Поняття й ознаки торгівельної марки. Правова охорона торгівельної марки. Оформлення прав на торгівельну марку.

Основною метою знака для товарів і послуг (який також називається "товарним знаком" або "торговельною маркою") є виділення одного виробника серед однорідних товарів інших виробників.

Знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

При цьому об'єктом знака можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні й інші вказівки або їхні комбінації, виконані в будь-якому кольорі або поєднанні кольорів.

Сама ж правова охорона знаків для товарів і послуг (торговельної марки) здійснюється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 р., відповідно до якого правова охорона надається знакам, які не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі.

Відповідно до ст. 6 (Підстави для відмови в наданні правової охорони) цього Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів”. Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

У відповідності зі ст. 492 (Торговельна марка) ЦК:

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

У свою чергу, згідно зі ст. 493 (Суб'єкти права інтелектуальної власності наторговельну марку) ЦК:

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

2. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Право власності на товарний знак (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до ст 14 (Видача свідоцтва) Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" видача свідоцтва здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості.

Строк дії свідоцтва становить 10 років з дати подачі заявки. Даний строк може бути продовженийУстановою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років.

На підставі отриманого свідоцтва власник знака для товарів і послуг (торговельної марки) одержує виключне право на використання і розпорядження цим знаком за своїм розсудом. Обов'язком власника знака є обов'язок сумлінно його використовувати.

Відповідно норм частин 7, 8, 9 ст. 16 (Права, що випливають із свідоцтва) Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власникові знака надається також право на передачу знака третім особам на підставі договору.

Власник свідчення має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензією у цьому випадку називається той дозвіл, який видає у формі оформленого документа франчайзер (правовласник) своєму франчайзі (правокористувачеві).

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених або наданих за ліцензійним договором, не буде нижчої від якості товарів і послуг власника свідоцтва, і що останній буде здійснювати контроль за виконанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір уважаються дійсними, якщо вони укладені в писемній формі й підписані сторонами.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі й порядку, установлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

У випадку опублікування відомостей про передачу права власності на знак щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг Установа видає нове свідчення на ім'я особи, якому передане це право, при наявності документа про сплату державного мита за видачу свідчення.

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг (торговельну марку) вважається порушенням і тягне відповідальність. На вимогу власника цього знака порушення повинно бути припинено, а збитки, понесені власником, відшкодовані.

Суперечки, пов'язані із правовою охороною знаків для товарів і послуг розглядаються в судовому порядку.