Насипні ґрунти. Проектування на насипних ґрунтах.

До насипних відносяться ґрунти з порушеною структурою, нашарування яких утворені в результаті відвалів, відсипань будівельних котлованів, намиву, розкривних робіт при відкритій розробці корисних копалин, а також відвали відходів одного або різних видів виробництва, звалища побутових відходів і т. п. Деформованість насипних грунтів залежить від ступеня однорідності їх складання, способу і давності утворення, а також складу грунтів і відходів.

При проектуванні фундаментів на основах, що складені насипними ґрунтами, слід ураховувати: мінливість та неоднорідність складу, нерівномірність стисливості, здатність до самоущільнення протягом часу, ущільнення від вібраційних навантажень, замочування і розкладання органічних речовин, що містяться у насипу.

Примітка.У насипних грунтах, що складаються зі шлаків та глин, необхідно враховувати можливість їх набрякання при замочуванні водою або хімічними відходами виробництв.

40. Набухання - це збільшення об'єму ґрунту при зволожуванні. Найбільше набухання мають глинисті ґрунти з високим вмістом колоїдів. При значному набуханні руйнується структура ґрунту. Усадка - процес, протилежний набуханню. При сильній усадці розриваються корні рослин, збільшуються витрати вологи. Чим більше набухання ґрунту, тим сильніше його усадка. Для поліпшення фізичних та фізико-механічних властивостей ґрунту використовують комплекс засобів: внесення органічних добрив, обробіток багаторічних трав, вибір термінів та прийомів обробітку ґрунту в залежності від стану його зволоження, використання засобів, що знижують ущільнювання ґрунту транспортними засобами (мінімізація обробітку тощо).

41. Інженерно-геологічні умови з урахуванням факторів природних та техногенних процесів і видів специфічних ґрунтів за категорією складності поділяються на: прості (І категорія), середньої складності (II категорія) та складні (III категорія).

Згідно з ДБН А.2.1-1-2008 «Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва» та роз'яснення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна ПАН України від 18.06.2013 № 01-7-381 складними інженерно-геологічними умовами вважають інженерно-геологічні умови II та III категорій складності, які визначаються за особливістю рельєфу, гідрогеологічного режиму, наявності сейсмічності 6 і більше балів, присутністю потенційно небезпечних природних і техногенних процесів, серед яких: селі, лавини, переробка берегів річок, озер, водосховищ, підтоплення територій, карст, суфозія, схилові процеси (зсуви,обвали, соліфлюкція); а також специфічними видами ґрунтів, які складають будівельний майданчик, серед яких, зокрема, багаторічно мерзлі, просідаючі, набухаючі, органо-мінеральні та органічні, засолені, елювіальні, техногенні.

Інженерно-геологічні умови будівництва у всіх випадках слід розглядати в комплексі як взаємопов'язану і органічну систему складових природно-геологічної та техногенної ситуації.

Залежно від інженерно-геологічних умов:

- до ІІ-ї категорії складності відносять території з обмеженим (до 20% площі) поширенням специфічних грунтів, з обмеженим (до 5% площі) розвитком потенційно небезпечних природних і техногенних процесів, cейсмічністю 6 балів, рівнем ґрунтових вод більше 5 м і менше 10 м, нахилом вільної поверхні ґрунту до 15 градусів;

- до ІІІ-ї категорії складності відносять території з поширенням (понад 20% площі) специфічних ґрунтів, з розвитком (понад 5% площі) потенційно небезпечних природних і техногенних процесів, сейсмічністю 7 і більше балів, рівнем ґрунтових вод менше 5 м, нахили вільної поверхні ґрунту 15 і більше градусів.