Контроль-сортування (дефектація).

Вимиті й очищені деталі контролюють і сортують на придатні, відновлювані й негідні. Контроль здійснюється по технічних умовах (ТУ), які оформляються картою окремо на кожну деталь.

На карті є номер деталі. Початок номера вказує на марку автомобіля. У карті є дані про матеріал, термообробку й механічні властивості деталі. Крім того, на карті наведений ескіз деталі із цифровими позначеннями дефектів, перелік дефектів, спосіб їхнього виявлення й розміри деталі: номінальний і припустимий без ремонту. І висновок: що робити, як ремонтувати. Але висновок «бракувати» іноді виявиться передчасним, тому що при відсутності нової деталі треба шукати можливість відновити по ТУ забраковану деталь.

В автомобілі найчастіше виникають наступні несправності:

· відхилення розмірів робочих поверхонь і зміна їхньої геометричної форми;

· відхилення в точності взаєморозміщення робочих поверхонь;

· механічні ушкодження;

· корозія;

· зміна фізико-механічних властивостей матеріалів.

Розміри змінюються через зношування. Звичайно зношування буває нерівномірним, тому воно супроводжується зміною геометричної форми - овальність, конусність, бочкообразність і ін. Наприклад, циліндр двигуна зношується на конус і на овал. Найбільше зношування в районі верхнього поршневого кільця, тому що там найбільша температура й тиск і через цього найгірші умови змащення. Овальність з'являється внаслідок нерівномірного тиску поршня на стінку циліндра. Найбільший тиск виникає в площині руху шатуна. Овальність може бути викликана й деформацією блоку, що виникає при неправильному затягуванні болтів кріплення голівки блоку.

Шийки колінчатого вала зношуються нерівномірно. Так, найбільше зношування шатунних шийок виникає з боку корінних шийок, тому що ці місця постійно навантажені інерційними силами.

Відхилення в точності взаєморозміщення робочих поверхонь виражаються в порушеннях паралельності й перпендикулярності осей і площин, міжосьової відстані, співвісності, торцевому битті й ін. Вони викликаються нерівномірним зношуванням; поверхонь, напругами в деталях, перевантаженнями під час; роботи й ін.

Так, у колінчатого вала двигуна зустрічається биття шийок одна відносно одної, непаралельність шатунних і корінних шийок, торцеве биття фланця маховика й відхилення в радіусах колін. Відхилення в розташуваннях поверхонь спостерігаються часто в корпусних деталей. Механічні ушкодження є наслідком неприпустимих навантажень на деталі або втрати ними міцності на витривалість. У результаті цього з'являються тріщини, злами, вигини, скручування, жолоблення й т.д.

Тріщини виникають звичайно в деталях, що працюють при знакозмінних навантаженнях у районі концентраторів напруг (отвору, жолобника, пази й ін.). Вони з'являються в рамах, кузовах, валах.

Деталі ламаються внаслідок втомлення матеріалів або більших ударних навантажень. Деформації викликаються динамічними навантаженнями. Найчастіше деформуються колінчаті вали, шатуни, карданні вали, рами й кузови.

Корозія виникає при зіткненні деталей з кородуючим середовищем. З'являються суцільні окисні плівки або місцеві плями й раковини. Корозію можна зустріти на робочій поверхні випускних клапанів, у верхній частині циліндрів двигуна, голівках блоку, кузовах.

Зміна фізико-механічних властивостей матеріалів виражається найчастіше в зменшенні твердості й пружності деталей. Твердість поверхні деталей знижується через їхній перегрів або зношування поверхневого загартованого шару. Зменшення твердості пружин змінює їхню пружність.

Придатність деталей визначають зовнішнім оглядом або за допомогою вимірювальних інструментів і пристосувань.

Оглядом оцінюють загальний стан деталі, наявність тріщин, вм'ятин, задирів, пробоїн, зламів, корозії.

Вимірювальними інструментами визначають зношування деталі, відхилення від геометричної форми й взаєморозміщення осей.

Комплектування

Якщо при зборці нових автомобілів діє в переважній більшості принципів повної взаємозамінності деталей, то при ремонті його реалізувати вже значно складніше. Це викликано тим, що під час ремонту разом з новими деталями використовуються в припустимих межах зношені деталі, оброблені під ремонтний розмір. У такий спосіб розміри деталей тут різні. Для якісного ремонту треба деталі попередньо ретельно комплектувати, а іноді й підганяти. Основою для комплектування є технічні умови. Треба мати на увазі, щоб збереглися як посадка з'єднання, так і передбачений конструкцією допуск розмірного ланцюга.

Залежно від необхідної посадки з'єднання, конструкції й розмірів деталей - із припустимим зношуванням, номінального або ремонтного розміру - застосовуються різні методи комплектування.

1. За принципом повної взаємозамінності, без підбора
й припасування деталей. Так комплектуються підшипники кочення
із шейками й гніздами для них, шейки колінчатого вала із вкладишами, карданні зчленування й ін.

2. Без виміру деталей, на око. Так підбираються деталі
шліцьових з'єднань із рухомою посадкою: первинний вал
коробки передач і ведений диск зчеплення, з'єднання карданного вала
та ін. Якість такого комплектування залежить від навичок і сумлінності комплектовщика. Потрібна й велика кількість деталей, щоб було
із чого вибирати.

3. Виміром однієї, двох або декількох деталей. Так комплектуються втулки розподільчого вала з їхніми гніздами в блоці
циліндрів і проміжний вал коробки передач із шестірнями.

4. Виміром зазорів між деталями із застосуванням при цьому калібрів, індикаторних годиників і пристосувань. Так комплектується шліцеве з'єднання.

5. Зважуванням. Комплектуючи поршні й шатуни двигуна, треба враховувати їхні припустимі відхилення по масі.

6. Метод групової взаємозамінності (селективний під­бор). Сутність методу полягає в тому, що деталі, виготовлені з більшими допусками (відхиленнями від номінального розміра), комплектуються в групи, у межах яких допуск уже значно менше. І потім деталі комплектуються вже тільки з однієї групи.

Перевага селективного підбора деталей полягає в тому, що деталі можуть виготовлятися порівняно неточно, значить і дешево, але після розбивки їх на групи можна скомплектувати деталі з точною посадкою, отже, з більшим ресурсом. Недоліком методу є різке підвищення номенклатури деталей. Наприклад, поршні комплектуються по трьох параметрах: зовнішній діаметр, діаметр отвору під палець і маса. Тому селективний підбор застосовують тільки при комлектувані відповідальних з'єднань.

Комплектування істотно впливає на надійність і довговічність ремонтуємого з'єднання.