Теорія Антуана Огюстена Курно.

Антуан Огюстен Курно (1801-1877) був за фахом математиком. Але це була людина видатної ерудиції і глибокого розуму. Він написав роботи по математиці, філософії, по питанням шкільної освіти, історії філософії. Його ідеї в теорії ймовірності набагато років випередили епоху.

Книги Курно не принесли йому слави при житті. Це стосується також і його роботи „Математичні основи теорії багатства” (1838), яку зовсім не помітив вчений світ навіть у його рідній Франції. У цій роботі Курно цікавиться, при яких умовах прибуток від реалізації товарів досягне максимуму. І якщо через n позначити кількість продавців, то він починає з n=1, тобто з випадку чистої монополії.

Скільки ж причин існує для того, щоб якісні товари купувалися більш охоче, чим інші? Тут і корисність, і купівельна здатність, реклама і т.д. Всі ці причини можна назвати аргументами однієї функції – функції попиту.

Курно вибирає тільки один аргумент – ціну продажу. Він першим в історії економічної думки поставив питання про функцію попиту, і він же першим визначив її і показав як вона виглядає. Сучасна наука вирішила, що більш зручним зобразити аргумент (ціну) по осі ординат, а функцію по осі абсцис. Таким чином функція має такий вигляд (рис. ) де р- це ціна продажу , а Q- обсяг покупок (попит).

Ця крива ринкового попиту відображає реальні кількості споживчих благ, які були куплені за рік по середнім цінам. Тобто крива попиту Курно є емпіричне співвідношення між продажами і цінами.

На основі кривої попиту сформулювали закон поступового зниження попиту – якщо ціна товару зростає, тоді попит буде пред’явлений на меншу кількість цього товару. Але при цьому треба пам’ятати, що крива попиту показує, яку кількість даного товару згідні купити покупці при різних цінах, але при даній ринковій пропозиції, даних доходах споживачів і т.д., тобто всі інші аргументи крім ціни вважаються не змінними.

Курно не тільки знайшов функцію попиту, але й визначив її властивості.

Сукупний доход продавця (R) буде дорівнюватися добутку даної кількості товарів і їх відпускної ціни. Тому, якщо Q=f (p) – є функція попиту , то функція сукупного доходу R=pf (p). Далі Курно вводить функцію сукупних витрат φ(Q). В результаті він отримує функцію сукупного прибутку: П=pf (p)- φ (Q)

Курно знаходить максимум цієї функції і виявляється що він – один єдиний. Результат виходе таким: максимум прибутку монополіста досягається при такому обсязі продукції, коли граничні витрати дорівнюються граничному доходу.

Теорія дуополії .

Крім теорії чистої монополії Курно заложив основу теорії дуополії , тобто n=2. Припускається, що витрати виробництва продукту дорівнюються 0 (нулю) (тобто продавці можуть збільшувати пропозицію цього товару без всяких проблем ): що кожна фірма з двох може заповнити цим товаром весь ринок (тобто задовольнити весь попит, наприклад, на мінеральну воду ).

Оскільки монополії вже нема, продавці не призначують ціни, а, навпаки, пристосовують свій випуск до цін, які призначаються покупцями. Кожний з продавців тому оцінює функцію попиту на свій товар і вирішує скільки товару йому виносити на продаж, при умові, що в конкурента ця величина в даний момент постійна.

Курно зображує ситуацію у вигляді двох кривих, які зображають тільки обсяг випуску продукту на ринок. Для А ця величина є функцією від того, що робить В, а для В – функція від обсягу випуску А. І кожний прагне досягти максимуму прибутку (рис.)

Наприклад, А виробляє товар в обсязі А₁, тоді В буде вважати, що максимум прибутку він отримає, якщо поставить на ринок обсяг В₁. Якщо ж у першого обсяг знизиться до А₂, то другий збільшить свій продаж до В₂. Таким чином іде свого роду гра між конкурентами, доки не досягається точка рівноваги – це точка з координатами - точка перехрещування кривих.

Потім Курно доказує наступне: при любому відхиленні від точки рівноваги з боку А послідує реакція з боку В, за якою може відбутися реакція з боку А і т.д., але всі ці в реакції будуть приводить до точки рівноваги. Тобто стан рівноваги стійкий.

Сучасна теорія дуополії набагато складніша. Вона припускає, що кожна фірма передбачає реакцію конкурента, взаємний зговір їх між собою, а також інші випадки. Однак початок всьому положив Курно.

Двигаючись далі, він дійшов до поняття досконалої конкуренції, коли фірми не мають можливості впливати на стан ринка, і розглянув відповідні ситуації з цінами і прибутками.

Вчасності Курно доказав, що в точці рівноваги дуополістів вони приходять до спільної ціни, яка нижче ціни монополіста, але вище ціни вільної конкуренції. Крім того, максимізація прибутку для монополіста означає самий низький ( з усіх типів ринка) обсяг продукції, а для ринка вільної конкуренції цей же критерій веде до максимально можливого обсягу виробництва.

Досягнення Курно не обмежуються створенням теорії чистої монополії і теорії дуополії. Він також затвердив ідею, що досконала конкуренція є граничним випадком з цілого спектра ринкових структур, визначених в термінах кількості продавців. Курно показав, що дуополісти поступово прийдуть до спільної ціни, яка буде нижча за ціну простої монополії, але вища за ціну вільної конкуренції. Таким чином, монополія виробляє найнижчий обсяг продукції, а вільна конкуренція – найбільший, так що ситуація дуополії знаходиться між ними.