Процес прийняття рішень керівними органами страхової компанії.

Ефективний менеджмент – це основа успішної роботи страхової компанії. Процес управління страховою компанією базується на визначенні та постановці цілей, спрямованих на позитивний результат роботи компанії. Всю систему цілей можна класифікувати таким чином:

Маркетингові:

- збільшення частки на ринку;

- формування ефективної системи продажу;

- збільшення обсягів продажу страхових продуктів;

- створення конкурентних страхових продуктів.

Організаційно-технічні:

- оптимізація штатної структури компанії, спрямована на якісне

обслуговування клієнтів;

- створення системи функціональних зв’язків та документообігу;

- впровадження новітніх інформаційних технологій;

- визначення норм, процедур та правил функціонування компанії.

Фінансово-економічні:

- зниження витрат на одного працівника;

- збільшення обсягів страхових платежів на одну особу;

- зростання прибутку.

Управлінські:

- делегування повноважень по ієрархічній вертикалі управління;

- оптимальне співвідношення централізації та децентралізації;

- удосконалення стилю управління;

- формування нової системи цінностей;

- впровадження ефективної системи мотивації персоналу.

Центральною структурою, яка реалізує функції управління страховою компанією є менеджер у зарубіжній практиці або голова правління (директор) в українській практиці функціонування ринку. При цьому виділяють чотири базові операції, які він виконує:

Визначення цілей. Проблемою багатьох керівників страхових компаній єневміння визначати стратегічні цілі. У більшості випадків постановка цілі підміняється доведенням прямої вказівки, яка має директивний характер і не допускає проявів власної ініціативи. Складається ситуація, при якій чимало часу витрачається на доведення вказівок з питань, що мають другорядний характер і можуть бути вирішені працівниками самостійно б межах їхнього кваліфікаційного рівня.

Організація бізнес-процесів. Для виконання поставлених цілействорюється відповідна організаційна структура (відділи, департаменти, управління). Характерною проблемою для вітчизняних страхових компаній є хаотична і нераціональна організаційна структура, при якій функціональні обов’язки працівників розподіляються без врахування реального навантаження та професійного рівня. Для окремих страхових компаній звичайною практикою є створення нових посад під конкретну особу без врахування виробничої необхідності. Непоодинокі випадки, коли діяльність керівництва зводиться до збільшення штату працівників з метою створення враження про масштаби діяльності.

Підтримка мотивації та комунікації персоналу (кадрові призначення,

матеріальне заохочення, кар’єрний ріст тощо). Керівник страхової компанії при формуванні кадрової політики не має права керуватися чинниками іншими, аніж кваліфікаційний рівень працівника. У багатьох випадках втрата ринку, збитки, зменшення прибутків є результатом нераціональної кадрової політики, при якій кваліфікаційний потенціал компанії підмінюється добрими стосунками з родичами, друзями та знайомими.

Аналіз та оцінка отриманих результатів. Для професійної інтерпретаціїрезультатів економічної діяльності страхової компанії необхідно мати достатній рівень знань з менеджменту, фінансів, бухгалтерського обліку, господарського права тощо

У процесі господарської діяльності в рамках страхової компанії виникає сукупність ситуацій, які потребують вирішення на різних рівнях менеджменту. Ці ситуації можна поділити на три групи: стандартні, ординарні, унікальні. До стандартних відносяться ситуації для котрих існує відпрацьоване рішення (оформлення типових полісів, складання та подання звітності тощо). Для ординарних ситуацій основні положення рішення відомі, проте необхідно відпрацювати деталі (розміщення страхових резервів, планування діяльності тощо). Унікальні ситуацій характеризуються відсутністю аналогій їх вирішення (нестандартні страхові випадки, індивідуалізовані потреби страхувальників та ін.).

Управлінська діяльність страхових компаній базується на трьох рівнях: