Тема 8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

1. Визначення. Успіх у навчанні залежить як від правильного визначення його цілей, змісту, так і від способу досягнення цих цілей, тобто, від методів навчання.

Дефініція методу навчання інтегрує в собі два поняття: «метод» і «навчання». Метод у перекладі з грецької означає спосіб просування до очікуваного результату. Навчання ми визначили як взаємодію вчителя й учня з метою передачі та засвоєння соціального досвіду. Синтезуючи зазначені визначення, отримуємо:

До складу методу навчання входять прийоми, дії та операції.

Прийом – це основний компонент методу навчання, спрямований на рішення більш простої задачі. Наприклад, якщо методом навчання буде лекція, то евристична бесіда може виступати в ній як прийом активізації розумової діяльності учнів. Однак в інших умовах евристична бесіда може бути самостійним методом навчання, що включає в себе проблемні питання як прийоми навчання, що регулюють рух учнів від незнання до знання. У цьому проявляється відносністьметоду та прийому в навчанні. Дидактичний прийом містить у собі дію як елемент діяльності, ціль якого не поділяється на більш прості. Дії бувають сенсорні, вербальні, розумові, вольові, моторні тощо. Спосіб здійснення діїназивається операцією. Операції, дії та прийоми являють собою будівельний матеріал, що використовується вчителем для створення та реалізації методів навчання.

Методи навчання в своїй сукупності виступають як багатофункціональна система, що навчає, розвиває, виховує, спонукає до діяльності та контролює засвоєння матеріалу в процесі виконання певної діяльності. У зв'язку з цим прийнято говорити про навчальну, розвиваючу, виховну, спонукальну (мотиваційну) та контрольно-коригуючу функції методів навчання.

Використання методів навчання в педагогічному процесі несе навчальне навантаження. Користуючись комплексом різноманітних методів, діти опановують механізмами учіння, пізнання, спілкування та творчості, а вчитель керує цим процесом. Так, використовуючи репродуктивні методи навчання, школярі вчаться орієнтуватися в потоці відомої інформації, відтворювати та застосовувати наявні знання та способи діяльності. Застосовуючи проблемні методи навчання, вони вчаться виходити за межі відомого.

· Виховна функція методів навчання (як способів взаємодії учасників педагогічного процесу) реалізується в співробітництві цих сторін, що пропонує виконання кожній із них певних ролей, які вимагають відповідального та поважного ставлення одне до одного та до предмета взаємної дії. Це засвоєння норм поведінки відповідно до заданої ситуації, виховання моральних стосунків між дітьми, формування культури інтелектуальної праці. Це виявлення та поповнення нестатків як особистісного, так і інтелектуального плану.

· Розвиваюча функція методів навчання служить формуванню механізму прирощення, в основі якого лежить вихід за межі відомого та досягнутого. Це прирощення психічних функцій (пам'яті, уваги, мислення, мови й ін.), що реалізується в процесі співтворчості вчителя й учнів, це формування механізмів творчості, це самостійний рух шляхом пізнання та учіння.

· Спонукальна функція методів навчання спрямована на розвиток інтересу дітей до матеріалу, що вивчається, та процесу його засвоєння, формування позитивної мотивації навчання, прагнення до пізнання нового, незвіданого. Усе це реалізується в спільній діяльності вчителя й учнів, що характеризується інтелектуальним напруженням, роботою на високому рівні труднощів і супроводжується позитивними емоціями

· Контрольно-коригуюча функція МН забезпечує визначення рівня якості реалізації всіх попередніх функцій і коригує, у разі потреби, дію кожної з них. В даний час достатньо забезпечений (як на змістовному, так і на технологічному рівні) контроль за виконанням навчальної функції, чого не скажеш про три наступні. Проблема їх розробки ще чекає своїх дослідників.