Примітки. 2) В пізнїйшім листї, з елєкційного сойму — Ruś c

¹) Пам. кн. Міхаловского c. l54 = Памятники с. 273.

²) В пізнїйшім листї, з елєкційного сойму — Ruś c. 424 і потім у Ґрондского с. 72.

³) „Тутешнїй глинянський обоз всї минають; люблинські хоругви під Тернополем, ідуть під „Ляхівцї”, пишуть з Глинян 13. VIII н. ст. — у Шайнохи II с. 380.

⁴) У Шайнохи с. 383, ркп. Чорторийських 142 с. 613 — лист з Збаража.

⁵) Дневник у Міхаловского с. 191. Лист Остророґа в ркп. Осолїн. 225 л. 165.

⁶) Пам. кн. Міхаловского с. 195.

⁷) В лїтературі нераз представлювано справу так, що Хмельницький, мовляв, перед польським походом відступив від Пилявцї від Константинова, чи ще далї на захід висунених позицій (див. у Шайнохи с. 234, пор. у Ґавроньского с. 313). Але в дїйсности ми весь час бачимо його на схід від Константинова (див. вище с. 565) і вичікуючи Татар, він і тепер не мав нїяких причин заганятись на захід.

⁸) Dyaryusz errorow ichm рр regimentarzow pod Pilawcami — ркп. Публ. бібл. 219 с. 335, копія в Чортор. 143 с. 119.

⁹) Подібно іронїзує з сього походу Мясковский: „пп. княжата три днї під Святчем годились, три днї під Чолганським, a чотири днї міркували, чи бити козаківаж — аж поки орди прийшли” (у Шайнохи с. 390).

¹⁰) „Вже нас з ласки божої більше як двадцять тисяч”, писав 10 н. ст. вересня Осїньский (Чортор. 143 с. 63), додаючи, що полки ще далї надходять. Каштелян чехівский, тиждень пізнїйше пишучи з-під Константинова, рахує в війську тридцять тис. шляхти, котрій застерігає голос на елєкції: trzydziesci tysieczy kresek przy ostrych szablach candidato nostro suftragari chcemy — Публ. бібл. ркп. 219 с. 144. Радивил, переказуючи сю похвалку, поправляє цифру на сорок тисяч: „писав оден з них до Варшави, що скоро прийде сорок тисяч гострих шабель з кандидтом своїм” (Memoriale л. 117). Ґолїнський записує, що військо доходило до 30 тис., челяди було понад 30 тис., возів понад 50 тис. Твардовский згадує, що війська на пописї було більше як 30 тис., а обозової служби з мушкетерами більше як у троє (с. 26). Староста ужендовский Ржечицкий, пишучи з варшавського сойму, подає близшу цифру — 36 тис. ochotnego dobrego (pкп. Осолїн. 3564 c. 158). і стільки ж потім знаходимо у Коховского (lustrato ехеrcitu XXXVI mіl. pugnatoruni censa sunt c. 53). Машкевич рахує сорок тисяч. Рудавский теж 40 тис. війська, до того 200 тис. служби (lіхае), 100 тис. тягарових возів; 100 тис. возів і у Твардовского, і сї цифри приймав Шайноха, за ним Кубаля. Ганновер рахує польське військо на 80 тис. і 150 тис. возів, за те козацький табор на 600 тис. люду. Темберский тільки на 70 тис. разом з джурами і службою. З козацької сторони маємо цифри в записцї Мужилївського: Полків було, мовляв, 120 тис. і 100 гармат.

¹¹) Пам. кн. Міхаловского с. 201.

¹²) Zbiór раm. V с. 111.

¹³) Memoriale л. 117.

¹⁴) Див. у Рудавского с. 23. Пор. „поетичний” опис Твардовского.

¹⁵) Пам. кн. Міхаловского с. 198.

¹⁶) Ґолїньский, Темберский (сим рахунком Ґолїньский поправив свою першу записку: воєводів 11, старост 40).

¹⁷) Ґолїньский с. 149; пор. лист старости ужендовського Ржечицкого: disciplina ordo nullus.

¹⁸) Див. напр. рахунок з глинянського табору у Шайнохи (с. 380): „асавули його рахують війська 150000, але ми дійшли правди, що нема більше як 118 тис., мїж ними 70 тис. „панцирного” війська, 16 тис. Кривоноса, і черни три полки — рахують на 40 тис.”. Кашт. чехівський пише 17. IX (як вище): Хмельницький стоїть під Пилявцями з 12 полками, в кождім що найменьше 15 тис.

¹⁹) Лист Осїньского з 10. IX як вище.

²⁰) Лист з 13. IX н. ст. у Шайнохи с. 387, дещо більше в переповідженню відомостей Забуського у біскупа познанського Шолдрского — ркп. Публ. бібл. 129, с. 141 (копія в Чортор. 143).

²¹) У Коховского с. 53; пор Ґрондского с. 75.

²²) Темберский с. 89-90.

²³) Реляція Остророґа у Міхаловского с. 196, таамже с. l98-199 анонїмна в ко... Осол. „капітана Ґіжі”); лист кашт. чехівського 1 с., Кушевича з 25. IX — Жерела 1 с.

²⁴) Dyaryusz errorow. 1. с.

²⁵) Тамже.

²⁶) Jakoż iuż czern chciała starszyzne wydawać о ruiłoserdzie proszac — писав Б. мясковский (у Mixaловского с. 209); сю звістку повторює потім Пасторій — Hisroria с. 151, подібне також у Ганновера, с. 174. Жерелом сих поголосок чи не було звісне й нам оповіданнє на муках одного бранця з козацького війська: він оповідав, що в козацькім таборі був розстрій і знеохоченнє, богато молодців почало вже розходитись і Хмельницький розтавив по дорогах сторожу, щоб тих утїкачів побивала або до Хмельницького відставляла, а той їx за утечу казав мучити, вішати, на чверти рубати (у Mixaловского с. 300). З повним довірєм приймав се оповіданнє Шайноха (II с. 240), припускаючи в тій панїцї руку Забуського. Приймвє його і Липинський (с. 244), вважаючи се осоистою заслугою Хмельницького, що він „зелїзною рукою i титанїчною волею” стримав сю панїку. Належить одначе приймати з певною обережністю сї оповідання, що служили на обвинуваченнє реґіментарів — на се й були винесені на сойм.

²⁷) Міхалов. с. 198, 209, Жерела 88.

²⁸) Лист Шолдрского, як вище.

²⁹) Симашкевич в низше цитованїй статї подає переказ про ур. Ганжівку під Пилявою, що вона прозвалась так від імени вбитого тут Ганжі: куля, мовляв, трапила йому в живіт, кишки випали з нього, але він ще якийсь час тримав ся на конї і бив ся — при тім цитують ся Под. Губ. ВЂд. за 1848 г., але там сього нема.

³⁰) Містечко Пилява фундоване незадовго перед кампанїєю мурахівськими домінїканами на місцї села Старих Голенчинець, як свідчить фундаційний привилей 1640 р. -Balinski Starożytna Polska III с. 196, і тодї ж, мабуть, поставлено тут замочок. Перед тим імя Пиляви носило сусїднє село — теп. Пилявка. Від руїн пилявського замку з деякими звістками 1862 р. — Tygodnik. Illustrowany 1864; пізнїйший знимоок значно меньих уже останків — Kłosy 1879; але все се руїни замку пізнїйшого. Про місцевість статя місцевого священика В. Симашеквича в Подольск. Епарх. ВЂд. 1874 No. 23 l 24: Историко-статистическое описаніе мЂстечка Пилявы прихода св. Георгіевской церкви Литинскаго у. (зовсїм не зла для такої непретенсійної роботи).

³¹) Пам. кн. Міхаловского с. 205.

³²) Ганновер одначе оповідає, що Заславський був здав ся на пропозицію Хмельницького й уложив з ним перемиря, а Вишневецького стримував від битв, а потім, дочекавши ся Татар, мовляв, приятельськи радив йому утїкати, і той його послухав. Розуміється, все се тільки відгомони лєґенди, твореної для оборони Вишневецького коштом реґіментарів.

³³) Dyaryusz errorow, — ширше росписують потім се Твардовский і Коховский.

³⁴) Костомаров представив сього попа — висланцем Хмельницького і вложив до уст його відомости, котрих нема в джерелї сього епізоду — у Твардовского. Ржечицкий оповідає так: ktos — rozumieia, zе z naprawy kozackiey — poszeptał hetmanowi, zе na posłuchach kilká, godzin sila horda srodze szeroko; imo mnie wiezien tatarski powiedział, ze ich piecdziesiat tysięcy przyszło zrazu, ale po chwili powiedział, ze piec tysięcy y to tyłko tysiąc communika.

³⁵) Твардовский с. 29-30.

³⁶) Пам. кн. Міхаловского с. 376. Татарин взятий в неволю під Ярославом, оповідав про орду так: під ... попереднього місяця вона перейшла Днїпро коло Аслан-городка, Бог на Овечім бродї, ішла Кучманським шляхом повз Бар, поспішаючи, аби ще застати польське військо в обозї, а довідавши ся в дорозї про його утечу, пішла просто під Львів - ркп. Чортор. 379 с. 119.

³⁷) Сей плян лєґенда потім перетворила в оповіданнє, як Заславський серед загальної панїки надумав передати провід Вишневецькому, але той не приняв — мовляв, запізно надумали ся. Патетично силуєть ся описати сей момент панеґірист Вишневецького Твардовский, вкладаючи своєму героєви до уст в хвилї коли він відрікаєть ся проводу в такім критичнім моментї, молитву до Бога, аби він, коли вже рішив покарати нарід польський, сам звернув на нього свої перуни, „а хлопам не дав тої слави й фортуни”.

³⁸) Лист з Кремінця з 24. X. — Чортор. 143 с. 127.

³⁹) Акти Ю. З. Р. III с. 283.

⁴⁰) Найбільш популярне оповіданнє про пилявецьку катастрофу — Коховского.