Захист особистих немайнових прав. 4 страница

У процесі виконання договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розірвання. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 ст652 ЦК – змінений за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після ії виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових ін­тересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе й заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускаєть­ся за рішенням суду у виняткових випадках коли розірвання дого­вору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шко­ду, яка значно перевищує затрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. У разі розірвання договорі зобов’язання припиняються. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не вста­новлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Діловій практиці також відома і пролонгація дії договору на но­вий строк. Застереження про порядок пролонгації договору може міститись і в самому тексті договору, а також здійснюватись шля­хом укладення додаткової угоди до договору.

Контрольні запитання:

1. Поняття та значення договору.

2. Види договорів.

3. Зміст договору.

4. Укладення , зміна , розірвання договору.

Рекомендована література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1986 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.142

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003: //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44

3. Цивільне право України, академічний курс, підручник, загальна частина т. 1

/ ред.Я. Шевченко,. - К.: Видавничий дім , 2003р.

4. Цивільне право України, підручник. / Є. Харітонов , О. Харитонова О., О. Старцев - ,: Видавництво «істина», 2009

5. Цивільний Кодекс України: Коментар, - Харків, ТОВ “Одіссей”, 2003.

6. Яворська О. Договори приєднання: проблеми правового регулювання. // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - №10. – С.93

ЛЕКЦІЯ №15

Тема: Виконання зобов’язань.

План:

1. Поняття виконання зобов’язань.Принципи виконання зобов’язання.

2. Суб’єкти виконання зобов’язання.

3. Заміна осіб в зобов’язанні.

4. Місце та строк виконання зобов’язання.

5. Предмет та спосіб виконання зобов’язання.

1. Поняття виконання зобов'язань:

Виконання зобов'язання — це здійснення боржником дії (або утри­мання від дії), які є об'єктом зобов'язального правовідношення.

Виконання зобов'язання здійснюється за загальними правила­ми або принципами виконання зобов'язань.

Принципами виконання зобов’язання є:

1) виконання в натурі ;

2) належне виконання зобов’язання;

3) реальне виконання зобов’язання.

Доки зобов'язання не порушено жодною зі сторін, воно має вико­нуватися у точній відповідності зі всіма елементами, що становлять його зміст (за предметом, строком, способом тощо). У цьому разі ре­альне виконання означає належне виконання, і не лише боржник має належно його виконати, а й кредитор не має права ухилятися від прийняття такого виконання. Але коли зобов'язання порушено, можливість належного виконання у повному обсязі виключається, проте зберігається можливість фактично здійснити ті дії, що є ос­новною метою зобов'язання, тобто виконати його в натурі³.

У пер­шому випадку виражена сутність виконання як вчинення певної дії, у другому — якісна характеристика дії (утримання від дії).

Принцип належного виконання зобов'язання

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися на­лежним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 527 ЦК України закріплює обов'язко­вість виконання зобов'язання належними сторонами.

Поняття належного виконання зобов'язання охоплює виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета та належним способом. Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із ви­щевказаних вимог, таке виконання вважається неналежним. А коли боржник взагалі не вчинив дії (або не утримався від дії), яка складає предмет зобов'язання, або допустив порушення таких умов, що нада­ють кредитору право відмовитися від прийняття виконання і остан­ній реалізував це право, має місце невиконання зобов'язання.

2. Суб'єкти виконання.

Коли суб'єктами зобов'язання є тільки дві особи, то одна з них, яка є кредитором, може вимагати виконання зобов'язання у повно­му обсязі тільки від тієї особи, яка виступає як боржник. За загальним правилом зобов'язання має бути виконане кредито­рові боржником особисто. Але у випадках, встановлених законом або договором, та коли це випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та суб'єкти його виконан­ня можуть не збігатися, оскільки відповідно до ст. 528 ЦК України виконання зобов'язання може бути покладено боржником на іншу особу. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, за­пропоноване за боржника іншою особою. Але коли остання не вико­нає зобов'язання або виконає його неналежним чином, це зобов'я­зання повинен виконати сам боржник. Крім того, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпе­ки втратити право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і за­стосовуються положення статей 512-519 ЦК України.

Коли суб'єктами зобов'язального правовідношення є лише дві особи — кредитор і боржник, то цілком ясно, кому надавати вико­нання. Але на практиці трапляються зобов'язання з множиною осіб у зобов'язанні. У ст. 540 ЦК України закріплений частковий порядок виконан­ня зобов'язань із множиною осіб:

- якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен викона­ти зобов'язання у рівній частці, якщо інше не встановлено догово­ром або актами цивільного законодавства.

- солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випад­ках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподіль­ності предмета зобов'язання . Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із борж­ників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед креди­тором.

Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зво­ротну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено Договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку тому із них, хто у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає у рівній частці на всіх солідарних боржників. Відноси­ни за взаємними розрахунками між боржниками після того, як один із них виконав солідарний обов'язок, також мають зобов'я­зальний характер і називаються регресними зобов'язаннями.

За регресним зобов'язанням кредитор (регредієнт) зобов'язаний перед третьою особою до виконання, вправі віднести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія чи бездіяльність якого обумовили залучення кредитора до такого виконання. Характерними ознаками регресного зобов'язання є:

його по­хідний характер щодо основного зобов'язання;

один або всі його учасники єтакож суб'єктами основного зобов'язання;

3) виконання одним із них основного зобов'язання або навіть саме його виникнен­ня обумовлюється дією чи бездіяльністю осіб, з якими внаслідок цього і встановлюється регресне зобов’язання.

Регресні зобов'язання можуть виникати не лише внаслідок вико­нання солідарного обов'язку одним із боржників, а також і в інших випадках, встановлених законом.

3.Заміна осіб у зобов'язанні.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такійчерговості, якщо інше не встановлено договором (ст. 534 ЦК України):

— у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

— у другу чергу сплачуються відсотки і неустойка;

— у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У разі збільшення встановленого законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобо­в'язанням на утримання фізичної особи (на відшкодування шкоди, завданої життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках, встановлених законом або договором), пропорційно збільшується .

Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов'яза­на провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторо­ни договір може бути розірваний за рішенням суду.

За користування чужими коштами боржник зобов'язаний спла­чувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізични­ми особами.

Спосіб виконаннязобов'язання перебуває у прямій залежності від предмета виконання. Зобов'язання може виконуватись:

1) у фор­мі однократного акта;

2) у формі кількох відокремлених у часі дій. Крім того, чинне цивільне законодавство передбачає можливість виконання зобов'язання внесенням боргу у депозит нотаріуса.

Відповідно до ст. 529 ЦК України кредитор має право не прийма­ти від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не ви­пливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Тоді належ­ним визнається лише виконання в повному обсязі у формі однократ­ного акта. На практиці кредитор може і не реалізувати це право. Тоді часткове виконання, здійснене за його згодою, буде вважатися на­лежним виконанням. Про згоду кредитора прийняти часткове вико­нання можуть свідчити: пряма заява, конклюдентні дії (приступив­ши до використання частково виконаного, кредитор вважається тим, хто прийняв виконання, навіть якщо він заявив про свою відмову від нього).

Відмова від часткового виконання має бути виражена або у фак­тичному його неприйнятті, або, якщо це неможливо (наприклад, коли товар вже доставлений транспортною організацією), у заяві про відмову.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор, якщо цього ви­магає боржник, повинен видати останньому розписку про одержан­ня виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. При цьо­му боржникові повертаються всі боргові документи, які він видав кредиторові, а в разі неможливості їх повернення кредитор повинен вказати про це у своїй розписці. У разі відмови кредитора поверну­ти борговий документ, видати розписку на підтвердження виконан­ня зобов'язання боржник має право затримати виконання, а креди­тор у цьому разі вважається як такий, що прострочив його прийнят­тя.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує вико­нання зобов'язання. Цей факт свідчить про припинення останнього, оскільки сторони вчинили дії, що складали предмет виконання зо­бов'язання.

Спеціальним способом виконання є внесення боргу у депозит но­таріуса. Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право вико­нати зобов'язання внесенням належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі:

- відсутності креди­тора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

- ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їх боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора про внесення боргу в депозит у порядку, встановленому законом.

Контрольні запитання:

1. Поняття виконання зобов’язань.Принципи виконання зобов’язання.

2. Суб’єкти виконання зобов’язання.

3. Заміна осіб в зобов’язанні.

4. Місце та строк виконання зобов’язання.

5. Предмет та спосіб виконання зобов’язання

Рекомендована література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1986 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.142

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003: //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44

3. Цивільне право України, академічний курс, підручник, загальна частина т. 1

/ ред.Я. Шевченко,. - К.: Видавничий дім , 2003р.

4. Цивільне право України, підручник. / Є. Харітонов , О. Харитонова О., О. Старцев - ,: Видавництво «істина», 2009

5. Цивільний Кодекс України: Коментар, - Харків, ТОВ “Одіссей”, 2003.

ЛЕКЦІЯ №16,17

Тема:. Способи забезпечення виконання зобов'язань.

План:

1. Способи забезпечення виконання зобов’язання

2. Неустойка, її види.

3. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язання..

4. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання..

5. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання..

6. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

1.Способи забезпечення виконання зобов’язання :

Зобов'язання є правовідносинами, тому вони охороняються за­собами примусового характеру. Ці засоби можна поділити на дві групи. До першої групи належать так звані загальні міри (спонукання до виконання зобов'язання, покладення обов'язку відшкодувати за­подіяні його порушенням збитки тощо), що застосовуються у всіх випадках, за винятком тих, що виключені законом, договором або характером встановлених відносин. До другої групи належать так звані спеціальні забезпечувальні міри, що застосовуються лише для забезпечення тих зобов'язань, для яких вони безпосередньо встановлені законом або договором. Останні у цивілістиці називаються способами забезпечення вико­нання зобов'язань.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Але законом або договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Кожен із способів забезпечення виконання зобов'язань має певні особливості, обумовлені ступенем та механізмом впливу на боржни­ка, але підкорені одній загальній меті — спонукати боржника вико­нати зобов'язання належним чином.

Забезпеченню підлягає тільки дійсне зобов'язання. При цьому недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Але недійсність правочину що­до забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиня­ється у письмовій формі. Цей припис має імперативний характер, тому його порушення призводить до нікчемності вказаного право­чину.

2. Неустойка та її види.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойка:

1) застосовується незалежно від заподіяння збитків;

2) не вимагається, як правило, надання позивачем інших дока­зів, окрім доказу факту порушення договору;

3) розмір неустойки здебільшого дає можливість відновити май­нові втрати, якщо вони мали місце;

4) неустойка звичайно застосовується у ході виконання договору за порушення кожного обов'язку, кожної умови, а не за невиконан­ня договору в цілому, що є для кредитора певною перевагою, бо він уже в момент правопорушення володіє достатньо оперативним засо­бом, щоб спонукати боржника до виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлю­ється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони не мають право зменшити розмір неустойки, встановле­ний актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста­вин, що мають істотне значення.

Формами неустойки є штраф і пеня. Штраф— це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне ви­конаного зобов'язання.

Пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не­своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день про­строчення виконання.

Залежно від підстав встановленнянеустойка може бути договір­ною (якщо умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановле­ні угодою сторін) або законною (нормативною), коли умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановлені нормативними актами, що регулюють відповідний вид зобов'язань.

Залежно від співвідношення права на неустойку з правом на від­шкодування збитків розрізняють чотири види неустойки (ст. 624 ЦК України): штрафну, залікову, виключну та альтернативну.

Штрафною називається неустойка, що підлягає стягненню у пов­ному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Це загальне правило, і звідси випливає, що інші види неустойки застосовуються лише тоді, коли вони прямо встановлені законом або договором.

Заліковою називається неустойка, коли відшкодуванню підляга­ють як неустойка, так і збитки, але лише в частині, в якій вони не покриваються неустойкою.

Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання тільки виплатою неустойки, взагалі виключаючи вимогу про відшкодування збитків.

Альтернативна неустойка надає кредитору можливість вибору стягнення неустойки чи відшкодування збитків. При цьому вибір має бути зроблено тільки один раз, тому у випадку стягнення не­устойки кредитор втрачає можливість у майбутньому (після вияв­лення збитків та їх розміру) відмовитися від неустойки та вимагати відшкодування збитків. Зазначені особливості альтернативної не­устойки спонукають кредитора утримуватися від її стягнення до то­го моменту, коли буде ясно, що саме більш вигідно стягувати — не­устойку чи збитки. Саме тому даний вид неустойки на практиці за­стосовується рідко.

3. Порука.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручи­тель поручається перед кредитором іншої особи (боржника) за на­лежне виконання нею свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частко­во або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого пору­кою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як со­лідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена субсидіарна відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено дого­вором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний по­відомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.