Захист особистих немайнових прав 2 страница

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов’язання є нікчемним (ст. 614 ЦК).Вина потерпілого може впливати на обсяг належного йому відшкодування в сторону зменшення. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ст. 1193 ЦК).

Контрольні запитання:

1. Поняття цивільно-правової відповідальності.

2. Форми і види цивільно-правової відповідальності.

3. Склад правопорушення та умови цивільно-правової відповідальності.

4. Підстави звільнення від відповідальності.

Рекомендована література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1986 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 142.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44.

3. Цивільне право України, академічний курс : підручник (загальна частина) / ред. Я. Шевченко. – т. 1. – К. : Видавничий дім, 2003.

4. Цивільний Кодекс України: Коментар. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2003.

5. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: общие положения / М. И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М., 2000. – С. 615.

6. Цивільне право України : підручник / Є. Харітонов, О. Харитонова, О. Старцев. – Видавництво «Істина», 2009.

ЛЕКЦІЯ № 5

Тема: Об’єкти цивільних прав

План

1. Поняття об’єктів цивільних прав.

2. Речі та майно як об’єкти цивільних прав.

3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об’єкти цивільних прав.

4. Дії, послуги та зобов’язальні вимоги, нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав.

1. Поняття об’єктів цивільних прав

Об’єкти цивільних прав – це матеріальні і нематеріальні блага, зприводу яких виникають цивільні правовідносини.Цивільний Кодекс визначає перелік об’єктів цивільних прав, це:

1) речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, майнові права;

2) результати робіт і послуги;

3) інформація;

4) результати творчої та інтелектуальної діяльності;

5) матеріальні та нематеріальні блага.

Вказаний перелік не є виключним. Речі – це предмети матеріального зовнішнього світу, що знаходяться у твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані. До об’єктів відносяться і результати виконання робіт і надання послуг Результат роботи заздалегідь відомий і визначається особою, що замовила виконання. Послуга на відміну від роботи, це дії чи діяльність, здійснювані на замовлення, що не мають матеріального результату.

За критерієм оборотоздатності об’єкти цивільних прав поділяються:

а) об’єкти, що обертаються вільно;

б) об’єкти, обмежено оборотоздатні;

в) об’єкти, що обертаються вільно;

г) об’єкти, вилучені з обігу.

Більшість об’єктів обертаються вільно, вони можуть відчужуватися, переходити від однієї особи до іншої. До обмежено оборотоздатних об’єктів належать об’єкти цивільних прав, визначені законом як такі, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких допускається за спеціальним дозволом (вибухові речовини, зброя, наркотичні засоби тощо). Крім того, законодавством визначено ряд видів підприємницької діяльності та ряд товарів, здійснення яких дозволяється лише при наявності ліцензії (реалізація алкогольних напоїв, медичних препаратів тощо).

Вилученими з обороту вважаються об’єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою визнання правочину недійсним. До таких об’єктів відносяться: історико-культурна спадщина, природно-заповідний фонд, який перебуває у державної власності, художні цінності, ядерні матеріали та об’єкти ядерної енергетики, що можуть перебувати тільки у державної власності.

2. Речі та майно як об’єкти цивільних прав

Речі – основний вид об’єктів цивільних прав. Це предмети матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. В залежності від особливостей їх правового режиму, цільового призначення та інших критеріїв речі класифікують на:

1. Засоби виробництва і предмети споживання. До основних засобів виробництва належать будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв’язку. Оборотними засобами є сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, запчастини тощо. Предмети споживання – це речі, що використовуються безпосередньо людиною: продукти харчування, одяг тощо).

2. Нерухомі та рухомі речі. Нерухомими є земля, будинки, споруди, мости тощо. Рухомі речі можуть вільно переміщуватися у просторі: морські суди, космічні об’єкти тощо. Основною ознакою розмежування є правовий зв'язок із землею.

3. Речі подільні та неподільні. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (продукти харчування тощо). Неподільною є річ, яка при поділі втрачає первісне значення (телевізор, стіл тощо). Юридичне значення поділу полягає у тому, що при розділі, зокрема спільної власності, подільні речі поділяються у натурі а неподільні поділяються іншим чином: одному із співвласників надається річ, іншому – грошова компенсація частки.

4. Продукція, плоди та доходи. Це все те, що виробляється, добувається, одержується з речі (урожай, відсотки від банківських вкладів, приплід від худоби тощо). Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму продукції, плодів, доходів, що належать власникові, якщо інше не встановлено договором.

5. Речі споживні і неспоживні. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існування у первісному вигляді (продукти харчування). Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (машини, одяг). Юридичне значення поділу у тому, що споживні речі не можуть бути предметом деяких договорів (наприклад, в договорі лізингу, оскільки після закінчення дії договору вона повинна бути повернута лізингодавцеві).

6. Речі, визначені родовими ознаками або індивідуальними. Річ є індивідуальною, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її від інших однорідних речей (автомобіль певної моделі, телевізор тощо). Речі, визначені родовими ознаками, це речі, що вимірюються вагою, числом, міркою. Юридичне значення поділу у тому, що речі визначені індивідуальними ознаками є незамінними, у разі їх втрати, боржник відшкодовує завдану шкоду. Річ з родовими ознаками є замінною, наприклад у договорі позики борошно, цукор тощо.

7. Головні речі та приналежності. Річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням є її приналежністю (фотоапарат і футляр, скріпка і футляр, шафа і шухляди до неї тощо). Приналежність завжди слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Правове значення поділу полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

8. Складні речі та складові частині речі. Складною вважається річ, утворена з кількох речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати її за призначенням, складовою частиною речі є те, що вона може бути відокремлена від неї без її пошкодження. Значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму складових частин речі. Так, при переході права на таку річ її складові частини не підлягають відокремленню, якщо інше не встановлено договором.

9. Майно. Майновий комплекс. Майно – це особливий об’єкт. Під майном розуміється сукупність речей. У зміст поняття «майно» можуть включатися і майнові права, які є невід’ємними від майна. Цілісній майновий комплекс – це підприємство, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. Він включає в себе: усі види майна, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування тощо. Підприємство як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю.

10. Тварини – це особливий об’єкт цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюється законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках і порядку встановленому законом.

3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об’єкти цивільних прав

Гроші – це речі, визначені родовими ознаками. Особливість грошей у тому, що вони оцінюються на за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним еквівалентом вартості будь – якого товару. Грошовий обіг в Україні регулюється законодавством. Законним платіжним засобом на території України є гривня. Іноземна валюта використовується у випадках і порядку, передбаченому законом.

Валютні цінності – це валюта України, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, кошті на рахунках. Вклади у банківських установах, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації тощо), іноземна валюта, банківські метали (золото, срібло, платина тощо). Регулювання ними здійснюється відповідно до Декрету КМ України від 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права і визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи і власником, та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документу іншим особам. Згідно ЦК України (ст.195) у цивільному обігу можуть бути таки групи цінних паперів:

1. Пайові цінні папери, що засвідчують участь у статутному капіталі, надають власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку.

2. Боргові цінні папери, що засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти (облігації, векселі, чеки тощо).

3. Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінним папером (опціони, ф’ючерси тощо).

4. Товаророзпорядчі цінні папери, що надають право їх держателям розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (коносамент, складські свідоцтва тощо).

Регулювання цінними паперами здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФ). Обов’язкові реквізити цінних паперів встановлюються законом. Документ, який не відповідає встановленої формі не є цінним папером.

Права, посвідчені цінним папером можуть належати:

1) пред’явникові цінного паперу;

2) особі, названої у цінному папері (іменній цінний папір);

3) особі, названої у цінному папері, яка сама може здійснювати ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерні цінні папери).

4. Дії, послуги та зобов’язальні вимоги, нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

Об’єктом цивільних прав є дії та послуги. Дії, як об’єкти, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відокремлені від самої зобов’язальної особи (робота по будівництву). Послуги займають особливе місце – це певна діяльність, яка створює не річ а благо для задоволення суспільних потреб (транспортні послуги, охорони, схову тощо). Розрізняють 3 види послуг:

фактичні (договір схову, перевезення);

юридичні (доручення, договір комісії);

комплексні послуги (договір експедиції).

Зобов’язальні вимоги – це право вимоги відповідної суми за певних умов (наприклад, в ТОВ при виході з учасників). Це може бути і право користування землею, якщо воно було внеском у майно ТОВ та інших підприємств.

Нематеріальні блага – це:

- результати творчої діяльності осіб (авторів літературних творів, корисних моделей тощо);

- інформація (це документовані або публічно оголошені відомості про явища, що мали місце або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, порядок її використання встановлюється законом.

Об’єктом цивільних прав є і нематеріальні блага фізичної особи, це честь, гідність людини, її здоров’я, недоторканість, безпека, ділова репутація, таємниця листування, таємниця особистого життя, вільний вибір місця проживання, свобода літературної та художньої творчості та інші.

Контрольні запитання:

1. Поняття об’єктів цивільних прав та їх види.

2. Речі та майно як об’єкти цивільних прав, види речей.

3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об’єкти цивільних прав.

Рекомендована література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1986 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.142.

3. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 508.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44.

4. Цивільне право України, академічний курс : підручник (загальна частина) / ред. Я. Шевченко. – т. 1. – К.: Видавничий дім, 2003.

5. Цивільний Кодекс України: Коментар. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2003.

6. Цивільне право України : підручник / Є. Харітонов, О. Харитонова, О. Старцев. – Видавництво «Істина», 2009.

7. Гелич А. Поняття майна як особливого об’єкту цивільних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 1.

ЛЕКЦІЯ № 6

Тема: Фізичні особи

План

1. Цивільна правоздатність фізичної особи.

2. Цивільна дієздатність фізичної особи.

3. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною.

4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою.

5. Ім’я фізичної особи, її місце проживання.

6. Акти цивільного стану.

1. Цивільна правоздатність фізичної особи

Цивільна правоздатність, це здатність мати права й обов’язки, яка визнається за всіма фізичними особами. Вона виникає з моменту народження людини і припиняється з її смертю. Існування правоздатності означає наявність певного правового зв’язку між державою і особою.

Правоздатність слід відрізняти від суб’єктивного права. Правоздатність – загальна передумова, на підставі якої в особи, за наявності певних юридичних фактів виникає конкретне суб’єктивне право. Вона є можливістю мати зазначені в законі права й обов’язки. Тоді як суб’єктивне право – вже існуюче конкретне право, що належить визначеної особі, правоздатність є завжди у особи, а конкретного суб’єктивного права може і не бути. Правоздатність не може бути передана іншій особі, а більшість суб’єктивних прав можуть бути відчужені.

Правоздатність характеризується певними рисами:

- вона визнається в однаковій мірі за всіма громадянами України;

- вона реальна і гарантована, а це означає, що :

а) жоден громадянин не може бути позбавлений цивільної правоздатності;

б) обмеження цивільної правоздатності можливе лише у випадках і порядку, передбаченому законом;

в) громадянин не може розпоряджатися своєю правоздатністю.

Змістом цивільної правоздатності є сукупність юридичних можливостей придбання конкретних особистих прав і обов’язків, які особа може мати відповідно до законодавства (Конституція України ст. 28,29,33,31,36,39,54).

Зміст цивільної правоздатності не є обмеженим (ст.28 Конституції: особа може займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом).

Правочини, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені

законом цивільні права і обов’язки, є нікчемними. Правовий акт Президента України, акти органів державної влади АР Крим, органів місцевого самоврядування. а також посадових осіб не можуть обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права й обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

2. Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки.

Зміст цивільної дієздатності складається з таких елементів:

а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки;

б) здатність своїми діями здійснювати належні даної собі цивільні права і покладені на неї обов’язки;

в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами;

г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність).

Зміст дієздатності залежить від віку особи, від стану її психіки, з урахуванням цього закон розрізняє кілька видів дієздатності: повну, неповну, часткову.

Повну цивільну дієздатністьмає фізична особа, яка досягла 18 років, повну дієздатність набувають особи, які не досягли повноліття, але зареєстрували шлюб до настання повноліття, с моменту реєстрації шлюбу. Повна дієздатність за цією особою зберігається після розірвання шлюбу, а також у випадку визнання шлюбу недійсним. (ст.34 ЦК).

Ст. 35 ЦК передбачає підстави, коли особі може бути надана повна дієздатність:

- якщо особа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- якщо неповнолітня особа записана батьком або матір’ю дитини;

У вказаних випадках надання повної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи, за письмовою згодою батьків (усиновлювачів), або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - за рішенням суду.

- якщо особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю (повна дієздатність настає з моменту державної реєстрації її як підприємця за наявності письмової згоди батьків, усиновлювачів, або піклувальника).

Часткова дієздатність регламентує обсяг дієздатності малолітніх осіб у віці до 14 років. Таки особи вправі вчиняти дрібні побутові правочини (ст. 31 ЦК).

Під дрібними побутовими право чинами ЦК розуміє правочини, що задовольняють побутові потреби особи, стосуються предмету, що має невисоку вартість і відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну шкоду, відповідають її батьки, опікуни, усиновлювачі.

Неповна цивільна дієздатністьу осіб у віці від 14 до 18 років. Такі особи мають право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати догові банківського вкладу та розпоряджатися внеском, внесеним нею на своє ім’я.

Інші правочини така особа вчиняє за згодою батьків або піклувальників. На вчинення правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова і нотаріально засвідчена згода батьків, піклувальників або усиновлювачів.

За наявністю достатніх підстав за заявою батьків, піклувальників суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися стипендією, заробітком або позбавити цього права.

Неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами на її ім’я в фінансову установу за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів.

Така особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, вона несе відповідальність і за порушення договору, укладеного за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів. При недосягненні майна в неповнолітньої особи, відповідальність несуть батьки, піклувальники, усиновлювачі.

3. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною

Обмеження особи в дієздатності проводиться у судовому порядку відповідно до глави 43 ЦПК України. Підставами для обмеження в дієздатності є:

1) зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо;

2) це ставить його або сім’ю, чи інших осіб, яких ця особа зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Правові наслідки обмеження в дієздатності:

- над такою особою встановлюється піклування;

- вона самостійно може вчиняти лише дрібні побутові правочини, інші правочини – лише за згодою піклувальника (відмова може бути оскаржена до суду);

- одержання заробітку, пенсії,стипендії та інших доходів, розпорядження ними – здійснюється піклувальником (піклувальник може письмово дозолити такій особі самостійно одержувати пенсію, стипендію, заробіток та інші доходи та розпоряджатися ними);

- така особа самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду що завдана нею іншій особі.

Поновлення в дієздатності такої особи проводиться за рушенням суду, якщо вона припиняє зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами та іншими токсичними речовинами.

Недієздатноюможе бути визнана особа якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій, або керувати ними (ст.39 ЦК). Суд приймає рішення про визнання особи недієздатною на підставі медичних документів (Постанова Пленуму ВС України від 28.03.72р. “Про судову практику по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» із змінами та доп.). Особа визнається недієздатною з моменту набуття законної сили рішення суду, або з дня вказаного в рішенні. Над такою особою встановлюється опіка. Особа може бути поновлена в дієздатності за рішенням суду в разі значного поліпшення і психічного стану, вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст.42 ЦК, ч.3,4 ст.260 ЦПК). Це справи окремого провадження, підставою для порушення справи є заява в суд а не пред’явлення позову.

4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою якщо:

- вона відсутня в місці постійного проживання;

- протягом одного року не отримані відомості про її місце перебування;

- невідомість місця перебування не можна усунути за допомогою заходів ужитих зацікавленими особами державними органами.

Початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим у якому були отримані останні відомості про відсутню особу, якщо неможливо встановити день останніх відомостей про особу. А якщо неможливо встановити місяць, то початком відсутності вважається перше січня наступного року.

Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою:

1. Над майном такої особи встановлюється опіка.

2. Утриманці мають право на державну допомогу.

3. Припиняється договір доручення і дія доручення виданої ним чи йому.

4. Подружжя такої особи має право розірвати шлюб у спрощеному порядку.

Правові наслідки при появі такої особи:

1. Суд скасовує своє рішення про визнання особи безвісно відсутньої.

2. Шлюб може бути поновлений за рішенням суду або зареєстрований знову, якщо особа не знаходиться в іншому шлюбі;

3. Припиняється опіка над майном.

4. Припиняється виплата пенсії утриманцям.

Фізична особа може бути оголошена померлою якщо:

- вона відсутня в місці її постійного проживання;

- протягом трьох років не має відомостей про її місце перебування;

- невідомість місця перебування не можна усунути за допомогою заходів ужитих зацікавленими особами і державними органами.

Перебіг строку починається у такому ж порядку як і при визнанні особи безвісно відсутньої.

Трьохрічний строк скорочується до 6 місяців якщо особа пропала безвісті при обставинах що загрожували смертю, або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, до 2х років якщо особа пропала безвісті у зв’язку з воєнними діями. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою:

1. Відкривається спадщина (спадкоємці не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно що перейшло до них в спадщину).

2. Утриманці мають право на одержання державної допомоги.

3. Шлюб припиняється.

4. Припиняється договір доручення і дія доручення.

Правові наслідки появи фізичної особи яка була оголошена померлою:

1. Суд скасовує своє рішення про оголошення особи померлою.

2. Шлюб відновлюється, якщо дружина або чоловік не зареєстрували інший шлюб за рішенням суду або реєструється знову.

3. Ця особа має право вимагати повернення майна яке перейшло у спадщину спадкоємцям:

а) якщо майно перейшло до держави, АР Крим, або територіальних громад – то воно повертається в натурі, а якщо воно не збереглося то повертається його вартість;

б) якщо майно перейшло родичам, або безоплатно іншим особам – то воно повертається в натурі, а якщо майно перейшло за відплатним договором то тільки у разі якщо ця особа що придбала майно знала що особа яка оголошена померлою жива. Не повертається безоплатно придбане і збережене майно, придбане за набувальною давністю а також гроші і цінні папери.

5. Ім’я фізичної особи, її місце проживання

Кожна фізична особа має ознаки які її індивідуалізують – це ім’я. Право на ім’я найважливіше не майнове право особи, це право не відчужуване. Ст.294 ЦК передбачає право кожної фізичної особи на ім’я і право на транскрипційний запис свого прізвища та імені відповідно до національної традиції. При здійсненні окремих прав особа має право використовувати псевдонім. Особа якій виповнилося 16 років має право змінити своє прізвище, ім’я, а з 14 років за згодою батьків.

Особа має право використовувати ім’я в усіх засобах своєї життєдіяльності. Це право підлягає захисту способами і в порядку передбаченому в законі. Захист права на ім’я може здійснюватися шляхом:

- визнання права на ім’я;

- визнання правочину не дійсним;

- припинення дій які порушують право на ім’я;

- відновлення становища яке існувало до порушення права;

- відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Місцем проживання фізичної особи є місце, де особа постійно проживає (житловий будинок, квартира, вулиця, місто).

Особа, яка досягла 14 років вільно обирає собі місце проживання його батьків, опікунів, усиновлювачів. Місце проживання має значення для здійснення і захисту прав фізичної особи, забезпечення стійкості цивільних правовідносин.

6. Акти цивільного стану

Акти цивільного стану – це юридичні факти (події та дії) з якими закон пов’язує виникнення, зміну та припинення правового положення особи як суб’єкта прав та обов’язків.

Ці факти підлягають реєстрації в органах ДРАЦСу. Акти цивільного стану – це засвідчені державою факти народження, смерті, шлюбу, установлення батьківства, зміни прізвища, імені, по-батькові.

П.2 ст.49 ЦК відносить до таких актів і придбання громадянства, вихід з громадянства, його втрата, тощо.

Акти цивільного стану реєструються місцевими відділами ДРАЦСу, а в сільській місцевості і селищах – виконавчими комітетами сільських, селищних рад. При реєстрації актів цивільного стану повинні бути подані документи що підтверджують факти, що підлягають реєстрації, а також документи, що засвідчують особистість заявника. Виправлення помилок і внесення змін у записі актів цивільного стану при відсутності суперечки і наявності достатніх підстав провадиться органами РАЦСу, у випадках спору – в судовому порядку. При загибелі чи втраті актових записів вони можуть бути відновлені.

Контрольні запитання:

1. Поняття цивільної правоздатності.

2. Характерні риси правоздатності.