Історична географія кінця ХVІІІ — 80-х рр. ХІХ ст.

Цей історико-географічний зріз охоплює період становлення капіталістичного способу виробництва, закінчується депресією 80-х рр. ХІХ ст. і переходом до монополістичного капіталізму.

До 80-х рр. ХІХ ст. в передових країнах Європи і США — панує велика машинна індустрія.

В Англії з кінця ХVІІІ ст., в США — 30-і роки ХІХ ст., Франції — 40-і роки ХІХ ст., Німеччині — 60-і роки, Росія — 40-90 роки ХІХ ст.

1.Фізична географія — з ХІХ ст. - потепління, підвищення річних температур, зменшення холодних зим у 2 рази, особливо посилюється з 2-ї половини ХІХ ст. Якщо у першій половині ХІХ ст. похолодання в березні (по Європі) були нижче на 0,3˚, ніж у попередній період, то до кніця ХІХ ст.в Європі відбуваються зміни клімату у бік меншої континентальності — збільшується кількість опадів, зменшується (на 2˚) амплітуда зимових і літніх температур. Відбуваються зміни у природно-географічних зонах — степ наступає на лісостеп, лісостеп — на ліс.

Особливе значення — діяльність людини - вичерпання в Європі лісів, збільшення експлуатування земель, збільшення здобичі корисних копалин.

3.Економічна географія — значні зміни:

1.аграрна зона із Західної Європи — у Східну Європу, США, Канаду, Австралію. В основі — товарне землеробство, навіть в Росії, особливо- Чорноземна область, Дон, Кубань. Застосування машин, добрив — збільшення посівних площ — США, Канада. Виделення нових тваринницьких районів — вовняна промисловість — Південна, Західна Австралія — тільки вівчарство.

2.Стрибок у розвитку транспорту — з 30-х років — початок будівництва мережі залізниць. На 1840 р. - 9 тис. км, 1870 р. - 210 тис. км. Особливо густо — Англія - 1850 р. із 39 тис. км. по світу 11 тис, до 1870р. - Німеччина, США.

3.Розвиток світової торгівлі, розширення світового ринку, золота лихоманка — різке зростання значення Тихого океану. Велике значення — паровий флот. 1803 — Франція, 1807 — США, 1812 — Англія (1823- Україна).

4.Починається будівництво мережі каналів, в тому числі стратегічного значення. 1869 — Суецький канал — шлях до Індії. 1825 — в США система каналів по північноамериканських озерах.

5.Поява всесвітньої системи зв'язку 1850 — телеграфний зв'язок Англія — Європа, 1864 — Англія — Індія.

6. Поява спеціалізованих промислових регіонів у межах однієї країни. В Англї — Ланкашир — бавовняна промисловість, Чорний край (західніше Бірмінгема) - металопромисловість. Німеччина — Рейнсько-Вестфальський металургійний район. США — північно-східний промисловий район.

7. В країнах Європи і США — повне відділення промислових раонів від сільськогосподарських: Англія — сільськогосподарська лише південно-східна частина; США — сільськогосподарський — Середній Захід, Південь — плантаційне господарство; Німеччина - сільськогосподарська Пруссія — 1-е місце в світі — картопля і цукровий буряк; Росія - Поволжя, Дон, Кубань, Лівобережна і Південна Україна.

8. Колонії залишалися аграрно-сировинними додатками, вони все більше стають центрами монокультур. Відміність від попереднього — спеціалізація окремих районів. Індія — джут (гирло Ганга), бавовна, чай (Ассам), пшениця (Пенджаб), арахіс (Мадрас). Китай — чай — південний схід , шовк — центральні райони. Австралія - південний схід — м'ясо-молочна промисловість. Нова Зеландія — виробництво масла і сиру. Канада — район прерій — пшениця, південний схід — хутровина.

2. Для етнічної географії характерно: у зв'язку з промисловим переворотом — зсуви в географії населення (урбанізація). Але в країнах нерівномірно:

В Англії до 80-х рр. - міське населення - 80%

Франції близько 33%

Німеччині 35%

США 23%

Росія — початок ХІХ ст. - 5%. Відмінність Росії — не відбувається скорочення сільського населення.

В Європі відбувається збільшення тривалості життя і скорочення смертності. Ріст загальної кількості населення:

1800 р. - 919 млн чол; 1900 р. - 1817 млн чол; доля Європи – 18%, в Азії – зниження, Африка – теж (вивіз рабів).

Німеччина на 1870 р. народжуваність 39 (на 1 тис. чол.) смертність 27

Англія 34 22

Франція 26 24

Іспанія 38 31

Італія 35 30

Для даного періоду характерно посилення рухів населення у формі еміграції.

США 1841-50 рр. - 1,7 млн іммігрантів

1851-60 рр. - 2,6 млн

1861-70 рр. - 2,3 млн

Особливість для Північної Америки, Австралії. В цих територіях і країнах внутрішні переміщення населення – зв'язок з колонізацією – рухаються у напрямку вільних земель.

Канада – після 1815 р. - імміграція із Європи і притік із США

Австралія – 1821 р. 35 тис. чол. після золотої лихоманки

1861 р. - 1 млн 170 тис. Чол

США рух-схід-захід

Канада – схід -центральна частина

Австралія – південь – схід

Росія – північ-південь, а в 60-х рр. захід-схід.

В цілому до 1800 р.

До 1900 р.

4. Політична географія

1.Після Французької революції – по всій Європі революції і рухи – буржуазний лад.

20-і рр. – Іспанія, Італія – революція, декабристи в Росії, визвольна війна в Греції, Латинській Америці

1830 р.– революція – Франція, революційні виступи – Бельгія, Німеччина, Італія, повстання в Польщі

1848 р. – революція - Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина, Італія.

60-і рр. – громадянська війна в США, польське повстання.

2.Зміна політичної карти Європи

1815 – Венський конгрес.

Кордони в Європі – Франція к 1792 р., в Німеччині – замість 300 держав – 38, розширилася Пруссія, Австрія, Россія (королівство Польське).

1829 р. – Греція

1830 р. – із Нідерландського королівства – Голландія і Бельгія.

1859 р. – Румунія.

Росія – приєднала Закавказзя , частину Польщі, Бесарабію, Фінляндію, Середню Азію.

Норвегія – до Швеції.

3.Формуються:

Німеччина – ядро – Пруссія – війни 1864 – Данія – Шлезвіг і Гольштейн; 1866 – Австрія – створено Північно- Германский союз; 1870-71- Германська імперія – 25 земель

Італія – ядро – Сардинське королівство; 1860 – Італійське королівство; 1870 – приєднано Папську область – єдине Італійське королівство.

Значні втрати Туреччини: незалежність після 1877-1878 рр. – Сербія, Румунія; Англія – Кіпр.

4.Утворення і розширення американських держав.

Південна і Центральна Америка - незалежні держави: Мексика (1821); Об’єднані провінції Центральної Америки (1823); Колумбія (1819); Бразилія (1822); Болівія (1825); Перу (1821); Чилі (1818); Уругвай (1828); Парагвай (1813); Об’єднані провінції Ла-Плати (Аргентина) (1816).

30-50-і рр. – Деякі розпадаються на більш дрібні: Колумбія + Панама; Об’єднані провінції Центральної Америки - Нікарагуа, Гондурас і т.д.

Всього к 1850 р. – 16 держав.

Значно розширилися США – 1803 р. – купили у Франції – Луїзіану

1819 р. – у Іспанії – Флориду

1845 – війна з Мексикою – Техас

1848-1853 – Каліфорнія

1846 – приєднано Орегон

1867 – купили Аляску

Канада – з 1867 р. – статус домініона – 4 провінції

5.Африка - колоніальні захвати до 70-х рр.невеликі

1830 – Франція - Алжир; з 50-х рр. Франція – Сенегал; 1835 р. – Англія – Кал. провінцію у Голландії.

Вся інша Африка ще не досліджена

6.Азія

Англія після сіпаїв (1857-59) повністю Індію: система васальнихкнязівств (Майсур –південь, Кашмір та ін.)

- Малакка і Сингапур; 1824- Бірма; 1829 – Адон.

Китай –„опіумні війни” з 1839 ( дві війни) – початок політики „відкритих дверей” – напівколонія.

Франція – в 1858 – В’єтнам, 1863 – Камбоджа.

7.Австралія та Океанія

Англія – з 1788 р. колонізує Австралію; з 1814 р. – Нову Зеландію.