Поняття про рахунки бухгалтерського обліку та їх будова

В бухгалтерському балансі відображають стан об’єктів обліку (активів та пасивів) на відповідну дату. Але протягом звітного періоду під впливом господарських операцій в активах та пасивах постійно відбуваються зміни, які фіксуються в документах. Документи складають по кожній окремій операції і вони не дають цілісної картини змін в активах і пасивах. Тому виникає потреба узагальнювати дані за документами. Для цього призначені такі елементи методу бухгалтерського обліку, як рахунки і подвійний запис.

В бухгалтерському обліку кожну економічно однорідну групу активів, власного капіталу чи зобов’язань позначають відповідним рахунком (наприклад: 10 “Основні засоби”, 30 “Каса” і т.д.).

В обліку застосовують не довільно вибрані рахунки, а систему рахунків, яка дозволяє охопити всі об’єкти обліку.

Отже, рахунки бухгалтерського обліку– це спосіб групування об’єктів обліку за економічно однорідними ознаками, поточного їх обліку і контролю.

Умовно рахунок можна зобразити у вигляді таблиці (схеми), яка складається з двох частин. На початку таблиці вказується назва рахунку.

Д-т Рахунок (найменування) К-т

Таблиця (схема) має дві сторони тому, що в результаті господарської діяльності об’єкти обліку можуть збільшуватись або зменшуватись.

Ліва сторона таблиці називається – дебет, а права – кредит (умовні терміни).

Порядок записів на рахунках наступний:

1) Щоб мати повне уявлення про облічуваний об’єкт, по кожному рахунку показують початковий стан відповідного об’єкта, що називається початковим залишком (початковим сальдо). Початкові залишки записуються на рахунках на 1-е число кожного місяця.

2) Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто показують зміни в стані об’єктів обліку. При цьому збільшення записують в одній стороні рахунку, а зменшення – в іншій.

3) В кінці звітного періоду по рахунку підраховують обороти. Сума змін по дебету і кредиту рахунку за відповідний період (місяць) називається оборотом. Обороти бувають дебетові і кредитові.

4) Маючи дані про початковий залишок облічуваного об’єкта і зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду (кінцеве сальдо).