Теоретичному рівнях досліджень

До методів, що застосовують на емпіричному й теоретич­ному рівнях досліджень, відносять, як правило, абстрагуван­ня, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання та ін.

Абстрагування має в розумовій діяльності універсаль­ний характер, оскільки кожний крок думки пов’язаний саме з цим процесом або з використанням його результатів. Зміст цього методу полягає в уявному відході від несуттєвих влас­тивостей, зв’язків, відношень предметів і в одночасному виді­ленні, фіксуванні однієї чи кількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагу­вання, що називається абстракцією. Під результатом аб­страгування розуміють знання про деякі сторони об’єктів. Процес абстрагування – це сукупність операцій, які при­водять до отримання такого результату (абстракції). Прикла­дом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога, книга та ін. Абстрагування дає змогу замі­нити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов’язаний з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.

Аналіз – це метод пізнання, який дає змогу поділити пред­мет на частини. Синтез, навпаки, є наслідком з’єднання окре­мих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Аналіз та синтез взаємопов’язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об’єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.

Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використову­ються на стадії поверхового ознайомлення з об’єктом. При цьому здійснюється виділення окремих частин об’єкта, ви­явлення його властивостей, проводяться найпростіші вимі­рювання, фіксація безпосередніх даних, що лежать на по­верхні. Цей вид аналізу і синтезу дає можливість пізнати явище, однак для проникнення в його сутність він недо­статній.

Зворотний, або елементарно-теоретичний, аналіз і син­тез широко використовуються для вивчення сутності дослі­джуваного явища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деяких теоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-наслідкових зв’язках різноманітних явищ.

Найглибше проникнути в сутність об’єкта дає змогу структурно-генетичний аналіз і синтез. При цьому поглиблено вивчають причинно-наслідкові зв’язки. Цей тип аналізу і синтезу потребує виділення в складному явищі таких еле­ментів, таких ланцюгів, які є центральними, головними, що вирішально впливають на всі інші сторони об’єкта.

Індукція та дедукція. Дедуктивною називають таку ро­зумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на підставі знання загальних властивос­тей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.

Під індукцією розуміють перехід від часткового до за­гального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та індукція – взаємопротилежні методи пізнання.

Є кілька варіантів установлення наслідкового зв’язку між методами наукової індукції:

· метод єдиної подібності. Якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають лише одну загальну обставину, а всі інші обставини різні, то саме ця подібна обставина є причиною явища, яке розглядається;

· метод єдиної розбіжності. Якщо випадок, у якому до­сліджуване явище настає, і випадок, в якому воно не настає, в усьому подібні і відрізняються тільки однією обставиною, то саме ця обставина, наявна в одному випадку і якої немає в іншому, є причиною явища, котре досліджується;

· об’єднаний метод подібності і розбіжності – комбіна­ція двох перших методів;

· метод супутніх змін: коли виникнення або зміна одно­го явища викликає певну зміну іншого явища, то обидва вони перебувають у причинному зв’язку між собою;

· метод решт: якщо складне явище викликане склад­ною причиною, котра являє собою сукупність певних обста­вин, і відомо, що деякі з них є причиною частини явища, то решта цього явища викликається обставинами, що залиши­лися.