопольного впливу на ринок. Одним з показників такого рівня є індекс Лернера (L=(P-MC)/Р). За досконалої конкуренції MC=P, тому L=0.

Оскільки більшість монополій є природними, тому їх необхідно регулювати. Оптимальною ціною буде ціна, яка дорівнює граничним витратам (P=MC), яка, з іншого боку, потягне за собою втрати для фірми.

Виникає питання про ціну, яка забезпечує справедливий прибуток – ціну коректної віддачі (P=АC).

При вивченні теми «Монополістична конкуренціята олігополія» необхідно сформувати знання щодо характеристик монополістичної конкуренції та олігополії. Сформувати навички щодо аналізу діяльності фірм структур монополістичної конкуренції та олігополії.

В неокласичній теорії монополістична конкуренція та олігополія розглядаються як форми недосконалого ринку.

Слід звернути увагу на те, що дві форми об’єднує фактор диференціації продукту – відмінності пов’язані із зовнішніми характеристиками продукції. В умовах олігополії диференціація продукції більш широка ніж за умов монополістичної конкуренції (споживачеві буде запропоновано значний ряд типів, марок, стилів і ступенів якості продукту).

Необхідно уявляти, що монополістична конкуренція має спільні риси з конкуренцією: малу частку ринку, неможливість змови, незалежність дій.

Треба зауважити, що крива попиту фірми монополістичної конкуренції співпадає з кривою попиту галузевого ринку, однак цей попит є більш еластичним, ніж попит абсолютної монополії. При цьому цей попит не є абсолютно еластичним, як у конкурентної фірми. Необхідно знати, що фірма монополістичної конкуренції буде нарощувати виробництво доти, поки граничний дохід не стане дорівнювати граничним витратам (MR=MC).

Фірма-монополістичний конкурент у короткостроковому періоді може мати квазіренту або збитки. В довгостроковому періоді фірма монополістичної конкуренції буде знаходитись у стані рівноваги

Слід знати - олігополія має високу концентрацію ринку, для визначення якої використовують індекс Герфіндаля, який являє собою суму квадратів відсоткових часток ринка усіх фірм в галузі:

IH=(%S₁)²+(%S₂)²+(%S₃)²+…+ (%S_n)²,

де %S_n – частка ринку, виражена у відсотках, яка належить фірмі n.

Для засвоєння теми необхідно також вміти розраховувати індекс концентрації для 50 найбільш крупних фірм галузі – індекс Герфіндаля-Хіршмана (H-H index).

Треба сформувати уявлення про поведінку учасників олігополії з точки зору теорії ігор. Наприклад, в умовах дуополії дві фірми вибирають між стратегіями зростання й зниження цін. Мають місце чотири варіанти вибору, вони відображаються у платіжній матриці, в якій кожний квадрат показує дохід фірми в результаті тієї чи іншої комбінації цінових стратегій двох фірм.

З аналізу платіжної матриці важливо уявити що фірми в умовах олігополії можуть вступати у змову. Необхідно розглянути організаційні форми змов – наприклад, картельну змову.

Слід зауважити, що першу теорію олігополії сформульовано А.Курно в 1838 році. Автор припускає, що кожна фірма встановлює ціну за умов незмінних цін конкурентів. Рівновага Курно в умовах абсолютної монополії досягається за монопольної ціни; в умовах конкуренції – за конкурентної ціни; в умовах олігополії – коливається у межах цих двох цін. Необхідно надати математичну інтерпретацію моделі Курно, а також розглянути варіації цієї моделі.

Студенти повинні знати про аналіз ламаної кривої попиту. Ця крива створюється, коли фірми олігополії не вступають в змову. Розглядають три варіанти дій: зрівняння цін (модель Курно); ігнорування зміни цін; змішана стратегія. Характер кривих попиту й граничного доходу олігополіста, який не вступає у змову, залежить від того, чи слідкують конкуренти за змінами цін на його продукцію порівняно з поточною ціною (p₀) чи ігнорують їх.

При викладанні даної теми необхідно звернути увагу на модель цінового лідерства, взаємозв’язок олігополії та реклами, вплив олігополії на економічну ефективність.