Загальні принципи застосування економіко-статистичних методів в наукових дослідженнях
Аналіз –це метод наукового дослідження об’єкта шляхом розгляду його окремих сторін та складових частин.
Економіко-статистичний аналіз –це розробка методики, заснованої на використання традиційних статистичних і математико-статистичних методів з метою контролю за адекватним відображенням явищ та процесів, що досліджуються.
Статистичний аналіз даних проводиться в нерозривному зв’язку теоретичного, якісного аналізу і відповідно кількісного інструментарію вивчення їх структури, зв’язків і динаміки. Економіко-статистичний аналіз повинен проводитись з дотриманням наступних принципів, які враховують їх економічну та статистичну градацію.
Економічними принципами є:
●відповідність економічним законам
● адекватне відображення суті економічної політики сучасного етапу суспільно-економічного розвитку
● орієнтація на кінцеві економічні результати
● врахування специфіки об’єкта, який вивчається
До статистичних принципів відносяться:
● чітко визначена ціль економіко-статистичного дослідження
● відповідність систем по горизонталі та вертикалі
● логічний взаємозв’язок між показниками, які характеризують об’єкт чи явище
● комплексність та повнота відображення об’єкта дослідження у статистичних показниках
● максимальний ступінь аналітичності
Дотримання даних принципів поряд із застосуванням методології статистичного аналізу дозволяє здійснити науково-обгрунтоване економіко-статистичне дослідження суб’єктів економіки у відповідності з прийнятою міжнародною методологією обліку та статистики.
Згідно з принципами діалектичної логіки статистика розглядає соціально-економічне явище не ізольовано, а в його різноманітних зв’язках з іншими явищами та зовнішнім середовищем, виявляє фактори, що спричиняють зміни в цих явищах. Статистика застосовує метод наукової абстракції. Він означає абстрагування наших уявлень про процеси, що вивчаються, від випадкового, перехідного, одиничного і виділення в них типового, стійкого.
Особливості статистичної методології пов’язані з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових економічних явищ, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивно існуючих закономірностей. Щоб визначити певний статистичний показник, слід врахувати велику кількість випадків і узагальнити ці дані. Тому статистичні показники називають узагальнюючими.
Інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші закономірності соціально-економічних явищ створюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників. З філософського погляду статистичний показник – це міра, що поєднує якісне і кількісне відображення певної властивості соціально-економічного явища чи процесу. Якісний зміст показника визначається суттю явища і виявляється у його назві: народжуваність, урожайність, прибутковість тощо. Кількісну сторону представляють число та його вимірник.
Показники різняться за своєю аналітичною функцією. Одні характеризують масштаби явищ, другі – структуру сукупності та збалансованість окремих її складових, треті – поширеність явищ чи інтенсивність їхнього розвитку.
Масштаби, розміри соціально-економічних явищ характеризуються абсолютними величинами, кожна з яких має свою одиницю вимірювання: штуки, тонни, кіловати, людино-години, гривні тощо. Вибір одиниці вимірювання залежить від природи, матеріального змісту явища, конкретних задач дослідження та практичної доцільності.
За наявності інформації щодо окремих складових об’єкта дослідження можна проаналізувати його структуру (склад за певною ознакою). Характе-ристиками структури слугують відносні величини – частки, які визнача-ються відношенням розмірів окремих складових об’єкта до загального підсумку і виражаються простим чи десятковим дробом або процентом. Наприклад, частка становить ¼, або 0,25, або 25% загального обсягу.
Інтенсивність поширення явищ визначається відношенням різнойменних абсолютних величин: у чисельнику – обсяги певного явища (кількість подій, фактів), у знаменнику – обсяг середовища, якому це явище (подія) властиве. Наприклад, відношення грошової маси до ВВП (рівень монетизації економіки) в Україні зріс від 18,9% у 2000 р. до 36,1 у 2003 р.
При дослідженні масових явищ і процесів широко використовують середні величини: середня урожайність зернових, середня заробітна плата бухгалтерів тощо. Середня відображає характерні (типові) розміри ознак соціально-економічних явищ в певних умовах простору і часу, розкриває їхні спільні закономірності.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 747;