Тактика – складова частина воєнного мистецтва.

Воєнна наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.

Теорія воєнного мистецтва складається:

- стратегії;

- оперативного мистецтва;

-тактики.

1.Стратегія - складова частина воєнного мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

2. Оперативне мистецтво - складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення сумісних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями видів Збройних Сил. Оперативне мистецтво займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.

3.Тактика- складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з’єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Вона ділиться на:

- загальну тактику;

- тактику видів Збройних Сил;

- тактику родів військ (сил флоту);

- тактику спеціальних військ.

Тактика має два аспекти - теоретичний і практичний.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст сучасного бою, розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові якості і можливості підрозділів, частин і з’єднань. Теоретичні положення тактики находять відображення в Бойових статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, воєнно-теоретичних працях.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

Вона включає:

- постійне уточнення даних про обстановку;

- прийняття рішення і доведення бойових завдань до підлеглих;

- планування і підготовку бою;

- ведення бойових дій і управління підрозділами і частинами;

- всебічне забезпечення бойових дій.

Роль тактики в сучасних умовах, як підтверджує досвід Великої Вітчизняної війни, локальних війн і військових навчань, безмірно велика. Це обумовлюється тим, що велике значення в досягненні перемоги над противником продовжує зберігати загальновійськовий бій, а також великі можливості, якими володіє командир для рішення бойових задач. Тому тактика (тактична підготовка) є важливою частиною бойової підготовки військ, провідною навчальною дисципліною у військово-навчальних закладах.

Тактика - сама динамічна область військового мистецтва. Причому зміни в тактиці проходять все швидше по мірі прискорення технічного прогресу і удосконалення засобів збройної боротьби, морально-бойових якостей особового складу.

Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ: рівень її розвитку, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ багато в чому визначає умови досягнення перемоги в бою. Коло задач тактики велике. Воно визначається рівнем розвитку озброєння і бойової техніки, поглядами стратегії на характер майбутньої війни, способи її розв’язання і ведення, конкретними задачами, що виходить з оперативного мистецтва.

Завдання тактики.Тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Вона включає тактику загальновійськових з’єнань, частин і підрозділів, а також видів Збройних Сил і родів військ та спеціальних військ, що входять в Сухопутні війська. Вона вивчає зміст видів бойових дій, роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження, розробляє форми маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки, визначає місце і роль з’єднань, частин і підрозділів, кожного роду військ і спеціальних військ в загальновійськовому бою, завдання, які виконують в ході бойових дій, способи їх сумісного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.

Завданнями тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки. Розробка і удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.

Застосування ядерної, високоточної зброї та інших сучасних засобів збройної боротьби, докорінно змінило характер бою й умови його ведення.

Тактика покликана розкрити ці зміни, досліджувати природу сучасного бою, його характерні риси, закономірності, підготовку, принципи і способи ведення.

Тактика розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої ж зброї противника.

Розгром противника в бою досягається тісним поєднанням вогню, удару і маневру підрозділів, частин і з’єднань різних родів військ і видів Збройних Сил; завдання тактики полягає в тім, щоб знайти оптимальне поєднання цих елементів загальновійськового бою і діючих у ньому сил та засобів.

Важливою задачею тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою; виявлення сильних та слабких сторін озброєння, техніки, організації військ і тактики дій противника.

При вивченні оборонного бою тактика розробляє питання організації і ведення оборони в тактичній ланці, ведення оборонного бою в особливих умовах, в оточенні і при відході.

Вивчаючи наступальний бій, загальна тактика розробляє способи його організації і ведення при прориві оборони, переслідуванні противника, що відходить, наступу з подоланням водних перешкод, способи організації і ведення зустрічного бою, особливості наступу вночі, у місті й інших особливих умовах.

Загальна тактика розробляє також питання пересування військ і розташування їх на місці.

Крім того, тактика вивчає питання керування, всебічного забезпечення бою і виробляє практичні рекомендації щодо їх рішення в різних умовах. Розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань і рівню їхньої бойової підготовки.

Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.

Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначний прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.

Насамперед хотілося б відзначити, щов системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики, як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, ніж це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій. Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, за розрахунками, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових кампаніях — 75%. З цього випливає, щотактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Висновок з 1-го питання. Як видно з розгляду 1-го питання ми можемо зробити висновок, що воєнна наука - це система знань про, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і характерних способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин воєнної науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій. Вона складається:

- стратегії;

- оперативного мистецтва;

-тактики.

Завдання тактики.Тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Вона включає тактику загальновійськових з’єнань, частин і підрозділів, а також видів Збройних Сил і родів військ та спеціальних військ, що входять в Сухопутні війська.

Завданнями тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкої й активної оборони.

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

2 навчальне питання: “Організаційна структура Збройних Сил України. Види Збройних Сил України, їх склад і призначення ”.

Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, аж ніяк не відповідало миролюбному зовнішньополітичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини. Тому першочерговими завданнями Міністерства оборони України стали скорочення військових формувань і техніки до необхідного рівня, приведення їх організаційно-штатної структури та дислокації у відповідність до нових умов, розробка програми будівництва Збройних сил України. Безпрецедентним стало рішення держави про без'ядерний статус і ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу. Одночасно скорочувались і звичайні озброєння.

Ці заходи проводились відкрито, відповідно до міжнародних договорів і під міжнародним контролем. І вже в листопаді 1995 р. Україна виконала свої зобов'язання та привела граничний рівень техніки та озброєння у відповідність до положень Договору про звичайні збройні сили та озброєння в Європі. Із перших місяців формування українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота щодо створення моделі Збройних сил, яка б відповідала вимогам сьогодення. Армія має бути оптимальною за чисельністю, мобільною, усебічно оснащеною із врахуванням принципу оборонної достатності, економічних можливостей держави, постійно підтримувати рівень необхідної боєготовності та боєздатності, бути гарантом територіальної цілісності та незалежності держави. Усі ці параметри знайшли віддзеркалення у Державній програмі будівництва та розвитку Збройних сил України на період до 2017 р.

На підставі прогнозу воєнно-політичної і воєнно-стратегічної обстановки у світі та поблизу кордонів України в найближчій перспективі можливість широкомасштабного застосування воєнної сили проти України є малоймовірною. Проте за певних обставин зберігається ймовірність розв'язання на окремих ділянках (напрямках) її кордонів локальних конфліктів або втягування нашої держави до регіональних воєнних конфліктів. Саме тому вперше в Державній програмі розвитку Збройних сил України викладено рішення про відмову від організації "рівномірної кругової оборони" території держави й зосередження зусиль на відбитті можливої агресії лише на кількох оперативних напрямках, на яких, за певних обставин, виникненням воєнної загрози не можна нехтувати. У зв'язку із цим основними функціями Збройних сил України є: стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорона сухопутного й повітряного простору держави та територіального моря. На підставі розширення функцій Збройних сил України у Державній програмі конкретизовано завдання, суть яких - досягнення Збройними силами спроможності нейтралізувати воєнний конфлікт низької інтенсивності складом військ (сил) мирного часу та забезпечення мобілізаційної готовності до ведення локальної або регіональної війни. Одночасно Збройні сили мають бути постійно готові до участі в миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій силами до однієї бригади (2-3 тис. осіб).

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Збройні Сили України забезпечують:

q стримування збройної агресії проти України та відсіч їй;

q охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом;

q беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до:

q здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану;

q боротьби з тероризмом і піратством;

q посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення;

q протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі;

q ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

q надання військової допомоги іншим державам;

q а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, анти піратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.