Суверенитет, территориальное верховенство, юрисдикция

Государственный суверенитет (суверенитет государства) –

признак (свойство) публичной (государственной) власти,

который характеризует политико-правовую сущность власти.

«политико-юридическая категория» [Тункин_1994, С. 87]

“Верховна Рада Української РСР, … проголошує державний суверенітет Українияк

верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки

в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.”

[Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55–XII //

ВВР. – 1990. - № 31. – ст. 429 ].

„Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”

[ст. 1 Конституция Украины]

„Суверенітет України поширюється на всю її територію” [ст. 2 Конституция Украины]

„Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” [ст. 5 Конституция Украины]

Территориальное верховенство – составная и неотъемлемая часть государственного суверенитета:

верховенство, самостоятельность, полнота, неделимость власти

в пределах государственной территории.

Верховенство власти – является высшей по отношению ко всем лицам;

Полнота власти – во всех ее конституционных формах:

законодательной, исполнительной и судебной;

Неделимость власти –

исключается действие публичной власти иных государств;

Самостоятельность власти –

участие в межгосударственных отношениях (правосубъектность)

Суверенітет – ознака держави ... є виявом державної незалежності, що дозволяє встановлювати в своїх інтересах презумпцію повноважень на її території стосовно її громадян та для організації її державної влади. [Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К. : 1998, – С. 49]

Суверенітет є ніщо інше, як сукупність повноважень,

зміст і способи здійснення яких визначені міжнародним правом.

Щоразу, коли держава укладає договір з іншою державою або угоду з іншим міжнародним правосуб’єктом, вона поступається деякими із своїх прав, погоджується на деякі зобов’язання і, отже, обмежує таким чином свої повноваження.

[Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К. : 1998. – С. 51]

“Давно признано, что самограничение суверенитета есть проявление суверенитета”

[Черкес_2004, С. 38]