Примітки. 2) Линниченко в руських землях Корони окрім сїл права руського, нїмецького й волоського виріжняє ще сам права польського (Сусп

¹) Лїтературу див. в прим. 1 і 3.

²) Линниченко в руських землях Корони окрім сїл права руського, нїмецького й волоського виріжняє ще сам права польського (Сусп. верстви c. 155), але се безпотрібно — такої осібної катеґорії не було. Польському праву підпадали ті ж села, що инакше звали ся селом руського права — в тім неґатівнім значінню сього терміну.

³) Документальний матеріал про такі волостні громади, в значній части невиданий, подає Д.-Запольский в своїй розвідцї Западнорусская сельская община c. 92 і далї; також у В.-Буданова — Форми селянського володїння землею c. 34 і далї.

⁴) Найбільше інтересний документ наводжу в скороченню: „Мы мужи Любошанцы, с порученья всея волости Любошанскоє, вызнаваємъ симъ нашимъ листомъ — Ясь с Кекерова, Панко съ Стоянъ (і т. д., всїх 19, між ними й „Селивонъ, старець, з Лешницы”) — обобрали єсмо вси восполокъ старцомъ чоловека волости Любошанскоєж на имя Селивона Хласовича, и такъ ся єсмо єго м. господарю подвезали: ижъ который земли пустовскии (в ориґ. наставскии) в той волости Любошанской єсть, мы тыє земли на се разобрати хочемъ, а маємъ с тыхъ земль господарю є. м. в кождый годъ дань медовую, и грошевую, и бобры, и куницу — все сполна выдавати до скарбу є. м. по старому (Лит. М., Судн. кн. 7 л. 115). Про річний вибір старця в скаргах борисовської волости (Акты Южной и Зап. Р. I ч. 73): „какъ межи себе по веснЂ собравши ся зъ мужми посполъ которого межи себе старца уставити хочемъ, отъ того намЂстникъ беретъ на насъ пять копъ грошей, а на воєводу другую пять копъ грошей беретъ” (Пор. записки про оплати в. князеви „от старченья” в Актах вид. Д.-Запольским ч. 16).

⁵) Щоб не дати можности такої інґеренції, волости противили ся часом переписи своїх людей і переведенню катастру — так було нпр. в Троцькім воєводстві, в 30-х рр. XVI в. (Археограф. Сборникъ т. І ч. 27).

⁶) Пор. „тивунів ратайних” Руської Правди.

⁷) Останки громадського житя з Пинщини і взагалї Полїся зберає В.-Буданов — Форми селянського волод. землею c. 27 і далї, в Галичинї слїдить їх Линниченко — Сусп. верстви c. 169 і далї. При тім він одначе безпотрібно бачить слїди ширших сїльських орґанїзаций в ролї „старцїв” і „людей обчих” при граничних процесах — се не конче приналежности як раз ширших союзів. Що до терміна „обчий”, „обчина” то було б пожадане докладнїйше виясненнє значіння сього слова й змін у нїм. Пригадаю, що пок. Партицький в своїй Старинній істориї Галичини (c. 95-6) звернув увагу на широке розповсюдненнє слова „обчина”, „вібчина” на території між Дунаєм і Днїстром, добачаючи в нїм память колишньої спільної земельної власности.

⁸) Археографическій Сборникъ І c. 50; 122 (Новицький — ор. c. рахує більше таких пограничних коповищ, але иньші непевні).

⁹) Чи були вони старі, споконвічні чи може часом і новоутворені, чи самі собою, чи зверхностию — з мотивів економічних і податкових, того, розумієть ся, не можна дошукати ся всюди.

¹⁰) Архивъ Югозап. Россіи VII c. 629 і далї.

¹¹) Д.-Запольский в цитованій статї кладе натиск на звязь волостної орґанїзації з данним селянством. Але се поясняєть ся дуже просто власне тим, що данне селянство найменьше підпадало інґеренції адмінїстрації, й тому між ним волостна орґанїзація мала більше можности лишити ся цїлою.

¹²) Опись Ратенського староства з 1510 р. — Записки Н. тов. ім. Ш. XXVI c. 32, 35-6, пор. опись 1564 р. в Архиві югозап. Россіи VII. 2, і вище c. 123-6.

¹³) Див. вище c. 290.

¹⁴) Писцовая книга Пинскаго княжества Хвальчевского с. 315, 496, 522, 526, 528, 538, 550, 559, 566.

¹⁵) Се виходить з порівняння текстів описи: так стрічаємо такі вирази: w dzieszyathku czywona wiazowieczkiego; dwor czieczierowsky, ku ktoremu bel dziesziathnyk ieden, y z sziolmy k niemu przileglymy, єсть старець тетерівський і десяток тетерівський, старець волостний і десяток волостний і т. и.

¹⁶) Назва „громада” технічний термін для них, по латини звичайно communitas — нпр. Матеріали, р. 1573: ab incolis totius communitatis seu universitatis alias gromady villae totius.

¹⁷) Т. I ² c. 318-9.

¹⁸) agri ad suam villam pertinentes non in una linea secundum ius teutunicum annexivum, sed secundum Rutenorum consuetudinem sparsim et particulatim sunt distincti — A. g. z. III ч. 25 (1378).

¹⁹) Про сїльську громаду у В.-Буданова Форми селян. володїння землею c. 27 і далї, Любавского Областное дЂленіе c. 465 і далї (полєміка з Будановим), Д.-Запольского op. c. Пор. компетенції громади по актам Барського староства XVII в. (на Поділю) в моїй книзї Барское староство c. 302-3.

²⁰) Документ (у мене наведений в скороченню) друкований у Д.-Запольского ор. c. c. 110.

²¹) Акты Барскаго староства II ч. 49. Див. ще кілька документів в моїх Матеріалах — ч. 90, 113, 116, і під рр. 1578, 1608, 1613, 1672.

²²) Див. вище c. 152 і далї.

²³) Hпp. Писцовая книга Пинскаго староства Хвальчевского с. 77, 208, 233, 268 і т. и. Пор. вище c. 272, 276.

²⁴) Див. нпр. показчик до люстраций 1564 р. (в III т. Жерел до історії України-Руси, під словом громада).

²⁵) Див. нпр. показчик до люстрацій 1564 р., під словами: атаман, тивун, десятник.

²⁶) Akta gr. i ziem. XIV ч. 3568.

²⁷) Линниченко Суспільні верстви c. 173. Ще меньше обережно припускав він вибір сьвященика громадою — се хиба виїмково в тодїшнїх галицьких обставинах могло мати місце.

²⁸) Матеріали під р. 1596.

²⁹) Матеріали під р. 1642.

³⁰) Див. т. IV c. 70.

³¹) Архивъ Югозап. Россіи VII. 2 c. 3.

³²) Bogdan Über die rum. Knesen — Archiv f. sl. Ph. XXV c. 532, 535-6.

³³) Акты Барскаго староства І c. 157: quartus ob paupertatem decenarius villae factus (ким зроблений? я думаю — ясно, що іменований замковою зверхністю).

³⁴) Див. вказівки вибрані з подільських актів в моїй книзї Барское староство c. 301, також процес с. Солонки в Матеріалах ч. 116 і далї під рр. 1569, 1576, 1577.

³⁵) Akta gr. i ziem. XIII ч. 4727.

³⁶) Акты Барскаго стар. I с. 238.

³⁷) Матеріали ч. 97.

³⁸) Akta gr. i ziem. XV ч. 1119.

³⁹) A. g. z. XV ч. 4163, Акты Барскаго стар. I ч. 51.

⁴⁰) A. g. z. XII ч. 1670: et si aliquis kmeto sibi esset reus, erga eundem habet bonum terrigenam locare eundem iudicandum.

⁴¹) Ibid. ч. 941 i 1980. Линниченко наводячи сї тексти не порозумів їх дещо, думаючи, що суд був у c. Луцї, і тому невідповідно представив собі справу (Сусп. верстви c. 156).

⁴²) Матеріали під р. 1601 (документ використаний у Лозїньского Prawem і lewem І c. 397-8), пор. тамже під р. 1648.

⁴³) Про сю оплату привилеї мовчать, але вона зовсїм правдоподібно припускаєть ся дослїдниками.

⁴⁴) Див. нпр. Матеріали ч. 87 і далї під рр. 1567, 1572 (три днї до року).

⁴⁵) Привилеї нїмецького права особливо в Akta gr. i ziem. I-IV, див. також Матеріали ч. 12, 21, 23, 69, 77 й далї.

⁴⁶) ludicium або ius supremum magdeburgense castri sanocensis, часом званий также ius supremum feodale — назва небезінтересна для зрозуміння ленних терминів в українських землях Корони.

⁴⁷) Supremum ius theutunicum magdburgense episcopatus premysliensis.

⁴⁸) Akta gr. i ziem. VIII ч. 15, 55, 72.

⁴⁹) Ibid. III ч. 73, VIII ч. 55, XII ч. 3646.

⁵⁰) Див. у Любомирского Rolnicza ludność c. 21.

⁵¹) Цитована вище записка A. g. z. XII ч. 3646 (1474 р.), ґварантуючи війтови суд війтів же в справах против нього, каже, що війти сї будуть „дїдичні”, себто привілєґіовані — scultetis hereditariis alias dzydzycznyemy; видко, були „не-дїдичні”, непривілєґіовані.

⁵²) Volum. legum І c. 35.

⁵³) Ibid. II с. 28, пор. с. 368.

⁵⁴) Lubomirski Rolnicza ludność c. 21, — на жаль без наведення документів.

⁵⁵) Див. вище с. 345.

⁵⁶) Див. уривки документів і иньші — на жаль голословні вказівки у Любомірского c. 21-2.

⁵⁷) Porządek spraw і sądów с. 17; пор. A. g. z. XVI ч. 2295: vocatis viceadvocatum et septem iuratos de w. Wroczanka.

⁵⁸) Нпр. Матеріали під р. 1613 — уряд сїльський творять війт з девятьма присяжними, а для більшої поваги беруть в нїм участь запрошені міщане і писар сусїднього місточка.

⁵⁹) Витяги у Любомірского c. 23.

⁶⁰) Оден з галицьких привилеїв другої половини XV в. висловляєть ся так: „війт має судити правом нїмецьким, маґдебурським, але в справах що до нїмецького права не належать, війт має тримати ся польського права і ним судити” (A. g. z. XII c. 3646).

⁶¹) Дотеперішня лїтература осад волоського права на Руси складаєть ся з цитованих в прим. 3 розвідок Стаднїцкого, Любомірского, Линниченко, також мої статї про оподаткованнє селян XVI в. сюди належать для ґенези волоського права — цитована статя Боґдана Über die rumän. Knesen; про слїди волоської кольонїзації статї Мікльосіча-Калужняцкого Über die Wanderungen der Rumänen in den Dalmatischen Alpen und Karpaten, 1880 — досить хаотична зберанина лїнґвістичних й історичних фактів про румунську кольонїзацію й румунські впливи в Галичинї. Подібними дослїдами займаєть ся в своїх новійших працях А. Петрушевич (Критическо-историческія изслЂдованія о г. ГаличЂ, О соборной богородичной церкви в г. ГаличЂ, Лингвистическо-историческія изслЂдованія о начаткахъ г. Львова) — вповнї свобідно від всяких наукових вимог.

⁶²) Про громади волоського права на Угорщинї окрім цитованої статї Боґдана працї Hunfalvy Die Rumänen und ihre Ansprüche 1883, Az Oláhok története, I-II, 1894, Solyom-Fekete A magyarország és az oláh incolatus Hunyadban (A hunyadmegyei történelmi es régészeti társulat évkönyve — річники історично-археольоґічного товариства Гунядської столицї, 1882) і Váziatok az oláh kenézi intézmény története s isrnertetésehez (ibid. 1884).

⁶³) Факсимілїйне виданнє в Палеограф. снимках вид. археол. инст. ч. 16, перед тим Akta gr. і ziem. VII ч. 13 (з копії переписаної польськими буквами).

⁶⁴) Иньші надання Волохам XIV в. зрештою навіть не згадують про волоське право — нпр. наданнє Джурджі 1337 р. Матеріали ч. 4 (з иньшої копії друковане у Яблоновского Sprawy wołoskie c. 155), Іванови і Бочкови 1387 (Przegląd archeolog. I с. 74). Сї грамоти одначе можуть бути й фальшовані або підправлені.

⁶⁵) Линниченко paxyє їх звиш пятьдесять в XV в. (Сусп. верстви c. 182), але се, розумієть ся, не вичерпує їх дїйсного числа; нпр. в Перемищинї окрім двох сїл виловлених ним, опись 1497 р. згадує ще три — Старяву, Смольницю, Коросно, в самій лише королївщинї!...

⁶⁶) Див. мої розвідки при II і Ш томах Жерел до історії України-Руси.

⁶⁷) Нпр. краківський воєвода Кміта бере за такий привилей по 200 і по 300 золотих. Матеріали ч. 70 і 100, також грамоту у Стаднїцкого О wsiach c. 25, 27, 29 і далї.

⁶⁸) Панщина на князя див. нпр. Матеріали ч. 70, 82, 92 (два днї), 69, 76, 109, 114 (три днї), під р. 1572 (шість днїв), 1569 (чотири днї і чотири толоки), й т. и.

⁶⁹) Ревізори мабуть розуміють дворища ланові.

⁷⁰) Уривок з ревізії Самбірщини 1568 р. у Линниченка ор. c. с. 180.

⁷¹) iure еоrum ruthenico duntaxat de se querulentibus respondere astricti sint — Матеріали ч. 36.

⁷²) Scultetus cmetones iure ruthenico alias prawem wołoskim in hereditate iudicabit — див. Шематизм 1879 р. c. 281 і 288 (грамоти 1585, 1588, 1591 рр.).

⁷³) Див. нпр. A. g. z. XI ч. 2644, 2664, XV ч. 2684, Regestr złoczyńców grodu Sanockiego ч. 38, 89, 129, 132, 134, пор. оповіданнє самбірських ревізорів низше на c. 370.

⁷⁴) В одній записцї (з кінця XV в.) возний питає князя ,,чи буде суд сьогодня?” — в справі до селян тої громади, і князь відповідає: ,,мав бути, але люде порозходили ся” (A. g. z. XV ч. 2684). Пор. порученнє короля (Матеріали, під р. 1593), аби в разї непослушности котрого: tedy krajnik zasiedziawszy gromadę onego sądzić będzie.

⁷⁵) Нпр. Akta gr. i ziem. XI ч. 1211, 1254, 1304, 1389, 2876, 3276, 3278, Regestr złoczyńców ч. 62, 94, 129, 132, 134.

⁷⁶) Жерела до істориї України-Руси І c. 261, II c. 120, 133, 140. Матеріали під р. 1591/2, Stadnicki O wsiach c. 10. З назвами країн зрештою треба бути обережним, бо нераз крайники звуть ся іменами сел де перебувають отже вона буває й припадкова.

⁷⁷) Про функції крайника див. зараз низше, а також дещо в Regestr złoczyńców ч. 129, 127, 140.

⁷⁸) Нпр. в брилинській країнї робили на крайника пять днїв до року. Жерела до істориї України-Руси І c. 133. Ревізія Самбірського староства 1568 р. каже: „Крайники від кождого чоловіка що має вівцї, дістають на свій уряд по справи, а уставляють крайником старости кого небудь з князїв”. Уривок у Линниченка ор. c. c. 180.

⁷⁹) В Сяніччинї XV в. такому судови на зборах відповідають сесії, в записках перехованих в сяніцьких ґродських книгах, звістні під назвою termini Valachorum, iudicium Valachorum, termini castrenses iure Valachorum — A. g. z. XI ч. CCCXXXII, CDLXXVI, CMLXI, CMLXXXIX. Линниченко (c. 185-6) підносить такі ріжницї від зборів, як про них оповідає головно самбірська ревізія: на тих сесіях бувають лише князї й покликані старостою репрезентанти громад, і се були сесії надзвичайні, бо відбувають ся в ріжних часах. З другого боку рядом моментів сї сесії подоблять ся до судів на зборах: засїдає на них воєвода, що відповідає підстаростї пізнїйших зборів, і судя (вищі достойники — як каштелян, очевидно, бувають лише пріпадком), крайник, князї і окрім них ще plures viri circumsedentes ч. 1538).

⁸⁰) Матеріали під р. 1593.

⁸¹) Матеріали під р. 1591/2.

⁸²) Таке амальґамованнє почало ся дуже рано — читати нпр. осадчу грамоту на волоське право з 1441 р. (Матеріали ч. 36), де осадчим виступає Волох, підставою місцевого права — руське звичаєве, а в орґанїзації села тїсно лучать ся практики осад права волоського й нїмецького. Або грамоту дрогобицького старости 1531 р., де він переводить село Грушову й Літиню на нїмецьке право ще раз, бо ті села aczkolwiek w niemieckim prawie siedzieli, y w tymże prawie dzierzeli, iedno iz porusku brali (Матеріали, дод. під р. 1531). В наведенім вище (на c. 364) документї з 1659 р. поруч ватамана виступає бурмистр тогож села, і т. и.

⁸³) Див. c. 209-10.

⁸⁴) Акты Западной Россіи III c. 73-4, також c. 76-7, §. 20.

⁸⁵) Се виходить implicite — з того, як треба поступати з обсадою війтівського уряда, коли скинуть війта за провину.

⁸⁶) Очевидно, в таких граничних справах переводила слїдство й визначала границю „копа”.

⁸⁷) Аби не тратили робочого часу.

⁸⁸) Любомірский (Rolnicza ludność c. 22-3) так описує cї зміни на підставі матеріалу з коронних земель (але не цитуючи їх): місце привілєґіованих війтів заступали лентвійти, їх виберав або двїр і давав до затвердження громадї, і тодї вибраний війт складав присягу на вірність громадї, або полишувано вибір громадї, й тодї двір його затверджав, і війт складав присягу дворови. Уряд і юрисдикція війта всюди злила ся з урядом і юрисдикцією домінїальною. Лавники стратили всяке значіннє, подекуди сей уряд не обсаджав ся, або й касував ся як непотрібний; в иньших місцях зроблено з нього зберачів податків, або доглядачів панщини.

⁸⁹) Див. ще нпр. Матеріали ч. 69, 92, 114 i далї.

⁹⁰) Матеріали під р. 1609. Дальшу еволюцію таких князївських (і війтівських маєточків) показує нпр. державний контракт війтівства (давнїйшого князївства) в Поповій з кінця XVIII в.: на війтівських ґрунтах сидять сїм підданих війтівських, провадить ся фільварчане господарство в тодїшнім дусї; иньші піддані не роблять панщини, а дають натомість овес; окрім того до війтівства належать доходи з млина й корчми; разом річний дохід його рахуєть ся на поважну для тодїшнїх часів суму 676 зол. (у Стаднїцкого О wsiach c. 40).

⁹¹) Матеріали під р. 1591/2.

⁹²) Матеріали під р. 1603 і 1605.

⁹³) Див. c. 195 і далї.

⁹⁴) Див. c. 281.

⁹⁵) Барское староство c. 302-3.